F-35 Lightning II розкрито: всередині стелс-винищувача за $1 трильйон, що панує в небі

Вступ і огляд

F-35A Lightning II у польоті. П’яте покоління F-35 розроблене як багатофункціональний малопомітний винищувач, призначений для домінування як у повітряних, так і в наземних боях.
Lockheed Martin F-35 Lightning II — це сімейство одномісних, одномоторних малопомітних винищувачів п’ятого покоління, розроблених у рамках програми Joint Strike Fighter en.wikipedia.org. Він був задуманий як багатоцільова платформа, однаково ефективна для завдань із завоювання переваги в повітрі та нанесення високоточних ударів, з передовими сенсорами для ведення радіоелектронної боротьби, розвідки, спостереження та рекогносцирування (ISR) en.wikipedia.org. Програму F-35 розпочали ще в 1990-х роках для заміни застарілих літаків, таких як F-16, F/A-18, і AV-8B Harrier II у США та флотах союзників en.wikipedia.org. У 2001 році саме конструкція X-35 від Lockheed перемогла X-32 від Boeing у тендері JSF, що призвело до створення F-35 як винищувача для коаліції, фінансованого США та вісьмома країнами-партнерами en.wikipedia.org.

Перший політ F-35 відбувся у 2006 році, і відтоді він перетворився на найбільшу та найамбітнішу програму оборонних закупівель в історії — орієнтовна вартість протягом життєвого циклу становить близько $1,7–2 трильйонів включно з НДР, виробництвом понад 2 500 літаків і десятиліттями експлуатації airandspaceforces.com. F-35 надійшов на озброєння Корпусу морської піхоти США (F-35B) у 2015 році, ВПС США (F-35A) у 2016 році та ВМС США (F-35C) у 2019 році en.wikipedia.org. Станом на 2025 рік у світі вже було поставлено понад 1 170 F-35 en.wikipedia.org, а США планують купити 2 456 таких літаків до 2044 року для формування основи американської тактичної авіації на десятиліття наперед en.wikipedia.org. Очікується, що F-35 залишатиметься на службі до 2070 року, ставши основою повітряної потуги НАТО та союзників en.wikipedia.org. Таким чином, Lightning II — це ультрасучасна програма малопомітних винищувачів без аналогів за масштабом, проте не без значних суперечок щодо вартості та складності — які ми розглянемо в цьому звіті.

Варіанти: F-35A, F-35B і F-35C

F-35B із коротким зльотом/вертикальною посадкою (STOVL) на палубі HMS Queen Elizabeth. Сімейство F-35 має три варіанти: стандартний F-35A, STOVL F-35B та палубний F-35C.
F-35 буває у трьох основних версіях, пристосованих до різних потреб служб en.wikipedia.org:

• F-35A — Варіант зі звичайним зльотом і посадкою (CTOL) для експлуатації зі стандартних аеродромів, який використовують ВПС США та більшість міжнародних партнерів. Це найлегша та найманевреніша версія (межа маневрування — 9 g), єдиний варіант із вбудованою гарматою (25-мм GAU-22/A) en.wikipedia.org en.wikipedia.org. У F-35A приймач дозаправлення сумісний із системами дозаправки ВПС США. Ця версія може нести близько 18 250 фунтів пального всередині, що дає їй дальність без дозаправки понад 1 200 морських миль (≈2200 км) і бойовий радіус близько 670 нм на внутрішньому паливі en.wikipedia.org en.wikipedia.org. F-35A задуманий як багатофункціональна заміна F-16 і A-10, що здатний працювати із звичайних авіабаз.
• F-35B — Варіант із коротким зльотом і вертикальною посадкою (STOVL), розроблений для Корпусу морської піхоти США та союзників, зокрема Великої Британії. F-35B має підйомний вентилятор із приводом від вала та поворотне сопло двигуна, які дозволяють літаку зависати й здійснювати вертикальну посадку на обмежені палуби en.wikipedia.org. Це дає змогу використовувати літак із десантних кораблів і забезпечувати авіацію на малих, погано підготовлених аеродромах. Недоліком є менший запас пального (~13 500 фунтів), отже, й менша дальність (>900 нм) та бойовий радіус близько 505 нм en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Через конструктивні особливості межа перевантаження знижена до 7 g en.wikipedia.org. F-35B не має вбудованої гармати; за потреби носить модульну гармату в контейнері під фюзеляжем. Попри ці відмінності, він зберігає повний комплект сенсорів і озброєння F-35. Варіант B кардинально змінив можливості морської піхоти США та британського флоту, давши їм змогу піднімати малопомітну авіацію в море з кораблів USS Essex і HMS Queen Elizabeth defense.gov royalnavy.mod.uk.
• F-35C — Варіант авіаносної авіації для ВМС США (його також використовує Корпус морської піхоти США для служби на авіаносцях). F-35C створений для катапультного зльоту і посадки з аерофінішером (CATOBAR) на палубах авіаносців en.wikipedia.org. Він має більший розмах крила (43 фути проти 35 футів) зі складними кінчиками, посилене шасі та вдосконалений гак для посадки на палубу en.wikipedia.org en.wikipedia.org. C транспортує найбільший запас пального (майже 19 750 фунтів), що дає найдовшу дальність (>1 200 нм) і близько 670 нм бойового радіусу, як і F-35A en.wikipedia.org en.wikipedia.org. За це трохи втрачається маневреність (межа — 7,5 g) через міцнішу конструкцію en.wikipedia.org. Авіакрила ВМС із F-35C діють на авіаносцях разом із F/A-18 Super Hornet, значно розширюючи радіус дії завдяки малопомітності та передовим сенсорам. Корпус морської піхоти також інтегрував F-35C (наземні ескадрильї, здатні підсилити авіакрила ВМС). Перше бойове патрулювання F-35C з авіаносця відбулося у 2021 році, а у листопаді 2024-го морські F-35C із USS Abraham Lincoln здійснили перші бойові удари по цілях на Близькому Сході, продемонструвавши можливості варіанту для ударів із морського простору на великі відстані marinecorpstimes.com marinecorpstimes.com.

Попри відмінності, усі варіанти мають близько 70% спільних систем і можуть комплектуватись ідентичними сенсорами та озброєнням. Такий спільний підхід мав зменшити вартість і спростити взаємодію. Кожен варіант F-35 дає операторам передовий малопомітний винищувач, незалежно від того, йдеться про авіабазу, десантний корабель чи великий авіаносець.

Технічні характеристики та можливості

Малопомітність і конструкція планера: Усі F-35 мають форму, що знижує помітність для радіолокацій, та спеціальні матеріали для поглинання радіохвиль, що робить їх дуже складними для виявлення. Фюзеляж має характерні гострі краї та зазубрені панелі для мінімізації ефективної площі відбиття, а озброєння розміщується у внутрішніх відсіках, щоб не відбивати радарні сигнали en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Сопло двигуна закрите і змішує вихідні гази з холодним повітрям, зменшуючи інфрачервону видимість. Хоча точні параметри малопомітності засекречені, F-35 та F-22 вважаються одними з найменш помітних винищувачів (значно вищий рівень у порівнянні з, наприклад, російським Су-57) 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Єдиний турбовентиляторний двигун Pratt & Whitney F135 розвиває 43 000 фунтів тяги з форсажем, що забезпечує літаку максимальну швидкість близько Мах 1,6 (~1 200 миль/год) af.mil. Це не так швидко, як двомоторний F-22 (який може крейсерувати без форсажу на ~Мах 1,8 і досягати понад Мах 2), але зіставно зі швидкістю сучасних конкурентів, наприклад китайського J-20 (Мах ~2) 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Стеля F-35 складає близько 50 000 футів af.mil. Бойовий радіус на внутрішньому паливі (~600–700 нм для F-35A/C) дозволяє завдавати ударів далеко в тилу противника без дозаправки en.wikipedia.org. Важливо, що система супроводження та логістики F-35 була задумана для максимізації готовності: вона включає Autonomic Logistics Information System (ALIS) для моніторингу стану літака й допомоги технікам у прогнозуванні несправностей af.mil. (На практиці ALIS виявилася проблемною — докладніше про це у розділі “Суперечки” — і нині її замінює сучасна система ODIN для підвищення надійності airandspaceforces.com airandspaceforces.com.)

