Волоконно-оптичні дрони в Україні: еволюція, застосування та вплив

Вступ та передумови

Безпілотники із волоконно-оптичним управлінням — БПЛА, які передають дані через фізичний волоконно-оптичний кабель, а не радіо, стали технологією, що змінює правила гри у війні між Україною та Росією. Хоча концепція керованого по дротах озброєння не нова (дротяні протитанкові ракети, такі як американський TOW та ізраїльський Spike, перебувають на озброєнні вже десятиліттями), застосування волоконно-оптичних тросів до дронів — це недавня інновація, зумовлена потребами поля бою. До війни такі “дротяні дрони” здавалися непрактичними чи непотрібними, але масове використання Росією радіоелектронних перешкод швидко змінило цю думку. Перші прототипи волоконно-пов’язаних дронів з’явилися у 2023 році в обох сторін, а вже у 2024 ця технологія була введена в експлуатацію. У цьому звіті описується розвиток волоконно-оптичних дронів, їх військове й цивільне застосування в Україні, технічні характеристики, тактичне використання, переваги комунікації, стійкість до радіоелектронної боротьби, основні виробники та порівняння з іншими типами дронів.

Військове використання волоконно-оптичних дронів в Україні

Російське застосування: Росія першою масово використала волоконно-оптичні дрони FPV (вид від першої особи) у цій війні. Першою відомою моделлю був дрон “Князь Вандал Новгородський”, розроблений російською волонтерською технічною групою (Ушкуйник) під керівництвом Олексія Чадаєва kyivindependent.com. Його застосували близько серпня 2024 року в Курській області Росії для протидії українському вторгненню, і він виявився надзвичайно ефективним прицільно вражати українські війська й колони постачання. Російські війська використовували ці “камікадзе” FPV-дрони з оптоволоконним тросом для моніторингу та ударів по українських логістичних маршрутах, через що підкріплення в Курській дузі стало майже неможливим. Український медик описав: “Логістика просто обвалилася; волоконно-оптичні дрони відстежують всі маршрути — доставити боєприпаси чи провізію стало неможливо”. До кінця 2024 та початку 2025 року Росія вже мала елітні підрозділи дронів (з кодовими назвами “Рубікон” і “Судний День”), досвідчені у використанні FPV-дронів із волокном, які були перекинуті на схід України (Донецька область) для посилення наступу поблизу Покровська та Торецька. За повідомленнями, російські волоконні дрони відіграли вирішальну роль у вимушеному відведенні українських сил із курської прикордонної дуги, зробивши переміщення надто небезпечним.

Російські волоконно-оптичні дрони зазвичай це FPV-квадрокоптери із закріпленою вибухівкою (часто переобладнані бойові частини РПГ чи малогабаритні бомби), до яких приєднано довгу котушку волоконно-оптичного кабелю. В одному зі здобутих українцями дронів була котушка довжиною близько 10,8 км (≈7 миль) волокна. Російські моделі продемонстрували дальність у 20–30 км та високу надійність: українська розвідка повідомляла, що російські волоконні дрони досягали 80% успіху на відстані 20 км (основні невдачі через помилки операторів). Це суттєво перевершує перші українські дрони на волокні, де спочатку успіх був лише 10–30% на 15 км. Одна з причин — технічна: російські розробники обрали висококласну комунікаційну техніку — використовували волокно з довжиною хвилі 1490–1550 нм (нижче загасання сигналу) та цифрові IP-камери з власним програмним забезпеченням на базі OpenIPC, а також потужніші передавачі uasvision.com uasvision.com. Це забезпечило значно чистіший керуючий сигнал на великій дистанції. Натомість перші українські дрони часто використовували китайські аналого-цифрові перетворювачі на базі 1310 нм (утричі вища втрата сигналу на 1 км) і аналогові FPV-камери uasvision.com uasvision.com. Російський підхід, хоча й дорожчий, забезпечив кращу дальність і якість зображення.

Українське впровадження: Коли перевага росіян стала очевидною, Україна кинулась надолужувати відставання в розробці волоконно-оптичних дронів. Українські новатори, які в інших сферах дронобудування були лідерами, в цьому питанні опинилися позаду. Вже в середині 2024 року військові й держтехінкубатори України негайно закликали вітчизняних виробників БПЛА терміново створювати FPV-дрони на волокні, і держава була готова закуповувати їх масово. Поворотним моментом став рейд українських спецпризначенців у Курську область влітку 2024, де вони зіткнулися з російськими волоконними дронами; російські джерела зазначали, що українські підрозділи РЕБ глушили всі російські дрони, крім волоконно-оптичних. Це змусило Міноборони України терміново активізувати програми створення таких дронів.

У грудні 2024 року Департамент оборонних інновацій України провів публічну демонстрацію FPV-дронів на волоконно-оптичному керуванні для високопосадовців. Були представлені понад дюжину вітчизняних моделей — деякі здатні нести до 3 кг бойового навантаження, і виконувалися живі тестові польоти для представників військових. На початку 2025 року десятки українських інженерних команд розробляли волоконно-оптичні дрони та комплектувальні до них під егідою державного кластера Brave1. Виробництво на українських заводах нарощувалося з заявами, що за умови достатньої поставки комплектуючих можна випускати тисячі волоконних дронів на місяць. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у середині 2025 заявив, що в Україні вже 15 компаній виробляють волоконно-оптичні дрони.

На передовій українські підрозділи почали застосовувати волоконні дрони наприкінці 2024-го, спочатку у невеликих кількостях. Офіцер 12-ї бригади Національної гвардії “Азов” зазначив, що лише <5% дронів наразі керуються по волокну через обмеженість поставок. Проте ці одиниці мали значний вплив. Пілот БПЛА Іноземного легіону (позивний “Джордж”) описував, як восени 2024 року його волоконно-оптичний дрон із бойовою частиною 1,6 кг прорвся крізь інтенсивні російські перешкоди і залетів у льох із російськими солдатами, знищивши їх — це було неможливо для дрона на радіоуправлінні в тій зоні. Спостерігаючи ідеальну картинку в реальному часі після влучного удару, його команда усвідомила “масштабні наслідки” — “Після першого польоту на волокні я вже не хотів повертатися до звичайного [радіо]”, казав він. Волоконно-оптичні дрони стали особливо важливі на фронтах із щільною роботою РЕБ — Бахмут, Донбас. Уже на початку 2025 підрозділи БПЛА ЗСУ (наприклад, ударна рота “Ахіллес” 92-ї бригади, а також дронові батальйони “Азову”) регулярно використовували FPV-дрони на волокні для високопріоритетних ударів і водночас нарощували виробничі можливості.

