Доступ до Інтернету в Японії: Всебічний Огляд

Основні Інтернет-провайдери (ISP) та частка ринку

Інтернет-ринок Японії обслуговується як колишніми монополістами, так і новими учасниками, причому частку передплатників домінують кілька великих провайдерів. Основними ISP для стаціонарного доступу до Інтернету є як традиційні телекомунікаційні компанії, так і кабельні оператори. Провідні провайдери (за часткою ринку інтернет-передплат) такі​ pulse.internetsociety.org:

• SoftBank Corp. – ~21% частка ринку доступу до Інтернету​ pulse.internetsociety.org. SoftBank (включаючи послугу Yahoo! BB) був піонером у використанні ADSL і зараз пропонує оптоволоконні послуги (“SoftBank Hikari”) і мобільний широкосмуговий доступ.
• KDDI Corporation – ~19% частка​ pulse.internetsociety.org. KDDI (бренд „au”) надає послуги підключення оптоволоконного зв’язку до дому (au Hikari) і мобільних послуг, а також придбав провайдерів, таких як Biglobe, щоб розширити свою базу широкосмугового доступу.
• NTT Communications (OCN) – ~12% частка​ pulse.internetsociety.org. OCN є найбільшим роздрібним брендом ISP компанії NTT, який використовує оптоволоконну інфраструктуру NTT. (Групова частка NTT є вищою, враховуючи інші підрозділи, як-от послугу широкосмугового доступу NTT Docomo).
• NTT Docomo – ~8% частка​ pulse.internetsociety.org. Крім того, що NTT Docomo є провідним оператором мобільного зв’язку, також пропонує волоконно-оптичні послуги “Docomo Hikari” (перепродаж оптоволоконної мережі NTT FLET’S) для дому.
• J:COM (Jupiter Communications) – ~4% частка​ pulse.internetsociety.org. J:COM є найбільшим постачальником кабельного широкосмугового доступу, що надає інтернет через мережі кабельного телебачення, особливо в міських районах.

Десятки менших провайдерів (наприклад, So-net, @nifty, та регіональні провайдери) складають залишок ринку, часто перепродуючи або використовуючи інфраструктуру цих основних провайдерів. В цілому, ринок Інтернет-послуг Японії надзвичайно конкурентний, при цьому п’ять провідних провайдерів охоплюють приблизно дві третини підписок​ pulse.internetsociety.org. Конкуренцію на ринку вважають “відмінною”, пропонуючи споживачам багато варіантів в більшості областей​ pulse.internetsociety.org. Основні оператори мобільних мереж (NTT Docomo, KDDI au, SoftBank та новий учасник Rakuten Mobile) також грають роль у забезпеченні доступу до Інтернету, особливо через мобільний широкосмуговий доступ та пакетні пропозиції для дому. NTT Docomo лідирує у мобільному сегменті з близько 42% мобільних підписок станом на 2022 рік, за ним йдуть KDDI (~30%), SoftBank (~26%) і Rakuten (~2%)​ content.twimbit.com, що відображає довготривале домінування трьох основних операторів навіть в еру смартфонів.

Розвиток та покриття широкосмугової інфраструктури (міські проти сільських районів)

Японія може похвалитися однією з найбільш передових широкосмугових інфраструктур у світі, з надзвичайно високим покриттям навіть у сільських районах. Стаціонарний широкосмуговий доступ (через оптоволокно, кабель або ADSL) доступний практично для всіх домогосподарств. Ранні ініціативи уряду, такі як “e-Japan” план (2001), встановили агресивні цілі для розгортання широкосмугового доступу, що сприяло швидкому розвитку мережі​ journals.openedition.org. До 2008 року уряд вже повідомляв, що 98.3% домогосподарств мали доступ до широкосмугового доступу, і 86.5% могли отримати високошвидкісний широкосмуговий доступ (переважно волоконно-оптичний)​ journals.openedition.org. На сьогодні мережі з волоконно-оптичними лініями фактично досягають майже універсального покриття – приблизно 99.9% приміщень були покриті оптоволоконними мережами до кінця 2024 року​ budde.com.au. Цей обширний процес розгортання оптоволоконного кабелю до дому (FTTH) означає, що більшість міських та приміських районів мають кілька високошвидкісних варіантів. У містах переважно багатоквартирні будинки забезпечені волоконно-оптичним кабелем, кабелем або обома.

Незважаючи на складну географію Японії (з більш ніж 14,000 островів та багатьма гірськими регіонами​ blog.apnic.net), розрив між міськими та сільськими районами в доступі до Інтернету є відносно невеликим. Сільські та віддалені райони виграли від цілеспрямованих програм інфраструктури. Урядовий “Програма повного розв’язання географічного цифрового розділення” (Проект з ліквідації нульових зони широкосмугового доступу) субсидував підключення у рідконаселених регіонах​ journals.openedition.org. Завдяки таким зусиллям навіть віддалені гірські села та віддалені острови були підключені через різні рішення – розширення волокна, де це можливо, або використання фіксованих бездротових і супутникових зв’язків, де прокладання кабелів є непридатним​ journals.openedition.org. Наприклад, невеликі віддалені громади в Хоккайдо та інших префектурах отримали фінансовані урядом FTTH-мережі або оновлення кабелів як приклади ліквідації цифрового розриву​ journals.openedition.org​ journals.openedition.org.