Авіоніка та злиття даних сенсорів: Можливо, найсильнішою стороною F-35 є його комплекс сенсорів і злиття отриманих даних. Його часто описують як «літаючий суперкомп’ютер». Авіоніка F-35 була надсучасною на момент введення в експлуатацію і постійно оновлюється. До ключових сенсорів належать: AN/APG-81 AESA-радар, який забезпечує високоякісне відстеження повітряних і наземних цілей; Електрооптична система цілевказання (EOTS), вбудований ІЧ/ТВ-датчик під носом для наведення та керування бомбами; та AN/AAQ-37 Distributed Aperture System (DAS), масив з шести ІЧ-камер, що охоплюють 360° навколо літака en.wikipedia.org en.wikipedia.org. DAS дозволяє пілоту бачити все довкола літака (навіть «крізь підлогу») через візор шолома та попереджає про запуск ракет. AN/ASQ-239 Barracuda — комплекс радіоелектронної боротьби, що забезпечує попередження про облучення радаром, визначення місцезнаходження випромінювачів, постановку перешкод і приховані передавання даних en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Вся ця інформація зливається комп’ютерами F-35 у єдину картину для пілота. Шоломна система відображення пілота (шолом Gen III за $400 тис.) проектує польотні параметри та наведення на візор, дозволяючи “голову вгору” у будь-якому напрямку — навіть з можливістю дивитися крізь фюзеляж за допомогою DAS. За даними ВПС США, сенсорний пакет F-35 «збирає, зливає і розповсюджує більше інформації, ніж будь-який інший винищувач в історії», забезпечуючи пілоту небувалу обізнаність про ситуацію af.mil af.mil. По суті, F-35 діє не як традиційний винищувач, а як інформаційний вузол: виявляє загрози й передає дані по захищених мережах (наприклад, MADL між F-35 та Link 16 із старішими літаками) en.wikipedia.org. Це робить його мультиплікатором сили, «квотербеком бойової групи», як його описує Lockheed f35.com f35.com, координуючи інші платформи у бою.

Озброєння та бойове навантаження: У стелс-конфігурації F-35 переносить озброєння всередині двох відсіків, щоб уникнути виявлення радаром. Стандартне внутрішнє бойове навантаження — це 4 ракети «повітря–повітря» AIM-120 AMRAAM або 2 AMRAAM і 2 бомби «повітря–земля» (до 2 000 фн JDAM або аналоги) en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Наприклад, F-35A/C може нести всередині дві 2 000-фунтові GBU-31 JDAM та дві ракети AIM-120, або інші комбінації, як-от 8 малих GBU-39/B Small Diameter Bombs з 2 AMRAAM. Відсіки F-35B трохи коротші, тому туди поміщаються бомби до 1 000 фн (наприклад, GBU-32 JDAM). Усі варіанти можуть також нести зброю на зовнішніх напрямних (до 6 додаткових — максимальне навантаження 18 000 фн) en.wikipedia.org en.wikipedia.org, хоч це й знижує малопомітність. У режимі “beast mode” (стелс не потрібен) F-35 може нести великий арсенал, як старіші літаки: наприклад, F-35 може брати 4 AMRAAM всередину й ще 6 зовні, якщо потрібно en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Склад боєприпасів F-35 включає сучасні ракети «повітря–повітря» (AIM-120C/D AMRAAM, AIM-9X Sidewinder, а також у майбутньому AIM-260 JATM і MBDA Meteor у складі пакета Block 4) en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Операції «повітря–земля»: JDAM (бомби з GPS-наведенням), Paveway (лазерне наведення), GBU-53/B StormBreaker (плануюча бомба), AGM-154 JSOW (засіб ураження на великих відстанях), а також протикорабельні ракети AGM-158C LRASM та норвезька Joint Strike Missile (JSM) (додаються у Block 4) en.wikipedia.org en.wikipedia.org. F-35A також може нести ядерну вільнопадаючу бомбу B61-12 для місій ядерного обміну НАТО після сертифікації en.wikipedia.org. Для ближнього бою (штурм/догфайт) F-35A має вбудовану 25-мм гармату GAU-22/A на 4 стволи (180 набоїв) en.wikipedia.org. B і C можуть нести зовнішній контейнер із гарматою на 220 набоїв en.wikipedia.org. У тренуваннях F-35 виявився дуже ефективним: пілоти часто повідомляють, що здатен виявляти і вражати ворога ще до того, як його побачать. На навчаннях типу Red Flag F-35 добивався дуже високого співвідношення перемог, комбінуючи стелс і сенсорне злиття для ураження ворогів з вигідних позицій. Комбінація малопомітності, сучасних сенсорів і високоточної зброї робить Lightning II надзвичайно небезпечним як у BVR (поза межами візуальної дальності), так і у ближньому повітряному бою.

Підсумовуючи: F-35 — це найсучасніші технології: він є малопомітним, надзвуковим винищувачем із потужними обчислювальними можливостями та сенсорами для виконання ролей розвідки і РЕБ, і водночас переносить грізний арсенал новітньої зброї. Сукупність цих характеристик робить його одним із найрозвинутіших бойових літаків світу станом на 2025 рік.

Оперативна історія

Після багаторічної розробки і випробувань F-35 розширює присутність у світі. Початкова бойова готовність (IOC) була оголошена Корпусом морської піхоти США для F-35B у липні 2015 року, для F-35A ВПС США — в серпні 2016, і для палубного F-35C ВМС — на початку 2019 року en.wikipedia.org. Морська піхота швидко розгорнула свої F-35B у західній частині Тихого океану; вже у 2017-му F-35B ескадрильї VMFA-121 базувались у Японії. Перша бойова місія для F-35 була проведена Ізраїлем — ізраїльські F-35 “Adir” завдали ударів по цілях на Близькому Сході у 2018 році, зробивши Ізраїль першою країною, яка застосувала F-35 у бою en.wikipedia.org. Ізраїльські F-35A відтоді, за повідомленнями, неодноразово завдавали ударів у Сирії й, можливо, інших місцях, використовуючи стелс для подолання сучасної ППО en.wikipedia.org.

США невдовзі також застосували свої F-35. 27 вересня 2018 року F-35B Корпусу морської піхоти США з десантного корабля Essex завдав авіаудару по цілях “Талібану” в Афганістані, ознаменувавши перше бойове використання F-35 США defense.gov. Удар був успішним, продемонструвавши здатність F-35B завдавати удари з морської платформи по цілях всередині Афганістану defense.gov. У 2019 році ВПС США отримали свої F-35A у бойову готовність і вперше застосували їх у квітні 2019 року для бомбардування позицій ІДІЛ в Іраку marinecorpstimes.com. Відтоді американські F-35A періодично застосовуються для ударів і патрулів у зонах конфліктів на Близькому Сході, діючи з баз у регіоні.

У 2021 році Велика Британія стала першою країною після США, яка застосувала F-35 у бойових умовах. Британські F-35B із 617-ї ескадрильї Королівських військово-повітряних сил, які базувалися на борту HMS Queen Elizabeth, завдали авіаударів по цілях ІДІЛ на Близькому Сході в рамках Операції Shader у червні 2021 року royalnavy.mod.uk royalnavy.mod.uk. Це стало не лише першим бойовим застосуванням F-35 з британського авіаносця, але й першою бойовою місією британського авіаносця за останнє десятиліття. Queen Elizabeth вийшла у море з комбінованим авіакрилом з 18 F-35B (10 британських та 8 ВМС США), продемонструвавши безпрецедентну інтеграцію – американські морські пілоти здійснювали бойові вильоти F-35 з борту британського корабля, рівень союзної взаємодії, небачений з часів Другої світової війни royalnavy.mod.uk royalnavy.mod.uk. Ці удари літаків F-35B прийшлися по позиціях ІДІЛ на підтримку коаліційних військ та підкреслили цінність цього літака у спільних операціях.

Кілька інших операторів також почали експлуатацію F-35 у бойових умовах. Італія розгорнула свої F-35A для місій повітряної поліції НАТО над Ісландією та Східною Європою. Норвегія оголосила про досягнення початкової оперативної готовності (IOC) зі своїми F-35A у 2019 році й зараз використовує їх для патрулювання свого повітряного простору та проведення оперативних перехоплень (QRA) (норвезькі F-35 перехоплювали російські літаки, які наблизилися до повітряного простору НАТО). Японія розгорнула ескадрильї F-35A для посилення протиповітряної оборони проти китайських і російських вторгнень – хоча японські F-35 не брали участь у бойових діях, один літак було втрачено внаслідок аварії над морем у 2019 році. Австралія отримала свої перші F-35A у 2018 році і тепер має повноцінну ескадрилью; австралійські F-35 регулярно беруть участь у навчаннях, таких як Pitch Black, та замінили застарілі F/A-18 на роль основних винищувачів.

Не всі операції проходили гладко. Траплялися й деякі аварії: у 2018 році F-35B Корпусу морської піхоти США розбився через несправність паливної трубки (що спричинило перевірку всього флоту), а у 2020 році F-35A ВПС США зазнав аварії при посадці у Флориді. У 2021–2022 роках відбулося дві аварії палубних F-35C (один британський F-35B з’їхав з авіаносця HMS Queen Elizabeth через залишену заглушку на повітрозабірнику, а одного американського F-35C спіткала аварія при посадці на USS Carl Vinson). Ці інциденти викликали операції з підняття уламків, щоб зберегти чутливі технології, і стали приводом для удосконалення експлуатації нового літака. Втім, загалом рівень безпеки й надійності підвищується у міру усунення «хвороб росту».