Тактичний ефект: На полі бою волоконно-оптичні FPV-дрони використовуються насамперед як ударні дрони-камікадзе (барражувальні боєприпаси) та для короткорозвідки-удару. Вони, як правило, літають низько і керуються з високою точністю у такі цілі, як бронетехніка, бліндажі чи навіть у вікна й двері будівель. Українські оператори зазначають, що ці дрони дають змогу атакувати там, де це раніше було неможливо для FPV: “Вони чудові, коли потрібно залетіти в ангар і одразу вразити… [або] — літати в лісі”, — розповідає командир FPV-команди “Ахіллес”. Оскільки дрони на волокні залишаються керованими навіть у щільній забудові чи лісі (де радіодрони втрачали зв’язок), місця, які раніше вартували безпечно від дронів — ліси, укриття в приміщеннях — тепер уразливі. В одному випадку українські військові відзначали, що раніше могли безпечно пересуватися уздовж обсаджених деревами доріг (листва глушила радіосигнали ворожих дронів), та тепер російські волоконно-оптичні FPV можуть без перешкод літати і в лісах.

Мабуть, найбільший вплив нових дронів — у боротьбі з РЕБ. Протягом 2024 року обидві сторони вкладали значні кошти у дорогі системи придушення для захисту танків і позицій від маси радіокерованих FPV. Дрони на волокні фактично зробили ці глушилки марними. Українські та російські підрозділи РЕБ подекуди також заважали роботі власних дронів (кілька команд у секторі могли несвідомо глушити одне одного), а з волоконним управлінням ця проблема зникла. На 2025 рік дрони із волоконним керуванням уже вважалися “зброєю, що визначає цілу операцію” на окремих ділянках фронту. Фото весни 2025 показують українські дороги, накриті тунелями-сітками, та поля, вкриті блискучим уламкам оптоволокна — новий пейзаж війни. Обидві сторони визнають, що ці незаглушувані дрони стали критичною перевагою, порівнянною з артилерією щодо їхньої здатності безкарно бити цілі.

Цивільне та неконфліктне застосування волоконно-оптичних дронів

Окрім бойових завдань, волоконно-оптичні дрони знайшли вузькопрофільне невоєнне застосування в Україні — передусім у логістиці та потенційно у цивільних сферах, що потребують надійного зв’язку. Яскравий приклад — використання керованих по волокну наземних безпілотних платформ (UGV) для доставки матеріалів на передову. У 2025 році українські підрозділи ввели в експлуатацію маленькі гусеничні роботи (названі “мініатюрними беззбройними танками”), які здатні перевозити 100–150 кг боєприпасів, їжі та пального на передові позиції під керуванням через волоконно-оптичний кабель. Ці наземні дрони, якими оператор керує на віддалі по тросу, перебрали на себе значну частину небезпечних рейсів із постачання, що раніше піддавали водіїв людей атакам російських FPV-дронів. “Ми використовуємо дрони, щоб уникати дронів”, — жартував один із бійців, маючи на увазі, що застосовують волоконно-оптичні наземні дрони, щоб ухилятися від російських БПЛА-камікадзе, які шукають колони забезпечення. Волоконний канал робить ці UGV несприйнятливими до перешкод та перехоплення, тому ними можна управляти навіть у щільно насиченому засобами РЕБ секторі фронту. Якщо наземний дрон знищено ворожим вогнем (чи навіть нападами бродячих собак — і таке бувало), люди не страждають. Ця інновація стала порятунком для забезпечення воїнів в умовах масової дронової загрози.

Використання волоконно-оптичних кабелів є також надзвичайно корисним у цивільних ситуаціях, коли радіозв’язок неможливий. Ще до війни прив’язані кабелем роботи та дрони використовували для інспекції тунелів, шахт і трубопроводів — у цих середовищах управління через кабель є більш надійним, ніж радіозв’язок. Війна прискорила розвиток таких систем. Наприклад, українські компанії зараз оснащують важкі гексакоптер-дрони-“бомбардувальники” волоконно-оптичним керуванням для спеціалізованих місій (ці дрони здатні нести більші вантажі). Один із прототипів від Dronarium Air використовує волоконно-оптичне управління і може автоматично перемикатися на GPS-навігацію чи повернення на базу, якщо кабель обірветься. Така система “запобігання відмові” може бути цінною й для цивільного використання дронів (наприклад, у зоні лиха чи під час інспекцій підприємств), щоб убезпечити місію навіть у разі зачеплення кабелю.

Поширення оптичного кабелю на полі бою призвело навіть до “цивільного” використання дикою природою. У неймовірній історії птахи на Донбасі вже вплітають волоконно-оптичні нитки зі скинутих дронів у свої гнізда. Одне з таких гнізд, майже повністю зроблене з оптичного кабелю, було знайдено бійцями Азовської бригади біля Торецька — це показує, наскільки поширеним став цей матеріал у природі.

Дивлячись у майбутнє, експертиза, яку Україна здобуває у волоконно-оптичних дронах, може бути корисною й у цивільних галузях після завершення конфлікту. Захищені від втручань дрони з кабельним керуванням можна буде застосовувати для обслуговування інфраструктури у зонах із сильними перешкодами чи для силових структур та прикордонників, де зв’язок може навмисно глушитися. Втім, поки що основна цивільна вигода волоконно-оптичних дронів — непряма: це покращення логістики на фронті (гуманітарний ефект — доставлення їжі та води до військових безпечніше) та збереження людського життя.

Технічні характеристики та можливості волоконно-оптичних дронів

Волоконно-оптичні FPV-дрони в Україні — це зазвичай модифіковані комерційні квадрокоптери або гексакоптери із бобіною оптичного кабелю. Рами дронів часто виготовляють із вуглепластику чи полімеру, а електроніка стандартна для гоночних FPV-дронів із камерою першої особи. Основні характеристики:

• Канал зв’язку: Тонкий волоконно-оптичний кабель (зазвичай одномодовий) розмотується з бобіни під час польоту дрона. Бобіна, як правило, кріпиться на корпусі між рамою та бойовим навантаженням. Типова довжина кабелю: 5 км, 10 км, 15 км, до 20 км. Українські команди ефективно запускають такі дрони на ~15 км і знають про вдалі місії на 20 км, у росіян зустрічаються бобіни до 30 км. Кабель дуже легкий (котушка на 10 км важить близько 0,9–1,2 кг) і тонкий (0,2–0,3 мм), але міцніший, ніж здається — військовий кабель витримує розтягнення понад 100 000 psi. Однак може порватися при сильному згині або перенавантаженні.
• Швидкість та маневреність: Волоконні FPV трохи більші й важчі за стандартні FPV через бобіну й акумулятор. Типова модель розвиває 60 км/год і здатна виконувати звичайні маневри. Проте додаткова маса робить їх повільнішими й менш маневреними порівняно з радіодронами. Пілоти зазначають, що для підйому бобіни потрібна більша рама й потужніші мотори, що зменшує прискорення й робить дрон легшою ціллю для стрілецької зброї. Найшвидші гоночні FPV (радіокеровані) досягають >150 км/год — волоконно-оптичні дрони таких швидкостей, як правило, не набирають.
• Дальність: Реальна дальність польоту — це довжина оптичного кабелю. Поширені бобіни українського виробництва — на 10 км, є й довші (15–20 км), але вони частіше виходять з ладу, якщо якість комплектуючих низька. На практиці, 10-кілометрові дрони досягають цілі у ~50% випадків, перші 15-кілометрові дрони мали <30% успіху, але з кращими деталями результат зріс. Російські довгобійні дрони (20 км) показали дуже високу ефективність (~80%). Важливо: на відміну від радіодронів, волоконні FPV не потребують прямої видимості — можуть йти за пагорбами чи у споруди, поки кабель не обірветься. Компроміс: радіодрон із ретрансляторами чи супутниковим зв’язком потенційно летить на сотні км, а волоконний завжди обмежений довжиною кабелю.
• Бойове навантаження: Перші волоконні FPV несуть такі ж заряди, як звичайні “камікадзе” — це дрібні протитанкові гранати чи кумулятивні боєголовки (~0,5–1,5 кг вибухівки). Сам дрон (рама + акумулятор + бобіна) важить 5–7 кг, тому з урахуванням бойового навантаження стартова маса більша за стандартний FPV. Деякі більші дрони несуть більше; компанія BattleBorn повідомляє, що її дрони можуть доставити від ~1,5 кг до 8 кг вибухівки залежно від моделі. Наприклад, великий гексакоптер на волоконному “повідку” може скидати важчі бомби чи кілька гранат одночасно. Але збільшення ваги зменшує тривалість польоту й маневреність, тому здебільшого бойове застосування — це дрібні, точкові удари. Наземні дрони на волокні, навпаки, здатні буксирувати 100+ кг — але вони рухаються повільно, оскільки їздять на гусеницях.
• Час польоту: Сам волоконно-оптичний зв’язок суттєво не впливає на тривалість польоту; вона залежить від акумулятора і маси дрона. Стандартний kamikaze- FPV може літати ~10–15 хвилин. Волоконні FPV зазвичай літають трохи менше на тих самих акумуляторах через вагу та опір повітря. Типове бойове застосування — короткі місії (5–10 км політ, далі — атака цілі). Дрони-спостерігачі на кабелі (з живленням із землі) можуть зависати довго, але це стаціонарні “аеротетер” системи, які на цій війні рідко використовуються через обмежену мобільність.
• Відео/передача даних: Оптичний кабель дає швидкий та якісний відеосигнал із мінімальною затримкою. Оператори відзначають “ідеальну картинку до самої цілі” — на відміну від аналогових FPV, де відео часто пропадає на фініші атаки. Волокно дозволяє передавати HD-відео в реальному часі без лагу, тож у пілота є чіткий огляд і можливість точно спрямувати дрон. Це важлива перевага — росіяни перейшли на волокно, бо автономне керування (машинний зір) ще занадто ненадійне, надають перевагу ручному керуванню з якісним відео kyivindependent.com.
• Системи керування: Обидві сторони експериментують із системами контролю для волоконних FPV. Часто використовують стандартні автопілоти (COTS) із кастомною прошивкою для прийому команд через дротовий інтерфейс. Сигнал керування — це зазвичай Ethernet або послідовний канал по кабелю. Як зазначалося, росіяни інтегрували IP-мережу на дрон (медіаконвертери та ПЗ OpenIPC із IP-камерами) uasvision.com, фактично роблячи дрон “вузлом” волоконної мережі для відео та контрольного зв’язку. Українці спочатку передавали аналогове FPV-відео по волокну (через китайські перетворювачі “аналог-цифра”) uasvision.com. Надалі очікують появи стандартних волоконно-оптичних блоків управління дронами з міцними роз’ємами та “plug-and-play” бобінами.
• Вартість: На початку війни компоненти для волоконно-оптичних дронів були дуже дорогими. У 2023 році комплект бобіна+оптичний модуль із Китаю міг коштувати до $2500, що робило такий дрон дуже дорогою одноразовою зброєю. Наприкінці 2024-го, після запуску масового виробництва у Китаї (через великі замовлення росіян), ціни різко впали. Станом на 2025 рік комплект 10 км кабелю + модуль зв’язку коштує близько $500 (і дешевшає далі). Повний волоконно-оптичний FPV-дрон зараз коштує приблизно $1000–$1500, тобто на кілька сотень доларів дорожче за топовий радіодрон. Один із українських командирів наводив ціну близько $1200 за дрон із запасом 10 км. Місцеве виробництво ще здешевить ці дрони; українські розробники прогнозують — при локальній намотці та збиранні волоконні FPV коштуватимуть лише на $70–$140 дорожче за радіо (близько $500–$800 за комплект). Наземні дрони дорожчі — наприклад, партія із п’яти Ratel UGV із волоконним управлінням (разом 35 кг бойового навантаження) коштує ₴1,2 млн ($32 тис).

Зведені характеристики типового волоконно-оптичного дрона: Приклад — квадрокоптер із пропелерами 12–13” та загальною масою ~10 кг (у тому числі 1 кг бойового заряду та 1 кг волоконного кабелю), максимальною швидкістю ~60 км/год, реальною дальністю 5–10 км (при кабелі 10 км) залежно від рельєфу й вартістю близько $1000. Забезпечує оператору відео 1080р та практично невразливий до радіоперешкод. Більш просунуті моделі збільшують дальність до 15–20 км чи несуть до ~5–8 кг бойового навантаження, але мають більші розміри і вищу ціну.

Тактичні переваги волоконно-оптичного зв’язку

Волоконно-оптичне управління дає значні тактичні переваги в умовах радіоелектронної боротьби в Україні:

• Невразливі до радіоелектронного придушення: Головна перевага — імунітет до РЕБ. На відміну від звичайних дронів, які залежать від радіоканалу і можуть бути заглушені перешкодами або спеціальними системами, волоконний FPV зберігає провідний зв’язок з оператором. Жоден відомий комплекс радіоелектронної боротьби не здатен заглушити сигнал у середині оптичного кабелю. Українські та російські сили активно використовували РЕБ (автомобільні глушники, “гармати” протидії дронам тощо), які були ефективні проти стандартних дронів. Волоконні FPV обходять всі ці засоби — “засоби РЕБ просто неефективні” проти волокна, як сказав один із українських командирів дронів. Під час випробувань українські спеціалісти РЕБ змогли приземлити всі ворожі дрони, окрім тих, що мали кабель. Це дозволяє волоконно-оптичним FPV проникати скрізь електронний “щит” навколо ключових позицій. Наприклад, у бою за Глибоке волоконний дрон “прослизнув” крізь щільне заглушення і вразив ціль, тоді як радіодрон не мав би шансів.
• Невидимі для радіолокаційних датчиків: Оскільки вони не випромінюють радіочастот, волоконно-оптичні дрони електронно “невидимі”. Ні дрон, ні оператор при цьому не світяться в ефірі, тож RF-сканери, пеленгатори чи системи протидії дронам не можуть їх виявити. Це критично: багато систем виявлення FPV (у т.ч. які постачали НАТО для України) засновані на детекції радіосигналу дрона чи відеопотоку. Волоконні — це фактично “радіомовчазні” дрони-привиди. Видання The War Zone пише: “ще одна перевага дротяного FPV у тому, що він не випромінює ніякої енергії…яка б могла бути виявлена. Ці електронні випромінювання можуть коштувати оператору життя, якщо противник визначить його розташування. З дротяним FPV такої уразливості нема.”. Практично це означає, що пілот FPV на волокні може працювати без страху бути знайденим електронною розвідкою ворога — а це рятує життя, бо росіяни цілять по FPV-операторах з артилерії за сигналом. Волоконний дрон цю загрозу усуває повністю.
• Висока пропускна здатність і надійність каналу: Кабель забезпечує швидкий, майже безлаговий канал з чітким відео та негайною реакцією аж до завершення місії. Оператор має реальний огляд “очима дрона” до моменту влучення (у аналогового FPV на цьому етапі відео часто “сиплеться”). Один із фахівців зазначав: кабель передає якісне зображення до моменту підриву. Ця стабільність значно підвищує ймовірність ураження цілі — пілот може в ручному режимі атакувати дрібні чи рухомі об’єкти максимально точно. Це сприяє й розвідці — пілот довше розглядає місцевість (навіть всередині будівель), може в останній момент відмінити місію або змінити план, чого складніше досягти на автономних дронах. Сутність у тому, що волокно дає “ідеальний сигнал” поки цілий кабель.
• Не обмежений прямою видимістю: Волоконні дрони можуть літати туди, де радіодрони не мають шансів. Стандартний FPV “глухне”, якщо оператор за пагорбом або якщо дрон залітає в будівлю чи глибоко в ліс, бо сигнал заблокований. Рельєф, споруди і навіть кривизна землі обмежують радіозв’язок. Волоконно-оптичний дрон скасовує потребу прямої видимості — він може заходити за ріг, у підвали, під густі крони тощо — доки волокно не обірветься. Українські військові згадують: раніше у глухому лісі FPV був відносно безпечний (“ліс блокує радіосигнал”), а з появою волоконних FPV це змінилося: “дрону на радіо важко спускатися в глибину лісу, бо сигнал зникає”, а на волокні такої проблеми немає. Це “відкрило” раніше недоступні для FPV цілі. Обидві сторони використовують це, наприклад, російські дрони в Курській області розвідували дороги через ліси, які ще недавно були безпечними шляхами постачання, а українські спецпризначенці запускали дрони на волокні в бункери чи інтер’єри будівель для розвідки перед атакою.
• Протидія рельєфу: Волокно вирішує не тільки проблему глушіння, а й втрату сигналу на дальності та при польоті низько над землею. FPV, що летить низько (щоб не потрапити на очі), часто втрачає радіозв’язок, бо антени близько до поверхні, особливо при підльоті до цілі. The War Zone писав: “утримати радіозв’язок при зниженні до землі дуже складно” — хвилястий рельєф чи будівлі швидко рвуть канал. Волоконно-оптичне керування дає змогу дронам “ковзати” впритул до землі чи маневрувати в обмеженому просторі без страху втратити керування. Це особливо важливо для FPV-“протитанкових”, які летять дуже низько по полях — тепер таку тактику можна застосовувати без ризику втратити контакт.
• Логістичні та виробничі переваги: Цікаво, що волокно навіть спрощує дещо постачання. Волоконно-оптичному FPV не потрібен радіопередавач чи приймач на борту — а ці деталі іноді були в дефіциті (через експортні обмеження на “подвійного призначення” електроніку). Викидаючи радіомодуль, конструктори спрощують список комплектуючих. Українські розробники згадують, що коли чипів для радіоканалу не вистачало, перехід на волокно дозволив продовжити виробництво, використовуючи лише оптичні компоненти. Крім того, ефективність у глушеному середовищі означає, що для досягнення того ж ефекту потрібно менше дронів (бо ймовірність влучання однак суттєво вища), тож підвищена вартість частково компенсується ефективністю.

Підсумовуючи: волоконно-оптичні дрони дають “невразливу до РЕБ” можливість атаки, здатну проривати будь-яку електронну оборону і діставати до прихованих цілей. Як з гордістю писали українські ЗМІ: “Ми знайдемо FPV, стійкий до РЕБ, щоб пробити будь-яку російську систему РЕБ. Саме таку зброю [ми] маємо.” Поки що це підтверджується — жодна зі сторін не створила ефективної електронної протидії волоконно-керованим FPV.

Обмеження та виклики для волоконно-оптичних дронів

Попри свої переваги, волоконно-оптичні дрони мають помітні недоліки та обмеження. Вони займають спеціалізовану нішу й не є повноцінною заміною радіокерованим дронам. Основні виклики включають:

• Фізична вразливість троса: Сам волоконно-оптичний кабель є потенційною ахіллесовою п’ятою. Він може зачепитися або обірватися об перешкоди на місцевості. Міські поля бою з руїнами, деревами та лініями електропередач створюють лабіринт, у якому кабель, що тягнеться, може заплутатись. Якщо волокно смикнути чи перерізати, дрон одразу втрачає зв’язок. Відомі випадки випадкового пошкодження й навіть навмисних дій ворога для перерізання кабелів. В одному випадку, російський квадрокоптер навмисно залетів у волоконний трос українського дрона, перерізав його своїми роторами і спричинив падіння дрона. Оператори повинні враховувати цю вразливість — уникати різких поворотів за рогом і тримати певну висоту, щоб не перекинути лінію через перешкоди. Щоб це мінімізувати, тактика волоконних дронів передбачає політ на великій висоті з майже вертикальним пікіруванням на ціль (щоб трос переважно був вище над землею). Тим не менш, трос — це постійний ризик та фактор для врахування.
• Обмежена маневреність та швидкість: “Прив’язна” природа накладає обмеження на характеристики. Кабель, що тягнеться, створює опір і може обмежувати екстремальні маневри. Дизайн дрона має враховувати вагу та об’єм котушки, що робить його громіздкішим. Як зазначено, волоконно-оптичні дрони використовують більші рами та акумулятори, через що вони повільніші та менш маневрові цілі. Один командир сказав, що такий дрон легше збити зі стрілецької зброї, ніж стандартний малий FPV, бо він більший і не може швидко ухилятися. Висока маневреність FPV-дронів (які можуть “змійкою” та з віражем рухатися під великими перевантаженнями) частково приноситься в жертву. Крім того, котушка тросу може спричиняти незначну затримку керування, якщо є провис — хоча затримка у волоконно-оптичному сигналі мінімальна, більше важить інерція самого дрона. Пілоти мають адаптувати стиль польоту, і недосвідчені оператори вже губили такі дрони, не враховувавши специфіку роботи з тросом.
• Обмеження дальності: Волоконно-оптичні дрони мають відносно невелику дальність у порівнянні з деякими радіокерованими чи супутниковими дронами. Максимальна дальність — це довжина кабелю (зазвичай 5–15 км). Хоча цього достатньо для більшості тактичних завдань на лінії фронту, такі дрони не можуть здійснювати глибокі удари далеко в тил противника, якщо не стартують дуже близько до лінії фронту. Для порівняння, радіокерований дрон із mesh-мережею або супутниковим зв’язком може досягати цілей на десятки або сотні кілометрів. Наприклад, Україна завдавала ударів далекого радіусу дії (ймовірно із супутниковим керуванням чи GPS-наведенням) по авіабазах у глибокому тилу РФ – чого волоконний дрон фізично не здатен зробити. Тому, як підсумовують українські експерти, волоконно-оптичні FPV “займатимуть лише конкретну нішу й не вироблятимуться мільйонами”. Вони надзвичайно корисні для локального домінування (у межах ~10 км), але не для завдань великої дальності чи стратегічних операцій. Підрозділи все ще змушені покладатися на звичайні дрони для розвідки та ударів у глибокому тилу.
• Логістичне навантаження: Необхідність використання котушок ускладнює логістику та розгортання. Солдати мають нести досить крихкі волоконні котушки й обережно з ними поводитися. У польових умовах залишені кабелі захаращують землю, аж до того, що блищать на сонці й можуть видати позиції запуску, якщо їх не прибрати. Українські оператори відзначили, що відблиск волокон, які накопичуються навколо стартової позиції, може демаскувати ворогу місце запуску дронів. Тому екіпажі змушені “частіше змінювати позиції”, щоб уникнути ураження після того, як їх видають використані кабелі. Крім того, треба мати справу з залишками котушок – прибирати чи маскувати кілометри дрібного волокна після кожної місії непросто.
• Труднощі у виробництві: Спочатку багато українських виробників просто імпортували китайські комплекти волоконних тросів і не мали достатньо знань для їхньої оптимізації. Це спричиняло проблеми з надійністю – наприклад, неправильна інтеграція призводила до залишкових радіовипромінювань чи обривів волокна через погану механіку котушки. З часом кращі виробники враховували відгуки та вдосконалили системи, піднявши відсоток успішних ударів до ~50% й далі. Однак виготовлення модулів волоконно-оптичного зв’язку та якісного намотування котушок — завдання нетривіальне. Волокно має змотуватись так, щоб легко і рівномірно розмотуватись без сплутування чи обриву. За словами інсайдерів, “технологія намотування оптоволокна та складання плат — не найпростіша” — потрібні точні верстати та досвідчені інженери, хоча це можливо зробити за умови зусиль. Компанії на кшталт Smart Electronics Group пропонували армії такі дрони ще на початку 2023 року, але через ціну й складність їх не прийняли. Сьогодні, за держпідтримки, виробники швидко вдосконалюють техніку, але виробництво все ще відстає від попиту. Український командир “Ясь” в травні 2025 року зазначив, що у хороших виробників fiber FPV великі черги, і його підрозділ часто чекає постачання 2–3 місяці або змушений відмовлятись від неякісних варіантів. Це робить волоконні дрони для України поки що дефіцитним ресурсом.
• Вища ціна (порівняно з простими FPV): Хоча ціни знижуються, волоконно-оптичні дрони все ще дорожчі за одиницю, ніж імпровізовані радіодрони. Середина 2023 року: ніхто не хотів платити $2500 за дрон разового використання. Станом на 2025 рік, такий дрон може коштувати близько $1000, тоді як простий FPV — кілька сотень доларів. Тож підрозділи, що фінансуються волонтерами, мають вирішувати, чи варта така ціна задачі. Часто волоконні дрони приберігають для цілей високої цінності чи секторів із сильним РЕБ, де радіодрони безсилі. Ціновий фактор із часом зменшується (є прогнози здешевлення до паритету завдяки локалізації масового виробництва), але це закладене обмеження для широкого використання.
• Компроміси по навантаженню: Корисне навантаження менше, бо частина підйомної сили йде на кабель. Дрон із волоконним керуванням і 1 кг БЧ може бути за розмірами таким самим, як радіодрон із 2 кг БЧ. Це означає трохи менший “удар” по цілі в середньому. Також, такі FPV ще рідко застосовуються у ройовій тактиці (коли десятки FPV насичують одну ціль) — відчасті через дорожнечу й складність. В основному їх використовують для одиночних точкових ударів. Якщо місія вимагає доставки справді великої БЧ, інші засоби (на кшталт наземної техніки чи артилерії) будуть кращими, адже навантаження зменшується через вагу тросу.
• Крива навчання: Військовим треба опановувати нову тактику для цих дронів. Управління із тросом, робота з котушкою та проходження перешкод без заплутування кабелю вимагає навчання. Українські оператори “тільки починають опановувати цю технологію”, і з часом багато проблем вдасться вирішити. Наприклад, ретельне планування маршруту дозволяє мінімізувати ризик зачіпки (наприклад, політ вище верхівок дерев до підходу до цілі). Із досвідом кількість втрат через людський фактор має зменшитись, а ефективність використання зросте.

Підсумовуючи, волоконно-оптичні дрони — це високоефективний, але спеціалізований інструмент. Як підсумував командир роти Нацгвардії України: у підрозділу має бути “багато стандартних FPV-дронів[радіо] на різних частотах, дрони з машинним зором і волоконно-оптичні дрони. Кожен ефективний по-своєму і вирішує конкретні задачі.” Волоконні дрони відмінно показують себе в оборонних умовах (наприклад, поцілюють бронетехніку під щільним РЕБ чи у тумані, коли потрібна оптична наводка) й дають змогу діяти там, де інші безсилі. Але їхні обмеження — дальність, вага, помітність, ціна та менеджмент тросу — означають, що вони доповнюють, а не повністю замінюють інші типи дронів. Як зазначила одна з медіа, волоконні FPV займуть важливу нішу у дроновій війні, але не домінуватимуть повністю.

Ключові виробники та розробники

Розробку волоконно-оптичних дронів просувають кілька гравців в Україні та за кордоном:

Українські виробники/команди: Українська дронова індустрія — це мікс формальних оборонних підприємств, інженерів-волонтерів та військових технічних підрозділів. Серед помітних назв:

• Vyriy Drone: Приватна українська компанія, заснована Олексієм Бабенком. Vyriy є одним із лідерів виробництва FPV-дронів і першою зібрала FPV-квадрокоптер повністю з українських комплектуючих у 2023 році (спочатку не волоконний). CEO компанії Бабенко активно поширює статистику, просуває вдосконалення волоконних дронів і ділиться порівняльними даними щодо технологічного відставання від росіян, а також закликає використовувати кращі передавачі та товще волокно для підвищення успішності uasvision.com. Vyriy також включена до зусиль із локалізації виробництва котушок для здешевлення продукції.
• BattleBorn: Київський виробник дронів (згадується у Business Insider), що розробляє різні типи, зокрема волоконно-оптичні FPV. CEO (позивний “Макс”) заявив, що “проти цих [волоконно-оптичних] дронів майже немає захисту” і що вони часто ефективно знищують техніку високої цінності. COO (“Олексій”) деталізував характеристики дронів: наразі до 10 км, мета — 15 км, із корисним навантаженням 3–8 кг. BattleBorn — приклад швидкої адаптації й масштабування виробництва під військові потреби.
• Dronarium (і WARMAKS): Dronarium Air — українська група з розробки дронів, яка вже до 18 березня 2024 року показала прототип волоконно-оптичного дрона — надшвидка відповідь на перше російське застосування. Також працювали над важким гексакоптером із волоконним керуванням (разом із Warmaks), здатним переходити в автономний режим у разі втрати керування по тросу. Ранній прототип Dronarium ймовірно став одним з поштовхів для масового впровадження технології на українському боці.
• Smart Electronics Group: Співзасновник Владислав Олексієнко стверджує, що ще на початку 2023 року пропонував такі рішення армії, однак зацікавлення не було. Тепер Олексієнко активно бере участь у розвитку ринку та ділиться знаннями про сегментацію (стандартні проти спеціалізованих дронів). Такі компанії часто співпрацюють у межах ініціативи Brave1, щоб проходити тестування й отримувати сертифікацію (“кодифікацію”) для закупівель.
• 3DTech та інші: 3DTech передавала волоконно-оптичний FPV-дрон розвідці ГУР МОУ. Фото їхніх моделей також циркулювали у соцмережах. Багато малих компаній — “Бойові птахи України”, Kamik-A, Raptor Engineering, OWL (OWAD), Ptashka Drones та ін. — також є у каталозі Brave1, і кожна пропонує трохи різні рішення по волоконним дронам (довжина тросу, ціни, локальне чи китайське волокно). До середини 2025 року понад 25 українських команд інженерів працювали над fiber-дронами, з них близько 10 уже рухались до масових контрактів. Це яскрава екосистема, яку пришвидшує держпідтримка, і яка швидко скорочує відставання від РФ.
• Аеророзвідка й армійські підрозділи: Військо також залучає власні інноваційні підрозділи. Наприклад, Батальйон безпілотних систем 12-ї бригади “Азов” має недержавних фахівців, які адаптують і вдосконалюють дрони просто на фронті. Командир “Азову” відзначав, що саме боєць їхнього підрозділу зробив волоконний FPV реальністю для батальйону — тобто це була “низова” інновація. Польові доопрацювання й зворотній зв’язок із виробниками стали ключовими для вдосконалення апаратів.

Російські виробники/розробники: Російська ініціатива характеризується волонтерською інженерією “знизу” та співпрацею з китайськими постачальниками:

• Олексій Чадаєв і “Ушкуйник”: Чадаєв, політолог, який став волонтером, заснував військово-технічний акселератор “Ушкуйник”. Його проект створив Князь Вандал Новгородський — волоконно-оптичний FPV-дрон, а ймовірно й інші моделі kyivindependent.com. Це свідчить про напіворганізований імпульс інновацій в Росії з метою якісного стрибка у сфері дронів, що був підсилений закликами відомих військових блогерів у 2023 році до прориву у сфері дронових бойових дій. Успіх проекту Чадаєва кинув виклик стереотипам про негнучкість російських збройних сил.
• Волонтерські підрозділи (“Рубікон”, “Судний день”): Це не зовсім виробники, а російські батальйони БПЛА, які відточили бойове застосування волоконно-оптичних дронів. Їхній досвід фактично слугував R&D: шляхом проб і помилок у Курську та Донецьку вони вдосконалювали тактику й, можливо, давали зворотний зв’язок для покращення конструкції. Ймовірно, вони також збирають дрони з комплектів безпосередньо на місці.
• Китайські постачальники: Китайські компанії відіграють ключову роль як виробники комплектуючих і самого волокна. Російські структури замовляють великі обсяги волоконних бухт і електроніки у китайських заводів, які повідомляють про зростаючі поставки щомісяця. Один український виробник зазначив, що виявив: китайська фабрика вже сім місяців підряд виготовляла волокно для Росії — тепер і Україна закуповує в них. По суті, китайські волоконно-оптичні технології (спочатку призначені для телекомунікацій або промисловості) обидві сторони переорієнтували на дрони. Китайці, за словами українських інсайдерів, “головні бенефіціари” цієї нової тенденції — вони готові продавати всім. Це й кабель, і оптичні трансивери, і, можливо, навіть готові комплекти дронів. Публічно ці постачальники не названі (вочевидь, щоб уникнути санкцій), але саме завдяки їм Росія масштабувалася швидше — і тепер допомагають Україні надолужити відставання.
• Західні волонтери і підтримка: На міжнародному фронті неочікуваним учасником став колишній американський морський піхотинець Трой Смотерс. Смотерс керує компанією Drone Reaper і дізнався про російські волоконно-оптичні дрони з медіа. Він розробив просту конструкцію дрона на волокні (використовуючи близько 360 доларів на недорогі компоненти) і привіз її в Україну для демонстрації. Починаючи з кінця 2023 року, він їздив Україною, навчаючи підрозділи виготовляти й запускати FPV-дрони на волокні, фактично запустивши українську програму. Як пишуть Forbes/NDTV, конструкція і навчання Смотерса стали каталізатором, який допоміг Україні організувати локальне виробництво. Після появи відео з успішним волоконним ударом його телефон “загорівся” від дзвінків українських бійців businessinsider.com businessinsider.com. Це яскравий приклад того, як міжнародне волонтерство прискорює інновації в Україні. Додатково, країни НАТО надавали загальну підтримку з технологій і навчання протидії дронам, хоча щодо волоконних FPV подробиць мало. Відомо, що Україна била по ланцюгах постачання російських дронів, наприклад, авіаударами по російських заводах волоконного кабелю. Це демонструє, що західна розвідка та далекобійне озброєння (яке Україна використовує для ударів), побічно також беруть участь у боротьбі з волоконно-оптичними FPV, б’ючи по джерелу їхнього виробництва.

Підсумовуючи, в Україні швидко формується власна галузь виробництва волоконних дронів завдяки синергії місцевих технологічних кадрів, державних ініціатив (Brave1, демонстрації від Міноборони) та зарубіжної допомоги (волонтери як Смотерс і, ймовірно, підтримка через донорські організації). До середини 2025 року ця галузь буде структуровано забезпечувати військо — кілька моделей вже затверджено для держзакупівель, ведеться підписання контрактів. У Росії ж комбінація креативних волонтерських інженерів і легкого доступу до китайських технологій надала їм перевагу на старті, яку вони використали на полі бою, поки українське виробництво тільки розгорталось. Обидві сторони залежать від глобальних ланцюгів постачання (китайське волокно), що демонструє міжнародний вимір цієї, на перший погляд, локальної інновації.