Міські проти сільських районів: У міських районах споживачі зазвичай користуються не лише волоконно-оптичними мережами, але й кабельним Інтернетом і високопродуктивними мобільними мережами. Конкуренція в містах є інтенсивною, що веде до високих швидкостей та конкурентних цін. На відміну від цього, деякі сільські користувачі історично мали менше вибору (напр., покладаючись на старі DSL або dial-up в початку 2000-х), але це драматично змінилося. До 2010-х років покриття сільського широкосмугового доступу наздогнало завдяки державній допомозі та інвестиціям операторів. Менше 1% домогосподарств сьогодні залишаються в місцях без наземного широкосмугового покриття, і вони все частіше обслуговуються супутниками або іншими альтернативами​ budde.com.au. Щоб забезпечити покриття важкодоступних місць (віддалених островів, гірських сіл та морських регіонів), японські телекомунікаційні оператори навіть звернулися до супутникових партнерств (обговорюється пізніше)​ budde.com.au. У підсумку, інфраструктурна різниця між міськими та сільськими районами Японії звузилася до такого ступеня, що базовий широкосмуговий доступ є майже всюдисущим, хоча в сільських районах може бути менший вибір провайдерів або трохи нижчі середні швидкості, ніж у найбільших містах.

Порівняння швидкості інтернету та тарифів

Швидкість стаціонарного широкосмугового доступу: Швидкості широкосмугового доступу в Японії є одними з найшвидших у світі. Станом на початок 2023 року медіанна швидкість завантаження стаціонарної Інтернету була близько 150 Мбіт/с​ datareportal.com, ця цифра швидко зростає, оскільки гігабітний оптоволоконний зв’язок стає нормою. У міжнародних рейтингах Японія часто входить до п’ятірки найшвидших країн за швидкістю стаціонарного широкосмугового доступу, із середньою (середньою) швидкістю завантаження, оціненою близько 212 Мбіт/с у недавніх порівняннях​ en.wikipedia.org. Переважна більшість користувачів стаціонарної мережі користуються волоконно-оптичними підключеннями, зазвичай із заявленими швидкостями від 100 Мбіт/с до 1 Гбіт/с. Насправді плани 1 Гбіт/с є стандартними для резиденційної оптоволоконної мережі протягом більше десяти років, і нещодавно постачальники запровадили 10 Гбіт/с волоконно-оптичні послуги у багатьох містах для особливо вимогливих користувачів. Фактичні швидкості можуть варіюватися, але навіть через Wi-Fi багато клієнтів бачать сотні Мбіт/с у реальному виконанні. Кабельний інтернет (коаксіальний кабель) може запропонувати від 100 до 300 Мбіт/с у районах, де він доступний. Застаріле DSL, яке мало обмеження до одиничних Мбіт/с до ~50 Мбіт/с, значною мірою вийшло з використання – регіональні компанії NTT офіційно припинили надавати ADSL-послуги до 2023 року, переміщуючи користувачів на оптоволокно​ omdia.tech.informa.com​ flets-w.com. Цей перехід означає, що навіть клієнти в маленьких містах тепер зазвичай користуються FTTH або кабелем.

Швидкість мобільного широкосмугового доступу: Мобільний інтернет в Японії також має високу якість. 4G LTE мережі регулярно забезпечують десятки Мбіт/с користувачам. Медіанна швидкість завантаження мобільного інтернету станом на початок 2023 року становила приблизно 40.9 Мбіт/с​ datareportal.com. У 4G користувачі в областях з надійним покриттям часто бачать 50–100+ Мбіт/с на сучасних пристроях. З впровадженням 5G, пікові швидкості значно зросли: мережі 5G в Японії (особливо в областях покриття mmWave) можуть досягати гігабітних швидкостей, хоча звичайний досвід користувачів 5G складає 100–300 Мбіт/с. Серед мобільних операторів останні тести показали, що Rakuten (найновіший оператор) мав невелике перевагу в медіанній швидкості 5G (~51 Мбіт/с) в кінці 2023 року​ speedtest.net, але в цілому основні оператори є порівняні за продуктивністю. Обширні волоконно-оптичні з’єднання та щільна мережа мобільних станцій в містах Японії сприяють стабільним швидкостям передачі мобільних даних. Навіть у поїздах чи метро покриття зазвичай стабільне, що забезпечує те, що мобільний інтернет є життєздатною альтернативою або доповненням до стаціонарного широкосмугового доступу для багатьох користувачів.