Сьогодні F-35 перебуває на озброєнні як мінімум 10 повітряних сил і пройшов бойове випробування на Близькому Сході одразу у кількох країнах. F-35 виконували патрулювання повітряного простору для стримування ворожих літаків, завдавали ударів по цілях бойовиків для підтримки сухопутних військ і збирали важливі розвідувальні дані у зонах активних бойових дій – і все це здебільшого залишаючись непоміченими ворогом. Глобальна географія розгортання стрімко зростає: станом на середину 2025 року F-35 експлуатуються на 49 базах у всьому світі і сумарно налітають вже понад 1 мільйон годин польотів f35.com f35.com. F-35 ВМС та Корпусу морської піхоти США тепер регулярно інтегруються до авіаносних ударних груп, а ескадрильї F-35 ВПС США періодично перекидаються до Європи й Азії для посилення союзників. Наприклад, на початку 2022 року міг виникнути випадок, коли американські F-35 були перекинуті на східний фланг НАТО у відповідь на кризу навколо України задля зміцнення стримування. Такі розгортання підкреслюють роль F-35 як інструменту інтеграції коаліційних сил – спільного літака, який може захищено об’єднуватися з іншими F-35 та літаками попередніх поколінь, посилюючи ефективність союзних військово-повітряних сил.

Підсумовуючи, бойове хрещення F-35 за останні 5–7 років підтвердило його базові обіцянки. Пілоти відзначають його ситуативну обізнаність і живучість у бою. Підполковник Джеффрі Девіс, командир ескадрильї F-35 Корпусу морської піхоти США, зазначив після недавніх ударів, що F-35C «продемонстрував свою бойову перевагу, проходячи через зону протиповітряної оборони супротивника й завдаючи ударів у самісінькому серці ворожої території» безкарно marinecorpstimes.com. З кожним розгортанням і місією F-35 Lightning II закріплює за собою статус знакового бойового літака для США та їхніх союзників.

Вартість і виробництво

Масштаби та складність програми F-35 зробили її найдорожчою військовою закупівлею в історії. Останні оцінки Міністерства оборони США визначають загальну прогнозовану вартість розробки, купівлі, експлуатації та обслуговування флоту F-35 до 2070 року на рівні близько 1,7–1,8 трильйона доларів airandspaceforces.com. У 2021 році Об’єднаний офіс програми озвучив ще вищу суму – 2,1 трильйона доларів з урахуванням інфляції, відзначаючи, що майже половину витрат становить інфляція за понад 50 років експлуатації airandspaceforces.com. Ця космічна сума покриває майже 2500 американських літаків F-35 і сотні – для союзників, все обслуговування, паливо, модернізації та персонал. Важливо розуміти, що оскільки F-35 очікує тривалу службу до кінця XXI століття, розрахунки вартості покривають десятиліття експлуатації (для літака витрати оцінюються аж до 2088 року) gao.gov gao.gov.

Втім, ціни за одиницю при закупівлі знижувалися у порівнянні з початковими серіями виробництва. На перших етапах виробництва вартість F-35 перевищувала $100 мільйонів за штуку. Після декількох контрактних раундів і збільшення об’ємів ціна F-35A (найпростішого варіанту) впала нижче $90 млн до 11-го лоту (2019). Останній підписаний контракт (лоти 15–17) встановив середню «літакову» ціну F-35A на рівні $82,5 млн, приблизно $109 млн для F-35B та $102 млн для F-35C defenseone.com defenseone.com. Ці суми включають двигун і подані у цінах 2023–2024 років. Важливо, що ціни трохи підвищилися у порівнянні з попередніми лотами через інфляцію й нові можливості, але в реальних цінах залишаються нижчими, ніж у попередні роки defenseone.com defenseone.com. Lockheed Martin вдалось зменшити виробничі витрати завдяки покращенню процесів і зростанню замовлень – з 2014 року ціна F-35A впала більш ніж на 50%. Проте у 2024 році Lockheed попередила, що подальше зниження може бути обмеженим; інфляція, удосконалювання апаратного забезпечення та скорочення американських замовлень можуть знову підняти ціну у наступних лотах defenseone.com defenseone.com. Додаючи нове обладнання Tech Refresh 3 та оновлення Block 4, майбутні F-35 будуть потужнішими, але й дорожчими. Деякі чиновники припускають, що ціна F-35A може знову піднятися до $90–100 млн за літак у наступних лотах airandspaceforces.com airandspaceforces.com.

Окрім закупівельної вартості, експлуатаційні й супровідні витрати (O&S) F-35 викликають чимало критики. Щорічні витрати на обслуговування високі – вартість однієї льотної години для F-35A знаходиться у межах $35 000–$40 000 (за цінами 2020 року), що значно дорожче, ніж у винищувачів попереднього покоління. Загальна прогнозована вартість обслуговування на весь період експлуатації глобального флоту F-35 зросла з $1,1 трлн у 2018 році до $1,58 трлн у 2023 році (зокрема через продовження терміну служби з 2077 до 2088 року) gao.gov gao.gov. Зростання витрат змусило до змін: ВПС і ВМС США  скоротили річний наліт на літак на 19% і 45% відповідно, розраховуючи продовжити термін служби компонентів і зекономити бюджет gao.gov. Також для збереження готовності все більше покладаються на тренажерну підготовку замість справжніх польотів airandspaceforces.com gao.gov. Паралельно модернізуються процеси технічного обслуговування, наприклад, скорочення часу ремонту запчастин і розширення потужностей рембаз, щоб підвищити коефіцієнт готовності F-35 (який коливався на рівні 60–70%). Пентагон і підрядники цілеспрямовано намагаються знизити витрати на обслуговування так, щоб до 2036 року експлуатація F-35 не була дорожчою за аналогічні літаки минулого покоління defensenews.com. Деякі ініціативи з підвищення надійності вже мають результат: частина компонентів рідше виходить з ладу, що, за прогнозами, дозволить заощадити $84 мільярди за весь життєвий цикл флоту завдяки різним заходам економії gao.gov gao.gov.

На виробничому фронті програма F-35 вже вийшла на стабільний щорічний ритм. Станом на середину 2025 року понад 1 185 літаків вже доставлено усім замовникам f35.com f35.com. Основна виробнича лінія розташована у Форт-Ворті, штат Техас, а також додаткові лінії фінального складання в Італії та Японії, які забезпечують постачання для партнерів у регіонах. Щорічний випуск сягнув близько ~120—150 літаків на рік в останні роки, що по суті відповідає серійному виробництву ще до офіційного оголошення Milestone C. (Пентагон офіційно схвалив для F-35 повномасштабне серійне виробництво лише у 2023–2024 роках після тривалого періоду експлуатаційних випробувань airandspaceforces.com.) Надалі виробництво залишатиметься на високому рівні й у 2030-ті роки, оскільки виконуються існуючі замовлення. Цільова програма США становить 1 763 F-35A для Повітряних сил, 353 F-35B та 67 F-35C для Корпусу морської піхоти, а також 273 F-35C для ВМС f35.com. Загалом, Сполучені Штати планують закупити 2 456 літаків F-35 (хоча у 2023–24 рр. у ПС США були сигнали про можливе незначне скорочення фінального замовлення на користь розробки винищувача шостого покоління) airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Міжнародні партнери та експорт за програмою іноземних військових продажів складають ще понад 900 літаків. Наприклад, країни-партнери програми F-35 разом планують понад 500 літаків, а нові покупці — Японія (147 літаків), Південна Корея (60), Польща (32), Фінляндія (64) тощо — додають ще сотні f35.com f35.com. До 2035 року очікується, що добре понад 3 000 F-35 перебуватимуть на озброєнні по всьому світу.

Підсумовуючи фінанси: F-35 пропонує безпрецедентні можливості, але за дуже високою ціною. Це приклад класичних компромісів проривних технологій у військовій авіації. Вартість придбання одного літака врівноважилась на рівні ~$80–100 мільйонів — це конкурентно поряд з іншими найпередовішими винищувачами, але загальна вартість програми (через величезні обсяги та десятиліття експлуатації) лишається колосальною airandspaceforces.com. Контроль над витратами протягом усього життєвого циклу залишається одним із найбільших викликів Пентагону. В офісі програми зазначають, що половина з оціночних $2 трлн — це інфляція, і що F-35 — перша велика зброярська програма, яка має враховувати всі майбутні витрати наперед airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Чиновники підкреслюють: якщо експлуатація літака стане дешевшою, це виправдає інвестиції. Висновок: Lightning II — це тріумф можливостей з попередженням про вартість — літак виправдав очікування щодо бойових спроможностей у багатьох сферах, але США та союзникам доведеться ще десятиліттями оплачувати рахунки за утримання цього флоту в повітрі.

