Різке зростання ринку винищувачів 2025: Технологічні тріумфи та глобальне суперництво підживлюють нову гонку озброєнь

Вступ: Глобальний ринок винищувачів у 2025 році перебуває в режимі злету, досягаючи рекордних висот, оскільки країни змагаються за модернізацію своїх повітряних сил. Гіганти оборонної промисловості змагаються за постачання найсучасніших стелс-літаків на тлі зростання геополітичної напруженості та збільшення військових витрат. Провідні держави та їх союзники вливають мільярди доларів у нові винищувачі — під впливом розширення НАТО, суперництва США та Китаю, війни в Україні та проблем безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні. У цьому аналітичному огляді ми розглянемо ключових гравців галузі, тенденції закупівель (включаючи зростаючу роль приватного сектора), проривні технології (стелс, ШІ, гіперзвукові рішення та передові матеріали), геополітичні рушії, прогнози обсягів ринку до кінця 2020-х років і регіональні специфіки — Північна Америка, Європа, Азія-Тихоокеанський регіон, Близький Схід та Латинська Америка. Гонка озброєнь винищувачів прискорюється — і вона докорінно змінює не лише оборонну індустрію, а й світовий баланс сил.

Ключові глобальні гравці на ринку винищувачів

F-35A Lightning II ВПС США. Програма F-35 перевищила 1000 поставлених літаків по всьому світу, символізуючи передові стелс-винищувачі, які стимулюють зростання ринку flightglobal.com. Ключові гравці: Індустрію винищувачів домінують кілька авіабудівних корпорацій зі США, Європи, Росії та Китаю. Саме ці компанії виробляють провідні бойові літаки світу й отримують основні замовлення у 2025 році:

• Lockheed Martin (США) – Виробник F-35 Lightning II та F-16 Fighting Falcon, Lockheed Martin очолює ринок. F-35 особливо домінує у глобальних закупівлях винищувачів: до кінця 2024 року поставлено понад 1000 літаків flightglobal.com. Цей стелс-літак п’ятого покоління стоїть на замовленні більш ніж у десятка країн, що стимулює зростання Lockheed. Варто відзначити, що легендарний F-16 залишається у виробництві навіть через 50 років після першого польоту flightglobal.com, орієнтуючись на експорт з новими версіями Block 70/72. За деякими оцінками, Lockheed тримає понад 50% світового ринку винищувачів — завдяки популярності F-35 та постійним продажам F-16.
• Boeing (США) – Виробник сімейств F-15 та F/A-18, Boeing залишається ключовим гравцем, але стикається із серйозною конкуренцією від новіших розробок. Виробляє F-15EX Eagle II для ВПС США та партнерів, а також до нещодавнього часу випускав F/A-18E/F Super Hornet для ВМС США та на експорт. Класичні винищувачі Boeing дуже потужні (оновлені F-15 та Super Hornet оснащені сучасними радарами й озброєнням), але компанія нині не виготовляє стелс-винищувач п’ятого покоління. Виробництво Super Hornet буде завершено до 2025 року після останніх замовлень для ВМС defensenews.com, після чого Boeing переорієнтує ресурси на навчально-бойовий T-7, F-15EX і майбутні програми. Boeing інвестує в розробку винищувачів наступного покоління, щоб залишитися конкурентоспроможним у тендерах ВПС США на шосте покоління літаків.
• Dassault Aviation (Франція) – Виробник багатоцільового винищувача Rafale, Dassault переживає відродження завдяки експортним продажам. Rafale — це літак покоління 4.5, відомий універсальністю та сучасною авіонікою; останніми роками були укладені великі угоди (Індія, Катар, Єгипет тощо). У 2023 році Франція підписала контракт Tranche 5 на 42 літаки Rafale F4 для постачання з 2027 року flightglobal.com, гарантуючи національне виробництво на роки вперед. Експортний імпульс триває: Індонезія уклала контракт на 42 літаки Rafale (у три етапи) flightglobal.com, і можливі додаткові контракти на Близькому Сході та ймовірно в Індії (яка вже має 36 Rafale). Запас замовлень Dassault залишаєтьcя міцним, також компанія співпрацює з Airbus у розробці шостого покоління винищувача для європейського проекту FCAS.
• Saab AB (Швеція) – Saab виготовляє JAS 39 Gripen, легкий багатоцільовий винищувач. Останній варіант Gripen E/F приваблює замовників як недорога, але сучасна платформа. Saab має 96 підтверджених замовлень на Gripen E/F (60 для ВПС Швеції, 36 – для Бразилії) flightglobal.com, виробництво триває в обох країнах. Бразилія стала першим екcпортним оператором Gripen E (позначення F-39E) у 2022 році, випередивши навіть Швецію, що підкреслює партнерську модель Saab. Gripen має сучасний радар AESA, IRST і РЕБ, хоча й не має стелс-технології. Ринкова частка Saab помірна, але компанія орієнтується на нових клієнтів (наприклад, Таїланд віддає перевагу Gripen E замість нового F-16 flightglobal.com) і просуває переваги, як-от нижчі витрати на експлуатацію та нещодавні випробування системи ШІ на Gripen E (тестували режим «крилатого робота») armyrecognition.com. Saab також робить ставку на майбутні безпілотні бойові апарати й залишається інноваційним нішефілером.
• Сухой (ОАК, Росія) – Су-27/30/35 «Фланкер» та новітній Су-57 Felon — топові винищувачі проектування Сухого. Серія Фланкер (Су-30МК, Су-35 тощо) широко експортується й залишається основою бойової авіації Росії та Китаю. Проте програма стелс-літака п’ятого покоління Су-57 розгортається повільно: у 2025 році в строю лише кілька одиниць. Президент Путін оголосив про контракт на 76 Су-57 до 2028 року thediplomat.com, щоб повністю укомплектувати три полки. Санкції та обмеження ресурсів (гостро після початку війни в Україні) уповільнюють виробництво і експорт — приміром, продаж Су-35 до Ірану на етапі переговорів, а експорт Су-57 поки залишається планом. Сухой (у складі ОАК) розробляє також легший проект п’ятого покоління (Checkmate/Su-75), але майбутнє програми невизначене. На світовому ринку російські винищувачі стикаються зі зростаючою конкуренцією від західних та місцевих виробників, однак утримують певну долю ринку в державах, що покладаються на російське озброєння.
• Chengdu Aerospace Corp (Китай) – У складі AVIC Chengdu випускає найновіші винищувачі Китаю, серед яких J-20 «Mighty Dragon» (стелс-платформа) та серія J-10. J-20 — перший китайський винищувач п’ятого покоління, вже у строю в кількох ескадрильях ВПС НВАК. Виробництво набирає темп — до середини 2024 року виготовлено, за оцінками, близько 300 J-20, а річна продуктивність наближається до 100 одиниць thediplomat.com, створивши другий за розмірами у світі парк стелс-винищувачів після США. Можливості J-20 (стелс-профіль, передові сенсори, надзвуковий крейсерський політ) вдосконалюються завдяки новим двигунам і авіоніці. Chengdu також спільно з Пакистаном розробили JF-17 Thunder (експорт для Пакистану, Нігерії, М’янми – як доступний легкий літак). Інший китайський виробник, Shenyang, відповідає за палубний J-15 і розробляє J-35 (стелс), однак саме J-20 є флагманським проектом Китаю. Китай не експортує J-20 відкрито, але його присутність впливає на регіональні закупівлі — сусіди купують F-35 або оновлюють парки літаків. Успіх Chengdu стимулює зростання ринку винищувачів Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а Китай уже розробляє шосте покоління «J-X» орієнтовно для 2030-х thediplomat.com thediplomat.com.