Ціни: Вартість інтернет-послуг у Японії відносно доступна з глобальної точки зору. Типовий план волоконно-оптичного широкосмугового доступу(100 Мбіт/с до 1 Гбіт/с безлімітний) для одного домогосподарства коштує приблизно ¥5,000–¥6,000 на місяць (близько $35–$50 USD). Згідно з одним глобальним порівнянням, середня місячна вартість широкосмугового доступу в Японії складає $38 USD​ worldpopulationreview.com. Це еквівалент тільки приблизно 1% середнього доходу домогосподарства для базової інтернет-підключеності​ pulse.internetsociety.org, що відображає хорошу доступність. Вартість кожного мегабіта Японії надзвичайно низька – приблизно $0.06 per Mbit/s мисяць​ worldpopulationreview.com– завдяки високим швидкостям і помірним цінам. Наприклад, навіть високоякісний план оптоволоконного доступу на 1 Гбіт/с може коштувати ¥6,500 (~45 доларів США) на місяць, що становить лише $0.045 за Мбіт/с. Конкуренція між постачальниками послуг інтернету тримає ціни під контролем; наприклад, оновлення з плану на 100 Мбіт/с до 1 Гбіт/с часто має невелику різницю в ціні. Клієнти вже давно звикли до низьких граничних витрат на оновлення швидкості, динаміка, що спостерігається ще в 2009 році, коли кілька доларів більше могли збільшити швидкість з 8 Мбіт/с до 50 Мбіт/с​

newamerica.org​

newamerica.org.

Ціни на мобільні дані також знизилися в останні роки через тиск з боку уряду і входження Rakuten. Станом на 2022 рік середній дохід на одного користувача (ARPU) для мобільних послуг знизився до близько ¥4,000 (~30 доларів) на місяць​ content.twimbit.com, що вказує на розумно ціновані плани мобільних послуг (часто з великими або необмеженими пакетами даних). Основні оператори пропонують безлімітні плани даних 4G/5G у діапазоні від ¥6,000–¥7,000 (45–55 доларів США), і дешевші обмежені плани даних для легких користувачів або через під-бренди (MVNO) від початку близько ¥2,000 (15 доларів США) за кілька ГБ. В цілому, японські споживачі мають високу цінність за гроші в доступі до інтернету – гігабітне волоконне з’єднання вдома і швидкі мобільні дані за цінами, які часто нижчі, ніж у Північній Америці або Європі на основі вартості за мегабіт.

newamerica.org.

Державне регулювання та обмеження доступу до Інтернету

Інтернет-управління та відкритість: Японія підтримує вільне і відкрите інтернет-середовище з мінімальним урядовим фільтруванням контенту. Конституція Японії гарантує свободу вираження думок і забороняє цензуру, і це поширюється на онлайн-комунікації​ giswatch.org. Закон про телекомунікаційний бізнес підтримує таємницю комунікацій, що означає, що провайдери інтернету та телекомунікаційні оператори не можуть довільно контролювати або цензурувати трафік користувачів​ giswatch.org. Немає жодних національних блокувань соціальних мереж або політичних сайтів; користувачі в Японії можуть без обмежень доступати до всіх основних глобальних інтернет-сервісів​ refworld.org​ refworld.org. Це зобов’язання свободи в інтернеті відображається у постійно високих рейтингах Японії у глобальних індексах свободи інтернету (категоризується як “вільна” з дуже низьким рівнем перешкод)​ refworld.org. Нейтральність мережі також є частиною політичної структури – Японія вважає провайдерів інтернету загальнадоступними, і не дозволяє несправедливе зниження швидкості або блокування законних послуг, принцип, який узаконений​ en.wikipedia.org. Це означає, що, за винятком розумного керування мережею, провайдери зазвичай надають відкритий інтернет і не можуть віддавати перевагу певним сайтам або додаткам таким чином, який шкодить конкуренції.

Регулювання контенту і контроль: Хоча пряма цензура заборонена, уряд заохочує дії проти незаконного контенту онлайн. Японські провайдери інтернету через галузеві асоціації добровільно фільтрують певний контент, який є загальновизнаним, наприклад, матеріали сексуального насильства над дітьми. З 2011 року постачальники співпрацюють з правоохоронними органами, щоб заблокувати доступ до відомих сайтів дитячої порнографії, використовуючи блокувальні списки, хоча таке фільтрування має обережно балансуватися з принципом відсутності цензури. Інший приклад – це сайти піратства авторських прав– у квітні 2018 року, зіштовхнувшись зі зростанням піратських веб-сайтів манги/аніме, уряд прийняв “надзвичайний захід”, просячи провайдерів Інтернету добровільно блокувати деякі піратські веб-сайти(зокрема, Mangamura, AniTube і MioMio)​ japantimes.co.jp​ japantimes.co.jp. Це прохання, зроблене до ухвалення конкретного законодавства, викликало дискусії щодо юридичних повноважень і свободы слова, але більшість великих провайдерів дотрималися для захисту інтелектуальної власності. Згодом Японія переглянула закони про авторське право, щоб боротися з піратством (наприклад, заборонивши несанкціоноване завантаження манги в 2021 році), забезпечуючи тим самим більш твердий правовий фундамент для боротьби з такими сайтами. Окрім піратства і захисту дітей, політичний або соціальний контент не підлягає систематичному блокуванню​ <a href="https://www.refword.org.