Суперечки та критика

Попри технологічну передовість, програма F-35 зіткнулася з значними суперечками, невдачами та публічною критикою. Цю програму часто наводять як приклад надмірно амбітних помилок у сфері оборонних закупівель. Основні претензії включають:

• Перевитрати та затримки: Розробку Joint Strike Fighter рекламували як ефективне й недороге рішення для кількох видів збройних сил, але вона перевищила початковий бюджет приблизно на 80% і відстала від графіка на багато років en.wikipedia.org. Станом на 2023 рік програма відставала від первісного графіка приблизно на 10 років en.wikipedia.org. Розробка виявилася значно складнішою, ніж очікували. F-35 довелося поєднати передову малопомітність, абсолютно новий двигун, революційні сенсори і вертикальний зліт в одному літаку — надзавдання. Це призвело до конкурентного виробництва (concurrency): виготовлення серійних літаків одночасно з випробуванням прототипів. Коли під час тестування виявлялися проблеми, вже випущені літаки доводилося доробляти за великі кошти. Така стратегія дістала гостру критику в наглядових звітах, де підсумовано, що вона призвела до “дорогих змін у конструкції та доробок”, яких можна було уникнути en.wikipedia.org. Масштаби програми та велика кількість зацікавлених сторін робили її стійкою до закриття навіть при зростанні витрат. За однією з оцінок, до 2021 року програма F-35 була на $165 млрд дорожчою від первісного розрахунку і на багато років відкладена (скільки разів програма “перепроектовувалась” наново). Бюро конгресових розслідувань (GAO) та інші органи неодноразово різко критикували програму за невиконання графіків та недостатню прозорість витрат gao.gov aa.com.tr. У березні 2024 року F-35 нарешті отримав рішення про “Milestone C” — дозвіл на серійне виробництво — через 23 роки після старту програми, що яскраво демонструє тривалість розробки airandspaceforces.com airandspaceforces.com.
• Технічні проблеми та невдачі: Створення винищувача п’ятого покоління стало викликом, і F-35 зіткнувся з сотнями технічних дефектів під час випробувань. На початку були проблеми зі стабільністю польоту та помилки в ПЗ — у 2012 році виникали флатер вертикальних стабілізаторів і нестабільність на транзонічній швидкості (“wing drop”), що потребувало доробок en.wikipedia.org. Складний підіймальний вентилятор F-35B мав проблеми з перегріванням і надійністю; у перших F-35B очікуваний ресурс був лише 2100 годин до капремонту, далеко не 8000 годин (пізні партії покращили цей показник) en.wikipedia.org. Внутрішня гармата F-35A показала низьку точність через перекіс при встановленні — потрібна модифікація. Безпека катапультування теж викликала занепокоєння: у 2015 з’ясувалося, що пілоти з малою вагою мали значний ризик травми шиї при катапультуванні — довелося тимчасово обмежити мінімальну вагу пілота та переробити шолом і алгоритм катапультування. Програмі також довелося “лагодити у процесі експлуатації” проблеми з гумою, затримками дисплея в шоломі, а також стійкістю радіопоглинаючого покриття — у 2011 при пікіруванні на високій швидкості у F-35B/C з’являлися “пухирі та роздування” стелс-обшивки; допомогло нове термостійке покриття та обмеження маневрів en.wikipedia.org en.wikipedia.org.Мабуть, найстійкішою проблемою була розробка ПЗ: керування польотом і логістикою F-35 працює на мільйонах рядків коду. Розробка софта йшла повільніше й проблемніше, ніж планувалося — станом на 2019 рік тестова дирекція Пентагону відзначила, що “розробка софту… все ще відстає від графіка” en.wikipedia.org. Базовий бойовий софт Block 3F (мінімально придатний для бою) затримувався кілька разів і був завершений лише 2018 року. Навіть після початку експлуатації операційне ПЗ потребувало частих оновлень для виправлення багів, котрі спричиняли перезавантаження радару, збої сенсорів, “глюки” в польоті. У 2023 GAO повідомила, що наступний етап модернізації Block 4 вийшов за бюджет ($16,5 млрд) і відкладався до 2029-го gao.gov. Нові можливості Block 4 затрималися через нестабільність ПЗ, і великий апдейт 2023 був відкладений gao.gov gao.gov. Це має “ефект доміно”: затримка інтеграції нової зброї та апгрейдів (частину функцій Block 4 довелося перенести на подальші релізи або скоротити defenseone.com). Коротко — з ПЗ постійна морока; це типово для сучасних літаків, але в F-35 проблему посилює рекордна складність.
• Фіаско з Автономною Логістичною Системою (ALIS): Для F-35 оголошували революцію у технічному обслуговуванні завдяки ALIS — інтегрованій базі даних та планувальнику, який відстежує стан кожного літака, автоматично замовляє деталі й допомагає персоналу. По факту ALIS стала “найпроблемнішою” системою F-35, якої боялися техніки airandspaceforces.com. Вона працювала повільно, допускала помилки даних і хибні повідомлення про несправності, змушувала обходити процедури вручну. Дослідження 2019 показало, що лише один підрозділ витрачав понад 45 тис. додаткових людино-годин на рік через збої ALIS airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Ноутбуки з ALIS довго запускалися, оновлення софту йшло запізно, були діри у кіберзахисті airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Замість спрощення логістики, ALIS спочатку додавала роботи й погіршувала рівень справності парку. Зрештою Пентагон вирішив повністю відмовитися від ALIS, а у 2020 оголосив про заміну — ODIN (Operational Data Integrated Network) airandspaceforces.com. ODIN має бути зручнішою, заснованою на “хмарі” і більш безпечною, щоб виправити провали ALIS. Однак і заміна йде повільніше, ніж планували (очікували завершити у 2022, але процес досі триває). Драма ALIS/ODIN стала символом розриву між обіцянками та реальністю програми F-35 і викликала різку критику з боку наглядових органів і навіть військового керівництва defence-blog.com airandspaceforces.com.
• Високі експлуатаційні витрати та проблема надійності: Як уже йшлося, експлуатаційні витрати та обслуговування F-35 виявилися дорожчими за плани. Це дуже складна конструкція із чутливим “стелс”-покриттям, складною електронікою й одним двигуном — усе це потребує інтенсивного догляду. На ранньому етапі експлуатації показник бойової готовності (відсоток літаків, готових до польоту) був розчаровуючим — 50–60%, частково через дефіцит запасних частин і черги на ремонт. Окремі вузли (ліхтар, модуль живлення, шини) спочатку мали короткий ресурс. Попри поступове зростання надійності, військові та GAO критикували обслуговування (яким головно керує підрядник) як занадто повільне й дороге defensenews.com. GAO попереджала: якщо не покращити ситуацію до 2036, щорічні витрати O&S зростуть на мільярди понад те, що можуть дозволити собі служби defensenews.com. Це змусило Повітряні сили США прямо заявити: без зниження витрат їм не вистачить грошей на експлуатацію всього парку (одного разу офіційно жартували, що доведеться “припаркувати” третину флоту, якщо вартість льотної години не впаде) sgp.fas.org. Щоб відповісти на критику, офіс JPO F-35 запроваджує низку ініціатив для зменшення трудовитрат обслуговування і розширення доступності запчастин. Помітно покращилася надійність двигуна (F135) і частково скорочено терміни ремонту в депо. Попри це, у суспільній уяві F-35 лишається “дорогим у польоті й обслуговуванні” — це використовують скептики, котрі називають його “Феррарі”: висока потужність, але й утримання найдорожче.
• Критика бойових характеристик: F-35 регулярно звинувачували у неспроможності до ближнього повітряного бою (“догфайту”) й поступці старішим винищувачам у певних режимах. Злитий у 2015 році звіт льотчика-випробувача, який “воював” на F-35 із F-16, вказував — F-35 програвав у ближньому маневреному бою через швидку втрату енергії на віражах. Це викликало бурю в медіа: “F-35 не може віражити й набирати висоту”. Слід зазначити, що ті випробування проводилися на ранньому прототипі без повного програмного забезпечення; подальші пілоти не раз це спростовували. На навчаннях із фінальним ПО версії 3F F-35 здобував дуже хороші результати й у ближньому бою, застосовуючи перевагу сенсорів і високих кутів атаки. Тим не менш, цей епізод підживив критиків, які вважають F-35 гіршим саме в класичному “догфайті”. Критикували й дещо менший радіус дії (зазначали, що F-35 має менший бойовий радіус, ніж деякі двомоторні літаки, як F-15 чи Су-57) і нижчу максимальну швидкість та стелю супроти спеціалізованих винищувачів завоювання повітря. F-35 ніколи не створювався як надманеврений винищувач-догфайтер на кшталт F-22; це “збалансований ударний винищувач”. Його прихильники підкреслюють: у сучасному повітряному бою вирішальні не віражі, а низька помітність і злиття даних від сенсорів, у чому F-35 — кращий за інших. Дійсно, нині мало хто сумнівається у смертельній ефективності F-35, здатного знищити противника на далеких дистанціях, лишаючись невидимим.
• Міжнародні та політичні скандали: Довкола F-35 постійно точились політичні баталії. У США програму неодноразово критикували в Конгресі, це було “гарячою темою” навіть у президентських кампаніях. (Зокрема Дональд Трамп у 2016 критикував вартість F-35 і навіть озвучував ідею заміни на F/A-18, але згодом хвалив літак і приписував собі заслугу у здешевленні Lot 10). Широка база підрядників — це робочі місця у 45 штатах і союзних країнах — частково захистила проект від закриття, але водночас дала привід звинувачувати: “забагато зав’язано, щоб провалитись”. На міжнародному рівні партнери не раз вагалися: Канада спершу фінансувала розробку, але закупівлю заморозила на роки через політичні суперечки, і лише 2022 вирішила купувати 88 F-35A. Туреччина, партнер третього рівня, була вигнана з програми у 2019 після купівлі російських ЗРК С-400, які США визнали загрозою безпеці F-35 en.wikipedia.org. Туреччина планувала закупити 100 літаків і виготовляла понад 900 ключових деталей; її вилучення змусило шукати нових постачальників en.wikipedia.org. Інші союзники по НАТО — Данія, Бельгія — теж мали в країнах суперечки: “ціна проти можливостей”, але обрали F-35 (а він переміг і Eurofighter, і Rafale, і Gripen на багатьох тендерах у Європі). У низці країн літак перетворився на “політичну блискавку” для супротивників великих військових витрат (наприклад, у Нідерландах і Австралії опозиція час від часу вимагала скасувати чи скоротити закупівлю). Але щоразу ваги схилялися на користь можливості і єдності з США та НАТО. Тим не менш, імідж F-35 як “програми, що з’їдає бюджет” досі присутній у ЗМІ. Щоб цьому протидіяти, команда F-35 публікує дані про досягнення (JPO навіть випустило детальне спростування фігури в $2 трлн, щоб контекстуалізувати цифру airandspaceforces.com).