Таблиця 1. Провідні виробники винищувачів та програми (2025)

Головні тенденції закупівель (військовий і приватний сектор)

Ландшафт закупівель винищувачів у 2025 році визначається масштабною військовою модернізацією і появою перших ініціатив з боку приватного сектора. Ключові тенденції включають:

• Глобальне переозброєння та перехід до 5-го покоління: Багато військово-повітряних сил нарощують закупівлі винищувачів у відповідь на загрози безпеці. Тенденція йде до малопомітних багатофункціональних винищувачів 5-го покоління. Наприклад, серед країн НАТО та союзників F-35 став пріоритетним вибором – нещодавно Греція отримала схвалення США на придбання 40 F-35A (20 гарантовано + 20 опціон) flightglobal.com, у Фінляндії та Польщі вже великі замовлення на F-35, а до програми приєднуються нові європейські країни. Так само Японія та Південна Корея розгортають F-35, і навіть країни Близького Сходу (наприклад, ОАЕ) прагнули отримати F-35. Широке впровадження новітніх винищувачів спричиняє глобальну заміну парків літаків 4-го покоління. Одночасно такі країни, як Індія і Туреччина, запускають власні проєкти винищувачів п’ятого покоління (наприклад, AMCA й TF-X), щоб долучитись до цієї тенденції.
• Списання застарілих літаків Холодної війни: Зі вступом у стрій нових винищувачів старі моделі йдуть на пенсію. Багато країн прискорюють списання літаків попередніх поколінь, таких як МіГи та Міражі 70-х років. Наприклад, ВПС Індії значно скоротили парк МіГ-21 зі 127 до лише 36 літаків у 2023-24 рр. flightglobal.com. Східноєвропейські члени НАТО списали радянські винищувачі (наприклад, Польща та Словаччина списали МіГ-29, частину передали Україні) та купують сучасні західні літаки замість них. Такі цикли оновлення – заміна МіГ-21/23/29, F-4 Phantom, F-5 тощо на нові літаки покоління 4.5/5 – є основним джерелом попиту. Навіть США поступово здають старіші типи (F-15C/D, найближчим часом A-10), щоб звільнити місце для F-35 та майбутніх стелс-літаків. Це оновлення підсилює попит на нові замовлення й водночас живить ринок вживаних винищувачів (наприклад, Хорватія купує “секонд-хенд” Rafale, Аргентина отримує 24 вживані F-16 з Данії flightglobal.com).
• Поширення легких винищувачів і навчально-бойових літаків: Не кожна задача вимагає найдорожчого стелс-винищувача – багато країн інвестують у більш бюджетні машини, просунуті тренувальні літаки або легкі бойові винищувачі для доповнення своїх основних флотів. Є значний попит на платформи типу корейського FA-50 Fighting Eagle, італійського M-346 FA та спільного пакистансько-китайського JF-17, які забезпечують сучасні можливості за невелику частку вартості F-35. Наприклад, Азербайджан замовив 12 JF-17 у 2023 році flightglobal.com, а такі країни, як Філіппіни і Малайзія, замовляють FA-50 для легких бойових завдань. Також добре продаються і просунуті навчальні літаки (“навчально-бойові”), оскільки ВПС готують нове покоління пілотів – серед свіжих контрактів: Нігерія замовила 24 M-346FA, а кілька країн закупили турбогвинтові Super Tucano для боротьби з повстанцями. Ці стратегії “дорога-дешева суміш” – помітний світовий тренд: багаті ВПС поєднують стелс-винищувачі з дешевшими літаками для другорядних задач, а дрібні країни, що не можуть дозволити собі винищувачі за $100 млн+, роблять вибір на користь сучасних “легких” літаків для захисту свого неба.
• Приватні агресорські флоти: Новий тренд – поява приватних компаній, які експлуатують винищувачі для проведення навчань та інших послуг для військових. Такі фірми, як Draken International та Top Aces, зібрали цілі парки вживаних винищувачів (A-4 Skyhawk, Dassault Falcon, F-16), імітуючи противника на військових навчаннях. У 2021 р. Draken – один з найбільших у світі приватних операторів тактичної авіації – придбав 12 колишніх голландських F-16 з правом докупівлі ще 28 (разом до 40 F-16) twz.com на модернізацію свого “red air” флоту. Top Aces раніше придбали 29 колишніх ізраїльських F-16 twz.com. Ці приватні “повітряні сили напрокат” – приклад передачі деяких навчальних завдань від військових до бізнесу; наприклад, ВПС США уклали “гігантський контракт на агресорське авіа-тренування”, що підживлює цей сегмент twz.com. Крім того, заможні особи й оборонні компанії іноді купують демілітаризовані винищувачі для досліджень чи рекреації, хоча це залишається рідкістю. Загалом, роль приватного сектору у винищувальній сфері поки що обмежена, але стрімко зростає – в основному у сфері тренувань і симуляції противника, що вивільняє бойові літаки для інших задач.
• Багатонаціональні закупівельні програми та промислові партнерства: Ще одна помітна тенденція – об’єднання ресурсів і спільна розробка союзників. Яскраві приклади: Eurofighter Typhoon (партнерство чотирьох країн) і нові колаборації для створення винищувачів шостого покоління: Велика Британія, Японія та Італія об’єднуються для GCAP (Глобальна програма бойової авіації), Франція, Німеччина та Іспанія співпрацюють у проєкті FCAS. Такі партнерства дозволяють ділити витрати на R&D і гарантувати сумісність озброєння. Водночас дрібні держави також гуртуються для спільних закупівель (наприклад, скандинавські країни проводять спільний тендер на нові навчально-бойові літаки). Такі коопераційні зусилля формують ринок шляхом створення консорціумів замість однонаціональних закупівель, що веде до більших комбінованих замовлень та уніфікації флотів дружніх країн.