Геополітичні наслідки та оборонні стратегії

Поява волоконно-оптичних дронів в Україні має кілька ширших наслідків для війни та міжнародної безпеки:

• Зрушення у парадигмі дронових війн: Активне використання радіоелектронної боротьби в Україні — одній з перших війн із масштабними сутичками дронів та РЕБ — призвело до появи цього нового рішення. Військові усього світу тепер звертають увагу. Волоконно-оптичні керовані дрони (інколи їх називають FOG-D) майже не були представлені в західних арсеналах, оскільки західні армії не стикались із такими перешкодами під час використання дронів проти повстанців. Але, побачивши їхню ефективність, збройні сили НАТО можуть почати розробку аналогічних систем на випадок зіткнення з рівним противником (який обов’язково застосовуватиме РЕБ). Україна фактично стала полігоном для інновацій в сфері БПЛА, і контроль по волокну — один з ключових результатів. Ймовірно, концепція буде інтегрована у майбутню доктрину безпілотних систем, де це доцільно, наприклад — для штурмових дронів для бою у місті, щоб залишатись недоступними для придушення засобами РЕБ.
• Протидія і відповіді: Станом на зараз ані Україна, ані Росія не мають дієвих засобів проти волоконних дронів, окрім фізичного знищення. Це підштовхує до “міні-гонки” озброєнь у відповідь. Українські розробники (зокрема через Brave1) вже тестують способи протидії ворожим волоконним дронам — “фізичне знешкодження таких FPV через турелі, сіткомети, рушниці, а також… лазери для ураження”. Оскільки їх неможливо заглушити, залишається тільки збивати або розривати лінію зв’язку (можливо, лазер здатен “перепалити” волокно чи засліпити камеру дрона). Це стимулюватиме розвиток систем протидії БПЛА (C-UAS), які працюють через кінетичні або енергетичні засоби, а не РЕБ. Західні фірми (наприклад, Spotter Global, яка писала про виявлення FOG-D) пристосовують свої радари й оптичні сенсори для виявлення дрібних волоконних дронів, що не випромінюють радіосигналів. Конфлікт підкреслює, що пасивний захист — маскувальні сітки над окопами, фізичне укриття для техніки тощо — повертає собі важливість: українські бійці вкривають сітками кілометри фронтових доріг, щоб захиститись від низько літаючих волоконних FPV. Геополітично країни спостерігають і вчаться, як комбінація низькотехнологічних (сітки) та високотехнологічних (лазери) засобів може протидіяти новій загрозі.
• Міжнародне постачання та санкції: Участь китайських виробників, які забезпечують обидві сторони, ставить питання щодо експортного контролю. Волоконно-оптичні кабелі й комплектуючі — товари подвійного призначення, зазвичай не під санкціями. Проте, враховуючи їхнє застосування у дронах, що завдають значних втрат, до них може зрости увага. Якщо Захід бажатиме загальмувати російську програму, він чинитиме тиск на китайські компанії, або надасть альтернативу Україні, аби та не фінансувала тих же постачальників. Це нагадування, як глобальна торгівля мимоволі може озброювати обидві сторони — справжній геополітичний баланс, особливо зважаючи, що офіційно Китай зберігає нейтралітет, а його компанії отримують прибутки з війни. Тим часом західна допомога для України може розширитись у вигляді волоконно-оптичних систем підвищеної захищеності або нових оптичних технологій, щоб підтримати перевагу України у цій “гонці дронів” (якщо західні уряди цього захочуть).
• Більш широка оборонна стратегія — “об’єднані сили”: Волоконно-оптичні дрони настільки ефективні, що деякі українські бійці називають їх “останньою надією змінити хід війни” на користь України. Можливо, це перебільшення, але воно демонструє, наскільки вирішальну роль отримали дрони — зрівнявшись за важливістю із артилерією. Тепер командири мають враховувати дрони вже у масштабі операцій. Наприклад, концентрація Росією підрозділів волоконних дронів у певних районах (Курськ, потім Донеччина) говорить, що їх використовують масово, щоб формувати хід бою (наприклад, переривали логістику противника). Україна також може застосувати рої волоконних дронів у масштабних наступах чи для стримування бронетехніки там, де інтенсивні перешкоди РЕБ. Технологія вписується у ширший концепт “об’єднаних сил”: дрони (радіо- та волоконні), разом із РЕБ, артилерією, піхотою тощо. Це вже видно у тому, як Україна використовує наземні волоконні FPV разом з іншими зусиллями — наприклад, заміна водіїв у конвоях постачання зменшує ризик російських FPV-засідок. Суть у тому, що обидві сторони змінюють свої тактики та стратегії у відповідь на появу невразливих до глушіння дронів: зміцнюють лінії постачання, розосереджують сили, або, навпаки, застосовують волоконні дрони для прориву, знищуючи РЕБ і бронетехніку ворога.
• Психологічний і гуманітарний виміри: Психологічний ефект знання, що у ворога є практично невразливі дрони, суттєвий. Українські бійці з під Курська описували пересування під загрозою волоконних FPV як “гірше, ніж грати у російську рулетку”, оскільки ймовірність бути ураженим була надто великою. Такий страх впливає на поведінку військових та мораль цивільних. З іншого боку, українські бійці отримали “психологічний підйом”, маючи інструмент для ударів навіть у зоні глушіння. З гуманітарної точки зору, залучення дронів до найбільш ризикованих завдань (як доставка вантажів) дозволяє зменшити людські втрати — позитив з огляду на втрати війни. Проте летальність самої війни зростає: раніше відносно безпечні місця (наприклад, шпиталі за лісосмуги) тепер можуть стати цілями, і це підвищує ризики для цивільного населення у “мертвій зоні”, що активізується через волокно.
• Глобальне поширення: Якщо конструкції волоконних FPV вийдуть за межі України/Росії, то їх можуть використати й недержавні актори, або інші країни. Наприклад, добре оснащене угруповання може застосовувати волоконні FPV для нейтралізації глушилок урядової армії в локальному конфлікті. Знання активно ширяться через інтернет-форуми і соцмережі — навіть “пташині гнізда” з волоконними кабелями стали вірусними, підкресливши феномен. Міжнародна спільнота, можливо, повинна буде задуматися про контроль над такими технологіями, або як мінімум підготуватись до наступної фази дронової війни, де РЕБ вже не є універсальним захистом. Союзники України ймовірно, вже розглядають допомогу у збереженні технологічної переваги — шляхом постачання нових волоконно-оптичних комплектів зв’язку чи сприяння у виробництві на місці (є дані щодо розгляду західних станків для мотання волокна).

Отже, поява волоконно-оптичних дронів в Україні підкреслює динамічну природу сучасної війни: кожен крок (жорстке глушіння) викликає протидію (дротові дрони), яка, у свою чергу, стимулює нові відповіді (лазерні системи C-UAS тощо). Цей цикл приречений пришвидшувати інновації. Міжнародно цей конфлікт по суті продемонстрував нову спроможність, яку тепер мають враховувати армії світу — як з точки зору застосування, так і оборони. Для України підтримка у цій сфері (через навчання, трансфер технологій чи комплектуючі) стає ще одним важливим елементом західної військової допомоги — нарівні з ППО та артилерією.