Підсумовуючи, шлях F-35 був неспокійним. Головної мети — впровадження передового багатофункціонального “стелс” винищувача у США та союзників — досягнуто, але ціною чималих втрат і критики на цьому шляху. Багато технічних проблем початку вже вирішили, фінансові показники поступово виправляються, але скептики залишаються. F-35, певно, уособлює плюси й мінуси ультрасучасних військових програм: це безпрецедентні можливості, проте проблеми в розробці та дорожнеча зробили його символом суперечок щодо оборонних закупівель. Надалі сподіваються, що оперативний успіх перекреслить ранні скандали.

Модернізації та оновлення (станом на 2025 рік)

F-35 — це не статична платформа — він був спроєктований із періодичними оновленнями для відповідності новим загрозам. Програма наразі проходить значний етап модернізації, що зветься Block 4, завдяки апаратному оновленню під назвою Tech Refresh 3 (TR-3). Ці оновлення (які впроваджуються до кінця 2020-х) суттєво покращать обчислювальні можливості, сенсори та озброєння F-35:

• Tech Refresh 3 (TR-3): Це критичне оновлення ядра апаратного забезпечення й програмного середовища F-35, що закладає фундамент для Block 4. TR-3 містить новий інтегрований процесор, потужність якого в рази перевищує попередній, збільшену оперативну пам’ять і сучасні дисплеї кабіни airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Ці покращення необхідні для роботи складнішого програмного забезпечення й обробки даних з нових сенсорів. TR-3 фактично дає F-35 “мозок і нерви” для майбутніх можливостей. Вона забезпечує відкриту архітектуру, що дозволяє легко впроваджувати нові додатки. Оновлення TR-3 також вирішує попередні проблеми зі стабільністю ПЗ — пілоти мають відчути “значно вищий рівень стабільності” (менше зависань/перезапусків системи) з новим програмним забезпеченням TR-3 airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Втім, впровадження TR-3 виявилося складним: у 2023 році через виявлені проблеми при тестуванні TR-3 Пентагон майже на рік призупинив постачання F-35 airandspaceforces.com. Lockheed виготовив десятки нових F-35 з апаратною частиною TR-3, які чекали на працездатне ПЗ на складах defenseone.com. До середини 2024 року JPO зняло мораторій на постачання після прогресу у тестах, і ці літаки почали передавати із тимчасовим програмним забезпеченням airandspaceforces.com defenseone.com. Станом на початок 2025 року перші TR-3 літаки постачають із урізаним програмним забезпеченням (яке забезпечує близько 90–95% запланованих можливостей Block 4) до схвалення повної версії defenseone.com. Lockheed очікує завершення бойового комплексу програм TR-3 до весни 2025, залежно від результатів випробувань defenseone.com. Затримка TR-3 спричинила “ефект доміно” для Block 4, стискаючи календарні строки реалізації defenseone.com. Попри це, TR-3 нарешті впроваджується і відкриває шлях до всіх майбутніх оновлень.
• Модернізація Block 4: Block 4 — це набір із приблизно 80 оновлень і нових можливостей, які поступово впроваджуватимуться на F-35 до початку 2030-х airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Його часто називають фазою Continuous Capability Development and Delivery (C2D2). Головний акцент Block 4 — покращення сенсорів, додавання озброєння та посилення радіоелектронної боротьби airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Серед ключових елементів Block 4: нова РЛС AN/APG-85 (покращена AESA-радар для літаків блоку Lot 17+, з більшим радіусом дії та роздільною здатністю) en.wikipedia.org; нова Distributed Aperture System (з новітніми ІЧ-датчиками Raytheon, що дають кращу картинку та менше хибних спрацювань); поліпшений комплекс РЕБ (більший діапазон і точніше геопозиціювання загроз); комунікаційні оновлення (наприклад, сенсорний обмін між декількома бортами, вдосконалені канали обміну даними). Block 4 також інтегрує нові види зброї: AIM-260 JATM, новітня ракета класу “повітря–повітря” великої дальності на заміну окремим AMRAAM en.wikipedia.org; європейська MBDA Meteor для експорту та для F-35В (Велика Британія й Італія планують озброїти Meteor до кінця 2020-х) en.wikipedia.org; малі крилаті ракети SPEAR 3 (для F-35B Британії) en.wikipedia.org; норвезька JSM для ураження кораблів en.wikipedia.org; ракета проти радарів AGM-88G AARGM-ER; та ймовірно іншу зброю, включаючи B61-12 ядерну бомбу на F-35A (остання сертифікація) en.wikipedia.org. По суті, Block 4 дозволить F-35 застосовувати 13 нових видів озброєння, яких раніше не було en.wikipedia.org en.wikipedia.org. Крім озброєння й сенсорів, Block 4 містить оновлення навігаційного й цільового ПЗ, розширює кооперативну взаємодію (автоматичний обмін цілевказанням), а також посилює електронні засоби захисту проти найновіших ЗРК. Через затримки TR-3 та амбітність програми низку запланованих функцій Block 4 перенесли. У 2023 році JPO оголосила про “перепланування” Block 4 — першочерговими зробили ті можливості, які можна впровадити на часі, інше перенесли на пізніше defenseone.com. Деякі здібності можуть потрапити вже в майбутній “Block 5”. Попри це, частина нових можливостей Block 4 вже впроваджується. В середині 2025-го Lockheed представляє перші програмні оновлення Block 4, які дають флотам F-35 нові функції відразу (наприклад, ранню інтеграцію протикорабельної ракети AGM-158C LRASM й інші оновлення) airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Робота над Block 4 триватиме принаймні до 2029 року. Це значний стрибок можливостей F-35, що дозволяє йому лишатися лідером у конкуренції із складними новітніми загрозами.
• Оновлення двигуна, потужності й охолодження: Нові технології Block 4 працюють на межі можливостей поточного двигуна й системи охолодження F-35. Для забезпечення майбутніх вимог Пентагон почав розробляти поліпшення тяги, ефективності й тепловідведення двигуна. Тривало обговорення щодо розробки абсолютно нового “адаптивного” двигуна (як GE XA100) або модернізації існуючого Pratt & Whitney F135. У 2023 році вирішили робити F135 Engine Core Upgrade (ECU) — суттєве оновлення існуючого двигуна. Pratt & Whitney стверджує, що цей покращений пакет дасть більше потужності та ефективніше охолодження відповідно до вимог Block 4. Оновлений F135 запланований до впровадження близько 2029 року defenseone.com. Втім, нещодавній звіт GAO свідчить, що повністю модернізовані двигуни можуть з’явитися лише у 2032 році, трохи з затримкою breakingdefense.com. Тим часом Pratt & Whitney покращила надійність поточних F135 задля зменшення обслуговування. Окрім двигуна, бортова система охолодження (яка розсіює тепло від електроніки та двигуна) теж потребує модернізації. JPO планує організувати конкурс на нову систему охолодження для Block 4, де Honeywell (поточний виробник) змагатиметься з Collins Aerospace за більш просунуте рішення defenseone.com. Ці покращення критичні, адже Block 4/5 — це потужніші сенсори й пристрої, які створюють додаткове тепло та споживають електроенергію. Без оновлень F-35 перегрівався б і не зміг би повною мірою використовувати нові технології. Вдосконалення двигуна та охолодження дозволять F-35 “не перегріватися” при збільшеному навантаженні, а можливо й застосовувати енергоємні лазерні системи у майбутньому, якщо їх розроблять для літаків.
• Зв’язок і командна робота: Ще один важливий напрямок модернізації F-35 — інтеграція з безпілотними системами й більшими мережами бою. Комп’ютерно-комунікаційне обладнання F-35 покращують, щоб він міг бути “вузлом” мережі об’єднаного багатодоменного командування і контролю (JADC2), тобто міг ефективніше передавати дані наземним, повітряним, космічним і морським силам. У жовтні 2024 року F-35В Корпусу морської піхоти США провів спільний політ із дронами Kratos XQ-58A Valkyrie у ролі “вірного веденого”, продемонструвавши здатність F-35 потенційно керувати або координувати дії автономних БПЛА у реальному часі 19fortyfive.com 19fortyfive.com. F-35 віддавав команди й отримував дані від Valkyrie, що свідчить про прогрес у реалізації концепції MUM-T (максимально ефективна співпраця пілотованих і безпілотних платформ). Хоча це ще початкова стадія, майбутні F-35 можуть літати в парі із напівавтономними “веденими”, які можуть розвідувати цілі або нести додаткове озброєння. Російський Су-57 теж літав із дронами “Охотник” 19fortyfive.com, і така концепція стане вагомою складовою шостого покоління бойових систем. Оновлений F-35 зможе бути “квотербеком” для групи відданих дронів, багаторазово підсилюючи бойовий потенціал. Крім того, програмні оновлення покращують здатність F-35 ділитися даними з сенсорів — наприклад, літак може передавати високоточні треки цілей через Link 16 на застарілі літаки або навіть давати цільові вказівки засобам ППО. Власний захищений канал MADL, який раніше працював лише F-35 з F-35, розглядається для розширення — обмін інформацією з іншими малопомітними платформами (наприклад, бомбардувальниками B-21 чи дронами). Отже, модернізація робить F-35 не просто винищувачем, а “мережевим вузлом бою”, що підсилює можливості всіх навколо нього.