Найсучасніші технологічні досягнення у винищувачах

Сучасні винищувачі — це вершина аерокосмічних технологій. Кілька ключових досягнень наразі визначають нинішнє та наступне покоління бойової авіації:

• Стелс і низька помітність: Стелс-технологія практично стала обов’язковою для нових флагманських винищувачів. Спеціальна форма планера та радіопоглинаючі матеріали суттєво зменшують ефективну площу відбиття літака, ускладнюючи його виявлення радарами. F-35, китайський J-20 та російський Су-57 — усі вони втілюють концепції стелсу, а майбутні програми винищувачів 6-го покоління розвинуть це ще далі (без традиційного вертикального оперення, внутрішнє розміщення озброєнь тощо). Стелс дозволяє винищувачам долати сучасну ППО, надаючи вирішальну тактичну перевагу. Ставка на малопомітність простежується навіть на літаках покоління 4.5, які отримують “радiолокаційно-зменшуюче” покриття (як Rafale) чи конформні паливні баки для зменшення відбиття (F-15EX). Стелс — один з головних рушіїв ринку — аналітики вказують цю технологію серед топ-трендів розвитку винищувачів thebusinessresearchcompany.com. У майбутньому очікується подальше вдосконалення малопомітних матеріалів (метаматеріали, плазмові технології) і розвиток сенсорів для боротьби з “невидимками” — постійна “гонка оснащень”.
• Штучний інтелект і автономія: Винищувачі дедалі більше інтегрують ШІ та автономні системи як для допомоги пілоту, так і потенційно для заміщення людини у певних завданнях. Розробляються ударні дрони-”вірні ведені” (loyal wingman), які літатимуть поряд із пілотованими машинами, виконуватимуть розвідку або відволікатимуть вогонь супротивника. У кабіні рішення на основі ШІ та автоматизація суттєво покращують реакцію й зменшують навантаження на пілота. Знаковою подією став експеримент 2025 року, коли Saab випробував систему ШІ-пілота (“Centaur” AI від Helsing) на Gripen E у повітряному бою поза прямою видимістю armyrecognition.com armyrecognition.com. Тоді система ШІ управляла літаком і вражала суперника, доводячи, що штучний інтелект може тактично маневрувати і наводити зброю. Це ще не означає, що пілоти “Top Gun” стануть непотрібними, але ШІ вже може виступати в ролі копілота чи напарника. Програма Skyborg ВПС США та подібні проекти мають на меті створити ударні БПЛА з елементами ШІ як “множники сили”. До кінця 2020-х буденною стане взаємодія винищувача із автономними дронами, а бортовий ШІ відповідатиме за об’єднання сенсорних даних, РЕБ і, можливо, навіть ухвалення рішень про відкриття вогню за людського контролю. Програмно-налаштований винищувач – вже реальність: компанії створюють літаки з відкритою архітектурою авіоніки, що дає змогу швидко оновлювати ШІ та інтегрувати сторонні алгоритми armyrecognition.com armyrecognition.com. Цифрова революція у винищувачах не менш важлива, ніж залізо.
• Гіперзвукові можливості та висока швидкість: Заразні винищувачі зазвичай досягають швидкості не більше Маха 2–2,5, проте йдуть активні розробки гіперзвукових можливостей — насамперед в озброєнні. Гіперзвукові ракети (швидкість Mach 5+) знижують до мінімуму час реакції ворога. Росія вже застосувала Х-47М2 “Кинджал” (заявлено як гіперзвуковий) з МіГ-31. США, Китай та інші працюють над гіперзвуковими ракетами класу “повітря-земля” та “повітря-повітря” для розміщення на винищувачах. Справжні гіперзвукові літаки-перехоплювачі досі нереальні (через обмеження по нагріву й матеріалам), але двигуни нового покоління (комбіновані цикли, скрімджети) стають предметом досліджень. Шоста генерація, ймовірно, зможе підтримувати надзвуковий політ (supercruise) при ще вищих швидкостях – можливо, понад Мах 3. Швидкість і висота залишаються критичною перевагою, тому розробники шукають нові матеріали і двигуни для ще більш екстремальних режимів. Звіти галузі відзначають “надзвукові й гіперзвукові технології” як ключовий тренд розвитку винищувачів thebusinessresearchcompany.com. Протягом найближчого десятиліття можливе створення гібридних винищувачів або дронів, що досягатимуть гіперзвукових швидкостей для перехвату ракет чи рекогносцировки.
• Матеріали, сенсори і авіоніка нового покоління: Прогрес у композиційних матеріалах та виробництві дозволяє створювати легші й міцніші планери та конструкції. Вуглеволоконні композити, радіопоглинаючі покриття, 3D-друк деталей — це підвищення бойових характеристик і полегшення обслуговування. Наприклад, F-35 і Rafale широко використовують композити, а в майбутньому з’являться адаптивні повітрозабірники й морфінгові поверхні завдяки матеріалам нового покоління. У сенсорах AESA (активна фазована антенна решітка) стала стандартом — вона забезпечує кращу дальність, роздільну здатність, стійкість до завад. Багато винищувачів отримують AESA-апгрейди (наприклад, освіжене оновлення ECRS Mk2 для Eurofighter Typhoon підтверджено у 2025 р. flightglobal.com). Сенсорний “ф’южн” — поєднання даних з радара, ІЧ та інших сенсорів за допомогою ШІ — забезпечує не бачену раніше обізнаність про ситуацію. Мережевість і канал зв’язку стають ключем: сучасні винищувачі – це вузли бойового “хмари”, що обмінюються цілями з іншими літаками, AWACS та наземними системами в реальному часі. F-35 задав тон через багатофункціональний передовий канал даних, нові стандарти (наприклад, Link 16 і MADL НАТО) роблять операції союзників прозорими. Кабіна майбутнього (панорамні тач-екрани, доповнена реальність у шоломах, як у F-35) також на підйомі. Важливо, що бойові безпілотники (UCAV) і дрони входять до екосистеми винищувачів – наприклад, французький Neuron та британський Mosquito (“вірний ведений”) тестуються як доповнення для інтеграції ШІ з пілотованими машинами. Загалом, основні тренди у винищувальних технологіях — це стелс, безпілотні системи, просунуті сенсори/авіоніка і гіперзвукова швидкість thebusinessresearchcompany.com — усе це ґрунтується на стрибкових досягненнях у комп’ютерах та матеріалознавстві.