Порівняння: дрони з волоконно-оптичним керуванням, радіокеровані та з супутниковим зв’язком

Збройні сили України використовують зараз різноманітні дрони з різними методами керування. Кожен має свої переваги та обмеження. Нижче наведено порівняння дронів з волоконно-оптичним керуванням, класичних радіокерованих дронів та дронів із супутниковим каналом (наприклад, великих БПЛА) у контексті війни в Україні:

Як видно з таблиці, дрони з волоконно-оптичним керуванням мають унікальний профіль: вони найкращі у середовищах активної РЕБ, але обмежені по дальності та гнучкості. Радіокеровані дрони залишаються незамінними за простотою та можливістю насичувати поле бою (хоча протидія і зменшує їхню ефективність). Супутникові дрони працюють зовсім на іншому рівні — це стратегічна глибина, а не тактична підтримка фронту — і після початкових успіхів та втрат в Україні стали менш помітними (наприклад, до середини 2022 року Bayraktar TB2 використовувалися здебільшого для розвідки, а не ударів через зростання активності ППО та РЕБ з боку Росії).

Важливо, що ці категорії не є взаємовиключними. Україна експериментує з гібридними підходами — наприклад, використовуючи радіодрони з AI-комп’ютерним зором для автономної атаки цілей на кінцевій ділянці (в обхід глушіння) та важкі дрони, які вміють перемикатись із волокна на радіо і навпаки (для резерву). Кожен метод (волокно, радіо, супутник) має свою нішу, і тренд іде до багатошарової UAS-стратегії: радіодрони для типових задач, волоконні — для найскладніших ворожих зон РЕБ, супутникові — для далекого радіусу чи “за горизонтом”.

Висновки

Волоконно-оптичні дрони в Україні — це вражаюче пристосування до жорсткого електронного протистояння цієї війни. У конфлікті, який визначає постійна інновація, ця, здавалось би, примітивна “повернення до основ” — котушка скляного волокна — має величезний вплив, дозволяючи дронам бити з точністю там, де раніше їх могли “засліпити” або обірвати зв’язок. З військової точки зору FPV на волокні довели свою цінність, знищуючи дорогі комплекси РЕБ та розширюючи “дронове поле бою” на ті простори, які раніше вважались захищеними. Це зміцнило тезу, що перевага у повітрі сьогодні починається на низьких висотах — що контроль над спектром тепер критично важливий і для дронів. Обидві сторони — і Росія, і Україна — інтегрували ці системи у свої операції, і зі збільшенням виробництва ми, можливо, побачимо більші скоординовані атаки (дотепер використання переважно “точкове” через обмеженість ресурсів). Командири вже не уявляють бій без дронів — українські та російські офіційні джерела порівнюють розповсюдження FPV з важкістю та значенням артилерії.

Стратегічно, “перегони за перевагу у FPV на волокні” згуртували як внутрішню індустрію, так і міжнародну співпрацю. Україна звертається до десятків стартапів, волонтерських експертів, іноземних партнерів — щоб створити нову можливість за лічені місяці, і це — яскрава демонстрація гнучкості сектору оборони під тиском. Здатність Росії до інновацій у цій сфері (всупереч стереотипам) також показує, що монополії на дронові технології не існує — конкуренція дуже жвава. За цими подіями стежать держави по всьому світі. Війська НАТО, ймовірно, впровадять ці уроки: очікуючи, що у майбутніх війнах (особливо проти рівного противника) буде боротьба за спектр, і що важливо мати комбінацію різних засобів (захищений радіоканал, кабель, автономність).

Для міжнародних партнерів України постійна підтримка дронових інновацій тепер не менш важлива, ніж постачання традиційної техніки. Це видно по швидкості передачі знань — наприклад, коли американський волонтер ділиться кресленнями, чи західні кошти Мінцифри України інвестуються у дронові програми. Навіть якщо танки й літаки потрапляють у заголовки новин, саме ці маленькі квадрокоптери з невидимими “волоконними хвостами” можуть вирішити критичні битви.

У найближчі місяці ми можемо очікувати подальшого вдосконалення та появи контрзаходів. Україна вже працює над наступною хвилею покращень: покращене машинне зоро для напівавтономних ударів (щоб дрони могли наводитися без постійного зв’язку) та масштабування локального виробництва волоконно-оптичних компонентів, аби уникнути залежності. Російські інженери також не сидітимуть склавши руки; вони можуть спробувати впровадити ще більш далекобійні дрони на волоконній тятиві або креативні тактики, наприклад, використання одного дрона для перерізання волокна іншого (як це вже одного разу сталося). Гра в кішки-мишки триває. Але незалежно від конкретних результатів, одне безсумнівно: спадок війни в Україні включає нову еру волоконно-оптичних дронів, додавши новий розділ у розвиток дронової війни. Як один український військовий дотепно зауважив про «волоконний тренд»: «Через високу вартість здавалося, що вони ніколи не стануть масовими, але зараз ціни падають», — що натякає: лише справа часу, коли у кожного підрозділу буде кілька цих несприйнятливих до радіоелектронної боротьби “очей у небі”.

У підсумку добре збалансовані дронові війська будуть використовувати кожен тип дрона відповідно до його сильних сторін, досягаючи балансу. Волоконно-оптичні дрони, радіодрони та супутникові дрони доповнюють один одного. Досвід України показує: замість того, щоб одна технологія витіснила всі інші, справжня перевага у інтеграції — застосуванні правильного інструмента для відповідного завдання. Волоконно-оптичні дрони заповнили критичний розрив у можливостях України у вирішальний момент. Надалі вони, ймовірно, залишаться спеціалізованим, проте вирішальним ресурсом у арсеналі України та яскравим прикладом інновацій в умовах війни для всього світу.

Джерела:

• Altman, Howard. “Усередині волоконно-оптичної дронової війни України.” The War Zone, 28 травня 2025 р.
• Trevithick, Joseph, та Rogoway, Tyler. “Росія, схоже, використовує дрони-камікадзе з дротовим наведенням в Україні.” The War Zone, 8 березня 2024 р.
• Farrell, Francis. “Поки російські волоконно-оптичні дрони заполоняють поле бою, Україна поспішно наздоганяє.” Kyiv Independent, 20 травня 2025 р.
• RFE/RL (Українська служба). “Волоконно-оптичні дрони: новий must-have у війні в Україні.” 12 березня 2025 р.
• RFE/RL (Українська служба). “Волоконно-оптичні дрони замість водіїв доставляють критичне постачання на передову України.” 15 травня 2025 р.
• UAS Vision. “Порівняння точності українських та російських волоконно-оптичних дронів.” 29 квітня 2025 р. uasvision.com.
• NDTV. “Птахи будують гнізда, використовуючи волокно з БПЛА FPV в Україні.” 8 червня 2025 р.
• Business Insider. “Усередині перегонів України зі створення несприйнятливих до перешкод волоконно-оптичних дронів…” 7 лютого 2025 р. businessinsider.com.
• Українська правда (Економічна правда). “Зброя, яку неможливо заглушити: як в Україні запускають виробництво волоконно-оптичних дронів.” 13 січня 2025 р.
• Spotter Global (Jamie Mortensen). “Нові малопомітні дрони на волоконно-оптичному управлінні та як їх виявляти.” 25 квітня 2024 р.