Дивлячись у майбутнє, програма F-35 вже розглядає оновлення Block 5 і 6. Хоча вони ще не визначені остаточно, ключові сфери інтересу включають інфрачервоні пошуково-відстежувальні системи (IRST) (нині F-35 покладається на DAS і EOTS для ІЧ-спостереження, але просунутий IRST допоможе проти малопомітних цілей) airandspaceforces.com, збільшення запасу пального чи конформні паливні баки задля дальності (ідеться про зовнішні баки зі збереженням малопомітності, як тестували на F-22) airandspaceforces.com, а також, можливо, інтеграцію лазерної зброї (за умови потужності, це питання більш віддаленого майбутнього). Відкрита архітектура F-35 також дасть змогу поступово впроваджувати нові можливості навіть програмно, наприклад AI-системи підказок. Важливо, що частина функцій, які вважали далеким майбутнім, може бути введена раніше, якщо буде готова — програма діє гнучко, і «Block 5» може побачити світ раніше, якщо технологія дозріє airandspaceforces.com.

Станом на 2025 рік ми бачимо перші результати модернізації F-35: парки найближчим часом отримають початкове програмне забезпечення Block 4, що надає нові види озброєння та покращує роботу сенсорів, а літаки з апаратною платформою TR-3 стануть новим стандартом. Ці оновлення гарантують, що F-35 зберігатиме свою перевагу над новими загрозами. Як висловився генерал-лейтенант ВПС США Майк Шмідт (керівник програми F-35), постійне оновлення життєво необхідне для того, щоб **“ми мали достатньо часу виконати об’ємну роботу… й гарантувати, що випереджатимемо загрозу” airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Зусилля Block 4/5 по суті спрямовані на “захист від застарівання” F-35, аби він залишався смертоносним і актуальним щонайменше до середини століття.

Глобальні оператори та міжнародні партнери

Від початку F-35 був багатонаціональною програмою, і нині він став винищувачем для коаліції союзних країн. До партнерства у розробці спершу увійшло 8 міжнародних партнерів, які вкладали кошти й експертизу: США, Велика Британія, Італія, Нідерланди, Канада, Австралія, Норвегія та Данія en.wikipedia.org. (Додаткового партнера, Туреччину, прибрали у 2019-му.) Країни приєднувалися до програми JSF за рівнями та отримували свою частку промислової роботи. Окрім базового партнерства, F-35 зацікавив численних покупців за програмою Іноземних військових продажів (FMS). Станом на 2025 рік понад 17 країн вже або прийняли F-35 на озброєння, або зробили тверді замовлення, і цей літак фактично став стандартом НАТО майбутнього винищувача та ключовим активом союзників США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Ось огляд глобальних операторів і партнерів F-35:

• Сполучені Штати – Безумовно, найбільший користувач F-35. США закуплять усі три варіанти: F-35A для Повітряних сил (планується 1 763) f35.com, F-35B для Морської піхоти (планується 353) та F-35C для ВМС (273) і для Морської піхоти (67, для авіаносців) f35.com f35.com. США вже отримали понад 600 F-35 для Повітряних сил, Морської піхоти і ВМС. Вони дислоковані як на континентальній частині США, так і на аванпостах у Європі та Азії. Американські підрозділи вже мають численні бойові ескадрильї, про які йшлося вище. Флот F-35 США стане основою авіапотуги країни: лише Повітряні сили зрештою розгорнуть понад 1 500 F-35A у багатьох ескадрильях на заміну F-16 і A-10. Об’єднаний офіс програми F-35 (JPO) керує проектом для всіх операторів.
• Велика Британія – Британія є топ-партнером (Рівень 1) і єдиним Level 1 партнером окрім США. Королівські Повітряні сили та Королівський флот разом планують експлуатувати 138 F-35B STOVL-варіанта (наразі замовлено лише 48) f35.com. F-35B обрали для базування на двох нових авіаносцях класу Queen Elizabeth. Перша оперативна ескадрилья RAF (617-я) досягла бойової готовності, друга формується. F-35B Великої Британії брали участь у першому бойовому розгортанні (удари по ІДІЛ у 2021). Британія має значну промислову роль: BAE Systems і Rolls-Royce – основні виробники (BAE виготовляє задню частину фюзеляжу, RR створила підіймальну систему для B-варіанта). Британська Carrier Strike Group 21 демонструвала інтеграцію з американськими F-35: спільні бойові дії royalnavy.mod.uk royalnavy.mod.uk.
• Італія – Партнер рівня 2, Італія закуповує обидва варіанти: F-35A (звичайний) та F-35B (STOVL). ПС Італії отримають 60 F-35A і 15 F-35B, а флот – 15 F-35B для заміни Harrier на авіаносці Cavour (усього планується 90 F-35). (Обговорюється можливість збільшення замовлення, але офіційно – 90). В Італії діє фінальний зборочний і перевірочний центр (FACO) у Камері, який монтує F-35 для себе й Нідерландів і виробляє крила для програми sgp.fas.org sgp.fas.org. Авіація вже розгорнула F-35A у складі ескадрильй та на місіях повітряної поліції НАТО в Ісландії й Балтиці. Перші F-35B також сіли на авіаносець для випробувань. Початкова бойова готовність досягнута для F-35A у 2018, для F-35B у 2021. Промисловість (Leonardo тощо) постачає компоненти (наприклад, секції крила), а Італія є ключовим гравцем у Середземномор’ї зі своїми F-35.
• Нідерланди – Партнер рівня 2, Королівські ПС Нідерландів купують 46 F-35A (початково планували 37, але збільшили замовлення для зміцнення оборони) і розглядають ще понад 50. Були одними з перших: F-35 брали участь у випробуваннях в Едвардс, а перший бойовий підрозділ став місійно готовим у 2021. Нідерланди використовують F-35А для повітряної поліції НАТО у Східній Європі й тренувань по всій Європі. У 2022 F-35 Нідерландів були розгорнуті у Болгарії на тлі напруженості з Росією. FACO у Камері спільно з Італією (нідерландські літаки збираються там). Промисловість (Fokker) виготовляє електропроводку й композитні конструкції. Нідерланди активно просувають інформаційні можливості літака для єдиної протиповітряної/протиракетної оборони НАТО.
• Канада – Перший партнер рівня 3, Канада довго відтягувала рішення, але у 2022 офіційно обрала F-35A, і на початку 2023 підписала контракт на 88 F-35A f35.com. Вони замінять CF-18 Hornet. Поставки почнуться всередині десятиліття, перші літаки у 2025 для навчання у США, бойова готовність — 2027–28. Відмова від альтернатив була через переваги взаємодії та характеристик. Канадська промисловість (Magellan тощо) виробляє деталі двигуна й композити для світового парку. Коли F-35 стануть до строю, вони захищатимуть повітряний простір NORAD і будуть залучені до місій за кордоном.
• Австралія – Партнер рівня 3, Австралія підписала рано і купує 72 F-35A Lightning II (опціонально може бути до 100) f35.com. Королівські ВПС вже отримали понад 50 літаків і оголосили про ІОС у 2020. F-35A замінили F/A-18A/B Classic Hornet, посилили флот разом із EA-18G Growler і F/A-18F Super Hornet. Базуються у Williamtown і Tindal, беруть участь у навчаннях “Pitch Black”, “Talisman Sabre”. Австралія задоволена F-35. Промисловість (BAE Australia, Quickstep та ін.) виробляє вертикальні хвостові, композитні панелі та має регіональний депо обслуговування. F-35 – ключ до стратегії повітряного бою Австралії, яка зіштовхується із зростаючим викликом Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.
• Норвегія – Партнер рівня 3, замовила 52 F-35A для заміни F-16 f35.com. Парку майже завершено, всі поставки завершаться до 2025. ВПС мають кілька ескадрильй, оголошено ІОС у 2019, F-16 вже списані. Бази – Ørland, чергові винищувачі QRA на Evenes у Арктиці (охорона “високої півночі”). F-35 Норвегії перехоплюють російську авіацію біля кордонів НАТО. Унікальний внесок: спільна розробка Joint Strike Missile (JSM) — стелс-крилата ракета для F-35 (антикорабельна й для ураження наземних цілей), особливо важлива для морського середовища Норвегії en.wikipedia.org. Промисловість (Kongsberg, Nammo) робить титанові частини. F-35 має критичне значення для Норвегії через кордон із Росією та її сучасною ППО.
• Данія – Партнер рівня 3, купує 27 F-35A f35.com. Обрали F-35 у 2016 як заміну F-16AM/BM, головним чином через стелс і можливості взаємодії. Розміщення у Skrydstrup, перші літаки прибули у 2023, персонал навчався в США. Повністю парк буде готовий до 2027. Хоч флот невеликий, але F-35 Данії виконуватимуть завдання для НАТО й національної оборони. Компанія Terma виготовляє композитні підвіски та інші частини для всіх F-35 — Данія має помітний внесок.
• Японія – значний FMS-клієнт (не стартовий партнер JSF, але один з найбільших операторів). Японія закуповує 147 F-35: 105 F-35A і 42 F-35B f35.com. F-35A заміняє F-4EJ Phantom та підсилює F-15J, а F-35B — для флоту легких авіаносців (конверсія вертольотоносців Izumo). 30+ F-35A вже поставлені, працює вітчизняний FACO у Нагої. Японія оголосила початкову бойову готовність F-35A на авіабазі Місава. Катастрофа F-35 у 2019 (помилка пілота), але курс не змінився. У 2018 вирішили купити F-35B для боротьби з регіональними загрозами, розвиваючи можливості авіаносців. Японія стане стовпом альянсу з США — тісна взаємодія в Східній Азії. Mitsubishi Heavy Industries і частково інші компанії виготовляють фюзеляжі та електросистеми за ліцензією.
• Південна Корея (Республіка Корея) – Купує 40 F-35A (за контрактом) із планами ще 20 (затверджено, разом 60) f35.com. ВПС Республіки Корея одержали більшість із перших 40, створили ескадрильї у Чонджу. F-35A надає стелс-ударні можливості, зокрема — для ураження пускових Північної Кореї, частина стратегії стримування. Літаки повністю введені в дію, був інцидент із belly-landing у 2022 (але відновили). Корея розглядає F-35B для ВМФ — для майбутнього легкого авіаносця, хоча проект не затверджений повністю. Промисловість (KAI, LIG Nex1 тощо) виробляє деякі частини (наприклад, частини крила). Введення F-35 змістило регіональний баланс, спровокувало різку реакцію КНР і РФ та обурення КНДР.
• Ізраїль – Не був офіційним партнером JSF, але отримав FMS-літак із унікальними правами кастомізації. ВПС Ізраїлю замовили 50 F-35A (локально “F-35I Adir”), планують розширити до 75 f35.com. Поставлено вже близько 36. F-35I отримали бойову готовність у 2017 й швидко були використані у бою (Ізраїль — перший, хто застосував F-35 у бою у 2018) en.wikipedia.org. За даними ЗМІ, F-35 брали участь у місіях у Сирії, Іраку й навіть у іранському повітрі (офіційно не підтверджено). Ізраїль інтегрував власні системи РЕБ і командування, планує додати власні озброєння. Промисловість (IAI, Elbit) постачає шоломи й авіоніку. F-35 зміцнив військову перевагу Ізраїлю — його стелс дозволяє обходити ППО та відкрив “нову еру” для ВПС країни.
• Інші європейські покупці: Бельгія замовила 34 F-35A (рішення 2018, заміна F-16) f35.com, постачання з 2023. Польща замовила 32 F-35A у 2020 для модернізації армії f35.com; польські пілоти почали тренування у 2022, перші поставки у 2024 — це дасть Польщі перший у Східній Європі стелс-флот. Фінляндія обрала F-35A у 2021 для заміни F/A-18C/D — велике замовлення, 64 F-35A f35.com; постачання з 2025, це зробить Фінляндію (тепер члена НАТО) великим оператором на Півночі Європи. Швейцарія також обрала F-35A у 2021, підписала контракт на 36 F-35A у 2022 f35.com; контракт дещо скандальний в самій країні, однак проект рухається з поставками у 2027–2030. Німеччина у 2022 вирішила купити 35 F-35A для заміни Tornado (ядерна роль — несення B61) f35.com — значний крок (Німеччина до того голосувала за Eurofighter). Перші F-35 — у 2026, для ядерного авіакрила Люфтваффе. Данія й Норвегія — див. попередні секції. Канада — див. попередні секції. Чехія у 2023 схвалила закупівлю 24 F-35A (уряд схвалив, контракт пізніше) f35.com. Греція офіційно звернулась за 20 F-35A, очікується затвердження, є опція ще на 20 f35.com. Румунія заявила про намір купити 32 F-35 у 2023 (щоб до 2030 замінити МіГ-21 і F-16) f35.com. Ці нові європейські країни (Фінляндія, Швейцарія, Німеччина, Чехія, Греція, Румунія) демонструють, як F-35 фактично завоював Захід — переміг всі конкуренти та став універсальним винищувачем для НАТО і союзників. А широка інтеграція забезпечує взаємодію — у майбутніх коаліціях багато ВПС літатимуть на тих самих літаках, ділитимуться тактикою, підготовкою і навіть обслуговуванням.
• Азія–Тихоокеанський регіон та інші: Японія, Південна Корея, Австралія описані вище. Додатково, Сінгапур — близький партнер США — замовив 4 F-35B (є опція ще на 8, ймовірно буде взята — разом 12) f35.com. Сінгапур аналізує B-варіант через невелику площу (і можливість базуватися на дорогах чи десантному кораблі). Якщо вибрати всі опції — Сінгапур матиме 8 F-35B і, ймовірно, 4 F-35A, але наразі акцент на STOVL для максимальної гнучкості f35.com. Іспанія розглядає F-35B для заміни Harrier на Juan Carlos, але не замовила. Туреччина мала б отримати близько 100 F-35A/B, однак після відсторонення пішла власним шляхом (зараз Туреччина розробляє свій п’ятого покоління літак). Інколи говорять про можливу пропозицію США F-35 для Індії чи інших партнерів, але станом на 2025 жоден новий замовник не затверджений.

Міжнародна участь означає також спільне навчання й базування. Наприклад, підготовка пілотів для багатьох країн відбувається у США (на базах Luke AFB і Eglin AFB), де діють багатонаціональні навчальні ескадрильї. Створюються й регіональні центри обслуговування (наприклад, в Європі Італія і Британія — ремонтні бази по двигунах та планеру; у Тихоокеанському регіоні — Австралія й Японія). За всією глобальною мережею слідкує JPO F-35, щоб усі партнери мали доступ до ланцюгів поставок. Водночас не всі F-35 однакові — ізраїльські мають власні модифікації, а деяким союзникам постачають літаки з обмеженими функціональними опціями через експортний контроль (наприклад, повна формула стелс-покриття й певні електронні частоти під суворим контролем США).

У цілому, F-35 нині є справжнім міжнародним винищувачем. Він посилює авіаційну потужність коаліцій, забезпечуючи безшовну інтеграцію. F-35 союзників можуть безпечно обмінюватися даними про цілі між собою та з силами США, що робить спільний авіафлот набагато ефективнішим, ніж флот із різних типів літаків. Ми бачили це у 2021 році, коли британські та американські F-35B морської піхоти діяли взаємозамінно з палуб адміралтейських авіаносців royalnavy.mod.uk. У майбутніх конфліктах можна цілком уявити змішані ескадрильї американських, європейських і азійсько-тихоокеанських F-35, які виконують спільні місії, кожен із найсучаснішою ситуаційною обізнаністю. Ця взаємосумісність є стратегічною перевагою, яку США прагнуть використати. Від півночі Європи (норвезькі F-35 над Арктикою) до південної частини Тихого океану (австралійські F-35) Lightning II справді охопив земну кулю.