Геополітичні фактори попиту на винищувачі

Геополітика відіграє вирішальну роль на ринку бойових літаків, оскільки закупівлі напряму відповідають на загрози та стратегічні потреби. У 2025 році кілька геополітичних факторів є особливо визначальними:

Бойове з’єднання винищувачів НАТО під час навчань альянсу. Країни НАТО зміцнюють свої авіафлоти для протидії російській агресії flightglobal.com, особливо після нещодавніх розширень на схід.

• Розширення НАТО та повторне озброєння Європи: Розширення НАТО та нове напруження з Росією призвели до буму закупівель винищувачів у Європі. У 2024 році НАТО зросло до 32 країн-членів завдяки приєднанню Фінляндії та Швеції flightglobal.com – країн, які мають передові повітряні сили й також потребують інтеграції з системами НАТО. Наприклад, Фінляндія оперативно замовила 64 F-35A для заміни своїх F/A-18 у контракті на понад 9 мільярдів доларів, суттєво підсилюючи сумарну повітряну міць НАТО на кордоні з Росією. Країни східного флангу (Польща, Румунія, країни Балтії) інтенсивно інвестують у винищувачі для стримування будь-якої агресії. Польща купує 32 F-35 та ще 48 легких FA-50 у Південної Кореї, тоді як Румунія закуповує F-16 для заміни застарілих МіГів. Навіть традиційно нейтральні чи мало витрачаючі на оборону країни Європи зараз підвищують бюджети – Німеччина змінила свою позицію та вирішила придбати 35 F-35A для заміни бомбардувальників Tornado, Бельгія та Данія отримують F-35, а Нідерланди збільшують свій флот F-35. Оборонні витрати Європи в НАТО суттєво зросли з 2022 року; 23 країни НАТО зараз досягають або перевищують ціль 2% ВВП на оборону flightglobal.com (цей показник зростає). Велика частка цих коштів спрямовується на модернізацію авіації. Європейські країни не лише купують американські винищувачі, а й співпрацюють над новими проєктами (англо-італійсько-японський GCAP та французько-німецько-іспанський FCAS) для забезпечення майбутнього суверенітету. Війна в Україні стала тривожним сигналом, що підштовхнув цей тренд (див. нижче), оскільки європейські повітряні сили прагнуть як кількісної, так і якісної переваги в бойових літаках для забезпечення дієвого стримування.
• Війна Росії в Україні та її наслідки: Триваючий конфлікт в Україні (з 2022 року) глибоко вплинув на ринок винищувачів. По-перше, він винищив значну частину російського та українського авіапарку, створивши майбутні потреби у заміні. Повітряні сили України зазнали серйозних втрат і потребуватимуть повної перебудови із західною авіацією – процес вже почався, оскільки країни НАТО пообіцяли близько 100 вживаних F-16 для України flightglobal.com. Це унікальний випадок масового передання винищувачів третій стороні як військової допомоги. Тим часом, Росія, за повідомленнями, втратила багато літаків у боях та катастрофах, що створило напругу для її промисловості через спроби поповнення під санкціями. По-друге, війна підштовхнула європейські країни закуповувати нові винищувачі для себе, як згадано вище. Країни поблизу Росії особливо гостро відчувають необхідність модернізації систем ППО – наприклад, закупівлі Фінляндії й Польщі або пришвидшене розгортання F-35 у Норвегії. Також спостерігається рух до інтероперабельності із системами США й НАТО, враховуючи високий рівень координації при допомозі Україні. Війна продемонструвала цінність переваги в повітрі – неспроможність Росії домінувати в українському небі виявила слабкості її авіації і силу сучасних ЗРК, вплинувши на формування майбутніх портфелів бойових літаків (наприклад, акцент на стелсі чи зброї великої дальності). З геополітичної точки зору, ізоляція Росії означає, що вона змушена покладатися на власний попит (або кількох партнерів, таких як Іран чи Сирія) для своєї авіаіндустрії; натомість виробники винищувачів Заходу відчувають зростання замовлень від союзників НАТО, занепокоєних Росією. Додатково, конфлікт стимулював R&D у сфері дронів та розхідних безпілотників, які стають частиною бойової авіації. На завершення, війна в Україні надала європейському ринку винищувачів нову термінову динаміку (і фінансування), а також змінила сприйняття загроз у світі, опосередковано принісши вигоди виробникам із США та Європи.
• Стратегічне суперництво США–Китай: Зростаюче протистояння між США і Китаєм є головним драйвером закупівель винищувачів у обох країнах і їхніх союзників. У Азії прискорена військова модернізація Китаю – особливо розширення ВПС НВАК сучасними малопомітними J-20 та розширення ракетного арсеналу – викликають занепокоєння у США і регіональних держав. Особливий осередок напруги – Тайвань: китайські літаки майже щодня порушують повітряний простір Тайваню, Пекін намагається зношувати його застарілий авіапарк flightglobal.com. Це стало поштовхом для США до затвердження нових продажів F-16V Block 70 Тайваню й дислокації власних сучасних винищувачів у Індо-Тихоокеанському регіоні. Американська стратегія “повороту до Тихого океану” передбачає розміщення F-35B у Японії, ротацію F-22 і F-35 через Гуам і Австралію, а також інвестиції у новітні системи, пристосовані до ймовірного конфлікту з КНР (як-от стелс-бомбардувальники і мережеві технології). Зі свого боку, J-20 та інші винищувачі Китаю мають витісняти США і союзників із переваги в повітрі під час можливого регіонального конфлікту. Союзники США, такі як Японія, Південна Корея і Австралія, реагують новими закупівлями й оновленнями парків: Японія отримує 147 F-35 (найбільший оператор F-35 за межами США) і спільно з Європою розробляє винищувач шостого покоління; Південна Корея розробляє KF-21 і розглядає F-35B для авіаносців; Австралія має 72 F-35A і може замовити більше, а також тісно інтегрується з американськими силами за програмами, як-от AUKUS. Додатково, Індія – хоч і не є союзником США, але є противагою Китаю – закуповує 4,5-покоління Rafale та свої винищувачі через прикордонні сутички з КНР. Коротко кажучи, гонка озброєнь у Індо-Тихоокеанському регіоні реальна: зростання воєнної потужності Китаю викликає протидію у вигляді закупівель сучасних винищувачів в усьому регіоні. Суперництво США–КНР підштовхує технологічний розвиток: обидві сторони інвестують у винищувачі 6-го покоління і безпілотники з AI, аби зберегти перевагу. Ця динаміка, ймовірно, домінуватиме на ринку винищувачів до 2030-х, причому Азія-Тихоокеанський регіон залишатиметься найбільшим ринком thebusinessresearchcompany.com, а Північна Америка переорієнтовує закупівлі (ВПС США списує старі літаки, щоб спрямувати кошти на надсекретний проект «Next Generation Air Dominance» для переваги над китайськими винищувачами).
• Стратегії та альянси Індо-Тихоокеанського регіону: Окрім конкуренції США–Китай, ширша система безпеки Індо-Тихоокеанського регіону впливає на закупівлі винищувачів. Альянси й партнерства – зокрема Квад (США, Індія, Японія, Австралія) та договори з країнами Південно-Східної Азії – стимулюють інтероперабельність і розвиток спроможностей. Наприклад, Австралія, Велика Британія й США (AUKUS) співпрацюють переважно у сфері підводного флоту, проте ця співпраця відображає ширший тренд з обміну розвідданими і може поширитися на спільні навчання чи розвиток авіаційних технологій (Австралія може приєднатися до британської Tempest/GCAP у майбутньому). Японія та Південна Корея посилюють співпрацю з НАТО і західними виробниками: винищувач шостого покоління F-X Японії об’єднаний із британською програмою Tempest в один проєкт (GCAP), використовуючи технології з різних країн. Південна Корея виводить на ринок KAI KF-21 “Бораме” (за участі Індонезії) – перший політ у 2022 році, серійне виробництво заплановане на кінець десятиліття, що закріплює ще одну країну у власній винищувальній індустрії. Тим часом країни регіону Південнокитайського моря (Індонезія, Малайзія, Філіппіни, В’єтнам) модернізують авіапарки через зростання впливу Китаю. Філіппіни закупили FA-50 та розглядають придбання важчих винищувачів; Індонезія отримує Rafale й планує надалі отримати KF-21. Навіть менші країни, як Бангладеш і В’єтнам, оцінюють потенційні закупівлі (є повідомлення, що Бангладеш може купити MiG-35 чи легкі винищувачі, а В’єтнам вагається між російськими й західними літаками, диверсифікуючи постачання). Індо-Тихоокеанський регіон – тепер головний ринок зростання для винищувачів, поступаючись лише Європі за темпом. США стимулюють це через програму Foreign Military Sales – наприклад, пропонуючи Індії F-21 (варіант F-16) і F/A-18 чи затверджуючи оновлення для літаків союзників. Отже, геополітика Індо-Тихоокеанського регіону – формування регіональних коаліцій для стримування впливу Китаю й навіть Росії – втілюється у масштабних планах із закупівлі винищувачів: від топових «стелсів» до доступних легких моделей у дуже різних країнах.
• Владні ігри на Близькому Сході: Близький Схід традиційно є прибутковим ринком винищувачів, а геополітичне суперництво тут залишається напруженим. Країни Перської затоки (на чолі з Саудівською Аравією й ОАЕ) продовжують закуповувати найсучасніші винищувачі для протидії Ірану й посилення престижу. ОАЕ уклали рекордний контракт на 80 Rafale F4 у 2021 році aljazeera.com – угода на 19 млрд доларів стала найбільшим експортним продажем для Dassault. Це сталося після того, як угода з США щодо F-35 була відкладена; купівля Rafale гарантує Еміратам наявність сучасних літаків у будь-якому разі. Аналогічно, Катар останнім часом отримав 36 Rafale і 36 Eurofighter Typhoon, урізноманітнюючи флот, і отримує F-15QA від Boeing. Саудівська Аравія має один із найбільших у регіоні авіапарків (F-15SA, Eurofighter, Tornado) та, ймовірно, оновить чи замінить старі моделі найближчим часом (можлива чергова партія Typhoon або навіть інтерес до майбутніх стелсів). Ізраїль, хоч і не є відкритим покупцем (отримує американські F-35 та F-15 у межах допомоги), впливає на регіональний баланс, маючи найдосконаліші технології (перший на Близькому Сході отримав малопомітні F-35I Adir і модернізує F-15). Якісна перевага Ізраїлю стимулює сусідів прагнути сучасної техніки. Іран, під ембарго вже кілька десятиріч, покладався на застарілі F-14 і MiG-29; після скасування ембарго ООН у 2020 році він розпочав пошук нових літаків – найімовірніше, Су-35 із Росії (є повідомлення, що Іран отримає 24 Су-35 у якості компенсації за допомогу дронами РФ). Якщо це трапиться, Іран значно посилить повітряні можливості, що викличе тривогу у країнах Затоки й, можливо, нову гонку озброєнь. Тим часом, Туреччина (між НАТО і Близьким Сходом) є окремим випадком: після виключення з програми F-35 через купівлю російських С-400, Туреччина модернізує свої F-16 та розробляє власний винищувач 5-го покоління (TF-X “Kaan” здійснив руління у 2023-му). Амбіції Туреччини і її особливе становище можуть зробити її експортером винищувачів до кінця 2020-х (для мусульманських країн, які вбачають тут альтернативу західним постачальникам). Загалом, геополітика Близького Сходу – протистояння сунітів із Іраном, внутрішньогалфові суперництва, ізраїльська безпека та вплив великих держав – продовжують стимулювати масштабні закупівлі сучасних бойових літаків. Ринок цього регіону характеризується замовленнями на мільярди доларів (здебільшого напряму між урядами) і залишатиметься важливим для західних виробників, як показує успіх Rafale і триваючі спроби США продати F-35 чи F-15 у Затоку в міру політичного дозволу.

Обсяг ринку та фінансовий прогноз до кінця 2020-х

Ринок винищувальної авіації демонструє впевнене зростання в середині 2020-х, причому значні фінансові витрати прогнозуються протягом десятиліття. Щорічні світові витрати на винищувачі – включаючи нове виробництво, модернізацію та відповідні R&D – стійко зростають:

• Поточний розмір ринку: Оцінки світового ринку винищувачів у 2024–2025 роках коливаються в межах від приблизно 50 до понад 100 мільярдів доларів на рік, залежно від визначення. Згідно з одним аналізом, ринок складав 97,5 мільярдів доларів у 2024 році і досягне 105,7 мільярдів у 2025 році (зростання на 8,4% на рік) thebusinessresearchcompany.com. Це джерело прогнозує подальше зростання на ~6,8% CAGR, досягнувши приблизно 137,8 мільярда доларів до 2029 року thebusinessresearchcompany.com. (Ці цифри, ймовірно, охоплюють не лише планери, а й двигуни, підсистеми та модернізацію). Більш консервативний прогноз, що фокусується лише на продажах нових винищувачів, оцінює ринок 2025 року у 52,6 мільярди доларів, з ростом до 73,6 мільярда у 2033 році straitsresearch.com (приблизно 4,3% CAGR). Така різниця пояснюється тим, що деякі аналітики враховують ширше охоплення (підтримка протягом життєвого циклу, R&D тощо). У будь-якому разі тренд однозначно висхідний: здоровий ріст до кінця десятиліття підкріплений хвилею закупівельних програм, що вже здійснюються.
• Основні інвестиційні програми: Розробка та закупівля винищувачів — це капіталомісткі процеси, що часто відбуваються у рамках багатомільярдних програм протягом багатьох років. Наприклад, програма F-35 Joint Strike Fighter — однозначно найбільший у світі винищувальний проект — коштуватиме США близько 1,5 трильйона доларів за весь життєвий цикл (розробка, закупівля приблизно 2500 літаків та 50+ років експлуатації) straitsresearch.com. Подібно, британський проект Tempest/GCAP має бюджет у межах $50–100+ мільярдів до 2040 року. Ці величезні суми підкреслюють домінування винищувачів у витратах на оборону. У 2025 році Міністерство оборони США запросило близько 13 мільярдів доларів на закупівлю нових тактичних літаків (включаючи F-35, F-15EX, F/A-18) та ще кілька мільярдів на R&D з NGAD й дронів breakingdefense.com defenseone.com. Китай офіційно не розкриває витрат, але його інвестиції у виробництво винищувачів (J-20, J-16, J-10 тощо) та майбутні програми, ймовірно, співрозмірні із США за паритетом купівельної спроможності. Для менших країн винищувачі теж залишаються величезною статтею — наприклад, 32 польських F-35 коштують приблизно 4,6 млрд, 36 індійських Rafale — близько 7 млрд доларів. Ринкові прогнози враховують і активізацію багатьох таких угод у найближчі роки.
• Портфель замовлень та темпи виробництва: Галузь має гігантський портфель уже підписаних контрактів, що гарантує завантаженість заводів. Станом на кінець 2024 року у світі налічувалося близько 4350 винищувачів на тверде замовлення плюс опціони/протоколи про наміри — до 6091 одиниці flightglobal.com. В цю цифру входить понад 2000 F-35, на які очікується замовлення, але поки що немає контракту flightglobal.com. Це означає, що якщо не буде суттєвого падіння, провідні виробники забезпечили собі портфель виробництва майже на все десятиліття. Lockheed Martin нарощує випуск F-35: з ~140 у 2024 році до 180 F-35 у 2025 flightglobal.com, далі планується не менше 156 на рік. В Індії HAL вироблятиме Tejas Mk1A темпом ~16 на рік для свого замовлення у 83 літаки, KAI у Південній Кореї готується до масового випуску KF-21 із 2026-го і так далі. Виробництво винищувачів планується на роки вперед, а поточний портфель дає стійкі фінансові перспективи підрядникам. Деякі західні виробники навіть змушені скорочувати терміни поставок (наприклад, Lockheed відкрила другу лінію F-16 для нових замовлень на F-16 Block 70). Головний ризик — політичний/бюджетний: якщо економіки просідатимуть чи зміняться пріоритети, частина контрактів може бути відкладена чи скорочена. Але через геополітику більшість країн у 2020-х збільшують (а не зменшують) обсяги замовлень винищувачів.
• Регіональна структура ринку: Найбільші витрати фіксуються у регіонах Азіатсько-Тихоокеанського та Північної Америки, далі йде Європа (деталі у наступному розділі). Примітно, що Азія-Тихоокеан зараз займає найбільшу частку світового ринку винищувачів (Китай, Індія, Японія, Південна Корея та інші інтенсивно інвестують) thebusinessresearchcompany.com. Північна Америка (фактично США) — другий за масштабом ринок і має зростати ще далі через розробку 6-го покоління. Витрати Європи на винищувачі зростають найшвидше у відносних показниках thebusinessresearchcompany.com через нову нагальність після 2022 року. Близький Схід залишається вагомим за абсолютними витратами завдяки масованим закупкам (великі пакети країн Перської затоки). Латинська Америка і Африка значно відстають. Регіональну розбивку дивіться нижче (Таблиця 2).
• Перспективи зростання: Загалом ринок винищувачів прогнозується зростати приблизно на 4–8% щорічно до кінця десятиліття в залежності від регіону. Нові технології (стелс, ШІ) та загострення загроз призводять до “супербуму” оновлення парку винищувачів, який може сягнути піку у 2026–2030, коли накладатимуться найбільші програми (максимальне виробництво F-35, постачання нових Eurofighter/Rafale, розробка прототипів NGAD/Tempest тощо). Після 2030 ріст може сповільнитись у міру виконання чинних замовлень, але саме тоді почнуть випускати літаки 6-го покоління, що, ймовірно, збереже високу ринкову вартість. Фінансово це гарний період для оборонної авіапромисловості — виробники винищувачів звітують про гарний прибуток і грошовий потік, а деякі уряди (США, Британія та інші) підтримують їх субсидіями на R&D для технологій наступного покоління. Одна ремарка: ці оптимістичні прогнози не враховують можливого різкого “дивіденду миру” чи бюджетного згортання. Якщо раптом напруга у світі зменшиться, оборонні бюджети можуть скоротитися. Але станом на 2025 рік консенсус полягає у тому, що попит на винищувачі залишатиметься високим до кінця 2020-х, роблячи цей сегмент одним із найприбутковіших у воєнно-промисловому секторі.

Регіональні перспективи ринку та прогнози

Ринок винищувачів різний у кожному регіоні, має власні фактори зростання. Нижче — огляд основних регіональних тенденцій та прогнозів:

Таблиця 2: Ринок винищувачів за регіонами — короткий зріз і перспективи на 2025 рік

Північна Америка (США/Канада): США повністю домінують на ринку регіону. ВПС, ВМС та Корпус морської піхоти США разом мають найбільший у світі парк винищувачів і амбітні плани модернізації. ВПС США стабільно закуповують F-35A (планується 1763 одиниці) і F-15EX для оновлення парку, паралельно фінансуючи R&D шостого покоління NGAD для появи до 2030-х. ВМС та морпіхи США купують варіанти F-35B/C для заміни F/A-18. У 2025 році Пентагон навіть тимчасово скоротив закупівлю F-35 (68 винищувачів замість 80) reuters.com defensenews.com, аби збільшити фінансування R&D — але це ймовірно тимчасове зменшення. До кінця 2020-х США, найімовірніше, збільшать закупівлі знову для досягнення цільової структури парку. Канада після багаторічних дебатів обрала F-35A і на початку 2023 року підписала контракт на 88 F-35; постачання для Канади стартує в середині десятиліття, а ця програма (приблизно $15 млрд) оновить її парк старіючих CF-18. Вартість ринку Північної Америки ще більш висока через суттєву ціну найсучасніших проектів (NGAD може коштувати понад $300 млн за одиницю). Загалом регіон залишиться осердям інновацій і витрат на винищувачі. Тут акцент — на якість, а не кількість: очікується менше, але технологічно просунутих літаків. Додатково, у регіоні базуються більшість провідних виробників (Lockheed, Boeing, Northrop), тож основна частина глобальних R&D витрат на винищувачі також враховується саме тут.

Європа: Сукупний європейський ринок винищувачів стрімко зростає. Після років відносного застою (багато країн скоротили свої авіапарки після закінчення Холодної війни), наразі Європа перебуває у поспіху щодо посилення спроможностей. У короткостроковій перспективі головний акцент робиться на впровадженні F-35 і модернізаціях Eurofighter/Rafale. Щонайменше 10 європейських країн розгорнуть F-35 до 2030 року, що суттєво підвищить взаємосумісність НАТО. Наприклад, Польща матиме 32 F-35 (перші поставки ~2024 рік) і розглядає можливість придбання додаткових, Італія і Велика Британія планують по ~60–75 F-35, Бельгія — 34, Данія — 27, Норвегія — 52, Нідерланди — 52, Фінляндія — 64, Швейцарія (хоч і не член НАТО) — 36, Німеччина — 35 (на заміну ядерній ролі Tornado). Лише ці замовлення дають сотні літаків і десятки мільярдів доларів. Тим часом, Франція та ще кілька країн залишаються зі своїми національними винищувачами: французька програма Rafale F4 та намір Німеччини/Іспанії придбати нові Eurofighter Tranche 4 (з РЛС AESA) для ППО. Західна Європа наразі — найбільш швидкозростаючий ринок винищувачів thebusinessresearchcompany.com, що є протилежністю до ситуації десятирічної давнини. Східна Європа також інвестує: окрім F-16 та F-35, такі країни як Чехія і Угорщина можуть у 2030-х шукати заміни для Gripen C/D (або модернізації). FCAS (Франція/Німеччина/Іспанія) та GCAP (Велика Британія/Італія/Японія) — масштабні проєкти шостого покоління, які хоч і не дадуть літаків до близько 2040 року, проте вже у 2020-х суттєво заберуть бюджети на стадії розробки — тобто фактично вливучи кошти в “ринок”. Також зростає інтерес до “вірних ведених” дронів у Європі (британський проєкт Mosquito, французький демонстратор Dassault nEUROn UCAV flightglobal.com, презентований у 2025 році). У кінці 2020-х Європа почне приймати рішення про списання Eurofighter Tranche 1 та F/A-18, що може призвести до нових замовлень F-35 або “перехідних” закупівель до прибуття шостого покоління. Підсумовуючи, ринок винищувачів Європи дуже активний, з високою ймовірністю стійкого зростання: парк літаків НАТО в Європі має збільшитися і технологічно покращитися, повертаючись до зростання після падіння 2000-х.

Азійсько-Тихоокеанський регіон: Це регіон-гігант за масштабами. Китай задає тон — це найбільші ВПС Азії та другий за чисельністю парк винищувачів у світі. Щорічне виробництво винищувачів Китаєм (сотні різних типів) і бюджети на авіацію (офіційно не розкриваються, оцінюються у десятки мільярдів) дозволяють йому бути найбільшим гравцем в Азії. ВПС та ВМС НВАК приймають на озброєння J-20, J-16 (просунутий ударний винищувач), J-10C та розробляють палубні винищувачі (J-35 на стадії прототипу). До 2025 року парк малопомітних літаків Китаю, ймовірно, перевищить 150 одиниць і може зрівнятися зі США за кількістю до 2030 року thediplomat.com. Ця гонка спонукає до дій: Індія, маючи протистояння з Китаєм та давнім суперником Пакистаном, проводить багатовекторну модернізацію — модернізує Su-30MKI, отримала 36 Rafale та готує новий конкурс MRFA на 114 винищувачів (серед претендентів — F-21, Rafale, Su-35, Gripen тощо) для заміни MiG-21 та Jaguar. Індія також розробляє свій HAL AMCA (перший політ ~2028), уже виробляє Tejas Mk1A. Сукупно Індія витратить десятки мільярдів доларів на винищувачі, якщо бюджети дозволять. Японія — одна з найрозвиненіших: має F-35, модернізовані F-15J, її програма F-X/GCAP може оцінюватися в ~$40 млрд. Причина терміновості — загрози з боку Китаю та Північної Кореї. Південна Корея із KF-21 Boramae (винищувач 4.5 покоління) стане експортером: Індонезія — партнер та потенційний клієнт, інші азійські країни теж можуть зацікавитись KF-21, якщо він буде економічно вигідний. Тайвань — окремий випадок: він не може купити нові stealth-винищувачі через політичну блокаду, але модернізує всі F-16A/B до стандарту F-16V, а його власний літак AT-5 Brave Eagle може еволюціонувати у легкий винищувач. Австралія до 2025 року отримає всі 72 F-35A й може збільшити це число до 100. Також інвестує у дрон Boeing MQ-28 Ghost Bat, який може працювати разом із пілотованими літаками. Південно-Східна Азія: В’єтнам, Індонезія, Малайзія мають змішані російсько-західні парки й шукають нові літаки — наприклад, Індонезія замовила Rafale і зацікавлена F-15ID; Малайзія нещодавно обрала FA-50; В’єтнам веде переговори про 12 Су-35 чи таку ж кількість західних винищувачів на фоні поліпшення відносин із США. Навіть Філіппіни розглядають закупівлю багатофункціональних винищувачів (бо наразі їх не мають). Пакистан залишається на орбіті Китаю — після JF-17 почав отримувати китайські J-10C, щоб протистояти Rafale Індії. Отже, по всій Азії триває “збройна гонка”. Ринок винищувачів Азіатсько-Тихоокеанського регіону був найбільшим у світі у 2024 році thebusinessresearchcompany.com і швидше за все залишиться ним, оскільки багато країн паралельно здійснюють масштабні закупівлі. Внутрішній ріст оборонної промисловості (Китай, Індія, Корея, Японія) означає, що не всі гроші йдуть на користь західних компаній — але навіть національні програми враховуються у ринковій вартості. Очікується, що Азія забезпечить близько половини світових витрат на винищувачі у 2020-х, і підстав для сповільнення з огляду на регіональні суперництва немає.

Близький Схід: Для Близького Сходу характерна невелика кількість дуже дорогих замовлень. Основні гравці — шість країн РСЗС (Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ) плюс Ізраїль. Саудівська Аравія експлуатує близько 200 сучасних винищувачів (F-15 різних модифікацій і Eurofighter), і, ймовірно, буде їх оновлювати/докуповувати — можливо, отримає додаткові Eurofighter Typhoon або, якщо відносини покращаться, спробує придбати F-35 (поки Ізраїль має фактичне право вето на продаж F-35 країнам регіону крім ОАЕ). ОАЕ стали великим покупцем: окрім замовлення 80 Rafale aljazeera.com, висловили інтерес до Su-75 Checkmate (якщо той з’явиться), а також отримають французькі гелікоптери H225M Caracal та інші системи. ОАЕ можуть стати першою арабською державою, яка матиме одночасно західні й східні stealth-технології. Катар за кілька років матиме один із найсучасніших парків у регіоні (Rafale, Typhoon, F-15QA) — приклад того, як менші країни активно озброюються. Єгипет — ще один великий оператор (F-16, Rafale, певна кількість МиГ-29М та Su-35, які, ймовірно, замовлено) і може купити більше Rafale (30 додаткових у 2021 вже замовили) або навіть розглядає китайський FC-31 для авіаносця (Єгипет будує авіаносець). Ізраїль, хоч і не закуповує неамериканські винищувачі, впливає на американські поставки іншим: саме ізраїльський дозвіл дав шанс ОАЕ на розгляд F-35. З підписанням Авраамових угод можливе більш широке співробітництво, спільні тренування або навіть модернізація арабських F-16 ізраїльтянами. Іран може отримати нові винищувачі (ймовірно, з РФ чи Китаю), і якщо з’являться Су-35 у кількості, країни затоки можуть відчути потребу перевершити це або прискорити розробку БПЛА. У фінансовому плані високі ціни на нафту у 2022–2023 роках поповнили бюджети так, що фінансування не проблема; головний бар’єр — політичні дозволи на експорт. Наприкінці 2020-х Близький Схід матиме дуже різноманітний парк, проте ринок буде насичений після виконання нинішніх контрактів. Після Rafale, F-15QA та F-35 (для Ізраїлю і можливо ОАЕ) очікується затишшя, якщо не стартують цикли заміни або нові конкурси (якщо, наприклад, Ірак почне відновлювати ВПС, або Туреччина змінить курс на Захід). Поки що жарт серйозний: замовлення з Близького Сходу — важливе джерело доходу для виробників винищувачів, часто дає “подушку” між західними замовленнями.

Латинська Америка: У цьому регіоні ринок винищувачів відносно спокійний. Бразилія є лідером — її закупівля 36 Saab Gripen E (F-39) орієнтовно за $5 млрд — найбільше замовлення в Латинській Америці за десятиріччя. Можливо, Бразилія зрештою збільшить парк Gripen (базова потреба — 120 літаків, але поки укладено контракт лише на 36), поступово виводячи зі складу застарілі Mirage і F-5, що створить подальший попит для Saab/Embraer. Окрім Бразилії, більшість ВПС Латинської Америки обмежені в бюджетах, мають невеликі й старі парки. Чилі має добрий парк F-16 (модернізовані вживані Block 50) та F-5 (на виході з експлуатації); вона може розглянути F-35 чи Gripen в 2030-х, але не раніше. Колумбія уже кілька років шукає заміну старим Kfir — отримала пропозиції по вживаних Eurofighter Typhoon зі Спейну, нові Gripen чи навіть F-16, але через фінансові проблеми рішення відкладене. Воно може бути прийняте в найближчі роки, якщо з’явиться фінансування. Аргентина через британське вето на техніку із британськими компонентами домовилася про купівлю 24 данських F-16A/B (ремонтованих) flightglobal.com, що суттєво підсилить національні ВПС після десятиліть занепаду. Це перша покупка сучасних винищувачів Аргентиною з 1970-х і може коштувати понад $300 млн — небагато у світовому масштабі, але суттєво для Аргентини. Мексика робить ставку на внутрішню безпеку й не пріоритетизує реактивні винищувачі (має кілька F-5 і, ймовірно, у майбутньому придбає вживані F-16). Перу і Венесуела експлуатують застарілі російські літаки (МіГ-29, Су-30) без планів заміни — через економічні труднощі та санкції. Загалом ринок винищувачів Латинської Америки фрагментований і обмежений. Країни час від часу купують одну-дві ескадрильї. Наприкінці 2020-х очікується кілька нових винищувачів лише в деяких ВПС (повна поставка Gripen у Бразилії, можливо контракт Колумбії, F-16 в Аргентині) — нічого подібного масштабним оновленням інших регіонів. Частка регіону у світовому ринку винищувачів — незначна (одиниці відсотків), і навряд чи це скоро зміниться.

Висновок: У 2025 році ринок винищувачів злітає до нових висот, підкріплений поєднанням найсучасніших технологій та гострої геополітичної потреби. Оборонні компанії змушені напружено працювати, щоб виконати сотні замовлень — від малопомітних багатоцільових літаків, наповнених сенсорами, до економічних легких винищувачів і передових навчальних літаків. Як ми бачимо, Сполучені Штати та їхні союзники, Росія і Китай, всі подвоюють зусилля для посилення своїх можливостей у повітрі — сучасна гонка озброєнь розгортається у небі. Кінець 2020-х стане свідком результатів цих інвестицій: збільшення парків малопомітних винищувачів п’ятого покоління по всьому світу, перші бойові безпілотники з ШІ та прототипи шостого покоління, які стирають межу між пілотованим винищувачем і дроном. Фінансові перспективи галузі залишаються міцними — очікується щорічне зростання ринку, а на кону мільярди у вигляді контрактів, особливо в Азії та Європі. Звісно, цей бум пов’язаний із глобальною напруженістю — сподівання на мир, парадоксально, стають рушієм підготовки до війни. Однак, принаймні у найближчому майбутньому, міцні оборонні бюджети і стратегічне суперництво гарантують, що ринок винищувачів і далі йтиме по висхідній. Виробники та військово-повітряні сили готуються до майбутнього, де панування у повітрі лишається життєво необхідним, і лише найсучасніші — чи найчисельніші — домінуватимуть у небі. Боротьба за перевагу в повітрі вже розпочалася, а 2025 рік стане переломним пунктом цієї тенденції. Наступне десятиліття в авіації винищувачів буде одним із найдинамічніших і найзначущіших у сучасній історії, а зростання цього ринку стане прямим віддзеркаленням його ваги на світовій арені.

Джерела: Для складання цього звіту використано новини оборонної тематики, аналітику аерокосмічної галузі та прогнози ринку. Основними референсами стали каталог World Air Forces 2025 від FlightGlobal для актуальних даних про парки літаків flightglobal.com flightglobal.com, The Business Research Company та Straits Research для прогнозів щодо обсягів ринку thebusinessresearchcompany.com straitsresearch.com, а також численні галузеві ЗМІ щодо конкретних закупівель і технологічних нововведень (Defense News, Reuters, Jane’s/Janes, The Diplomat та інші). Уся інформація цитована з вказівкою на першоджерела для перевірки.