Порівняння з конкурентами (F-22, Су-57, J-20)

Неминуче, F-35 викликає порівняння з іншими винищувачами найвищого класу — як американськими, так і закордонними. Важливо розуміти, що F-35 сконструйований за іншою філософією, ніж справжні винищувачі переваги в повітрі, такі як F-22 чи деякі його іноземні аналоги. Нижче наведено порівняльний огляд F-35 Lightning II та його найближчих конкуруючих винищувачів п’ятого покоління:

F-35 проти F-22 Raptor (ВПС США): F-22 — це провідний винищувач США для забезпечення переваги у повітрі, введений у 2005 році. Це стелс-винищувач п’ятого покоління як і F-35, але оптимізований виключно для панування в повітрі (з обмеженими можливостями ураження наземних цілей). F-22 має два двигуни, що забезпечує йому вищу тягу — він здатний на крейсерський політ надзвуком (~Мах 1.8) та розвивати швидкість понад Мах 2.0 на великій висоті 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Його робоча стеля (~65 000 футів) вища, ніж у F-35 (~50 000 футів) 19fortyfive.com 19fortyfive.com. F-22 також демонструє кращі кінематичні характеристики: вищу швидкість розгону, кращу здатність до затяжних маневрів на висоті та надманевреність завдяки реверсивним соплам. Без перебільшення, він вважається найстелсовішим винищувачем у світі, його ефективна площа відбиття радіолокаційних хвиль дещо менша, ніж у F-35 із певних ракурсів (F-22 розроблявся за часів Холодної війни із максимальними вимогами до стелсу). У ближньому повітряному бою F-22 має перевагу завдяки своїй маневреності та співвідношенню тяга/вага. Він також несе більше ракет класу “повітря-повітря” у внутрішніх відсіках (6 AMRAAM і 2 Sidewinder, порівняно з 4 AMRAAM у F-35 без зовнішнього контейнера стелсу) nationalinterest.org. Водночас F-22 не має багатьох сучасних високотехнологічних функцій F-35. Його комплекс датчиків, хоч і потужний (радар AN/APG-77 та ІКТО в процесі встановлення), є застарілим та менш інтегрованим. У F-22 немає аналога до системи розподіленої апертури F-35 чи його сучасного шоломного дисплея. Він створювався на базі авіоніки 90-х років із подальшими обмеженими оновленнями у комп’ютерній частині. F-35, будучи на десятиліття новішим, має значно просунутішу архітектуру сенсорної інтеграції. F-22 також не може нести такого різноманіття високоточного керованого озброєння класу “повітря-земля”, як F-35 — згодом його адаптували до скидання SDB, але це насамперед платформа для бою “повітря–повітря”. Критичною є й те, що F-22 ніколи не експортувався, і було побудовано лише близько 187 одиниць (виробництво завершено у 2011 році), тому це унікальний, але дуже малочисельний флот. F-35, навпаки, вже буде у понад 15 разів більш численній кількості та на озброєнні десятків країн. Отже, F-22 vs F-35: F-22 як і раніше “король” у ближньому бою або для перехоплення на великій висоті (швидший, вищий, дуже стелсовий), але F-35 — значно універсальніший, має більші ударні можливості, передову електроніку та здатен бути інформаційним вузлом. Обидва літаки чудово приховані для РЛС; дехто з американських пілотів жартував, що F-22 та F-35 взагалі можуть не помітити один одного й усе вирішиться майстерністю пілота та випадком. Головний недолік F-22 у тому, що їх дуже мало і вони не отримають суттєвих багатофункціональних доповнень сучасних технологій (а додатково модернізовані не будуть, адже лінія закрита). F-35 виграє завдяки урокам із F-22 і додає сучасні обчислювальні можливості й широку місійну гнучкість ціною частини сирих льотних характеристик.

F-35 проти Су-57 “Фелон” (Росія): Су-57 — це російська спроба створити винищувач п’ятого покоління, розрахований на багатофункціональність із ознаками стелсу, успадкоємець родини Су-27/30. Перший політ був у 2010 році, а в обмежену експлуатацію літак став близько 2020 року. Лише приблизно 22–32 Су-57 було зібрано станом на 2025 рік, і тільки частина з них дійсно боєздатна (західні оцінки різняться) 19fortyfive.com. Су-57 за задумом більш орієнтований на перевагу в повітрі, але також має ударні можливості — це великий двомоторний літак із акцентом на маневреність. Заявлені характеристики Су-57 вражають: швидкість близько Маха 2,0 (подібно до F-22, швидше за F-35) 19fortyfive.com 19fortyfive.com, надманевреність з 3D-векторизацією тяги (виконує екстремальні аеробатичні трюки на кшталт “кобри” — ефектно на шоу, але практично мало значуще для бою). Вказують, що має високу стелю (до 60 000 футів, хоча іноді зазначають лише 50 000 футів) 19fortyfive.com і великий радіус дії — часто називають понад 3 000 км (1 860 миль) із внутрішнім паливом 19fortyfive.com 19fortyfive.com, що помітно більше, ніж у F-35 чи F-22 (Фелон — велике шасі, що вміщає багато пального). Але ахіллесова п’ята Су-57 — стелc і сенсори. За більшістю оцінок, Су-57 менш стелсовий за F-35 або F-22 19fortyfive.com 19fortyfive.com. У його конструкції певним чином врахована малопомітність (особливо спереду), але є такі недоліки, як відкриті компресорні лопатки двигунів у певних ракурсах, щілини із зазубринами, застосування плазмових форсажних камер, що, ймовірно, суттєво збільшує ефективну площу відбиття радару. Російський підхід — баланс між стелсом і надманевреністю, тоді як F-35 ставить у пріоритет малопомітність та сенсорну інтеграцію перед екстремальною маневреністю. Стосовно авіоніки, у Су-57 є АФАР і ІКТО, але Росія має проблеми з мікроелектронікою — її сенсорна інтеграція та програмне забезпечення, ймовірно, не дорівнюють рівню F-35. Інтерфейс пілота традиційний (немає інтегрованого шоломного дисплея такого рівня, як у F-35). Запуск серійних рушіїв другого етапу (Ізделіє 30) затримується, тому нинішні машини оснащені старішими AL-41F1, які не дають повну продуктивність і менш економні по паливу 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Су-57 може нести різноманітне російське озброєння, зокрема ракети “повітря–повітря” Р-77 і Р-73 у внутрішніх відсіках, а за інформацією — навіть великі Р-37М у напіввнутрішньому виконанні. Також може нести боєприпаси для ударів по землі та навіть надзвукову ракету “Кинжал” зовні 19fortyfive.com. Але з такою малою кількістю зібраних літаків і обмеженим бойовим досвідом його справжні можливості залишаються частково неперевіреними. Росія використовувала кілька Су-57 під час війни в Сирії та нещодавно на українському театрі, але здебільшого намагалася не наражати їх на небезпеку — повідомлялося, що Су-57 запускали ракети з великих відстаней, перебуваючи у російському повітряному просторі, не вступаючи у прямий контакт із противником 19fortyfive.com. Це свідчить про те, що Росія ставиться до них обережно й, можливо, не надто впевнена у їхній живучості проти сучасних засобів ППО чи західних літаків. У гіпотетичному двобої F-35, ймовірно, першим виявить Су-57 (завдяки перевазі у стелсі та сенсорній інтеграції) і першим завдасть удару. Найкращий шанс Су-57 — вийти на ближній бій, де його маневреність може стати вирішальною, однак F-35, хоча й поступається у надманевреності, зовсім не беззахисний; він несе ракети AIM-9X із широким кутом наведення і сучасний шоломний приціл, що є дуже небезпечним поєднанням. Як зазначив один із аналітиків, “У F-35 і F-22 краща малопомітність… у Су-57 більший радіус… швидкості приблизно однакові, а маневреність, вірогідно, гірша, ніж у F-22 та F-35” 19fortyfive.com. Показово, що американське командування наразі не вражене Су-57: обмежене виробництво й використання не змінили співвідношення сил у повітрі. F-35, що виробляється сотнями, переважає Су-57 як якісно, так і кількісно.

F-35 проти Chengdu J-20 “Могутній дракон” (Китай): J-20 — це перший китайський винищувач п’ятого покоління, який надійшов на озброєння ВПС НОАК близько 2017 року. Це великий, двомоторний стелс-винищувач, призначений насамперед для досягнення переваги в повітрі на великих дистанціях і, можливо, для ролі перехоплювача, хоча Китай може розробити й ударні варіанти. J-20 часто порівнюють із F-22 за розмірами та завданням, але як він насправді співвідноситься? Переваги J-20 включають високу швидкість (орієнтовно Мах 2.0) і велику місткість пального та озброєння. Новіші модифікації J-20 оснащені китайськими двигунами WS-15 (що замінили старі російські двигуни), які, за повідомленнями, дають можливість крейсерського польоту на надзвуковій швидкості і тягу понад 40 000 фунтів кожен — тяга порівнянна з двигунами F-22 en.wikipedia.org. J-20, ймовірно, має бойовий радіус у 1 100–1 200 км (~600–700 миль), що схоже або навіть більше, ніж у F-35A, завдяки великому внутрішньому запасу пального, але одне з обмежень Китаю — відсутність заморських заправників і баз, тож реальна ефективна дальність проєкції сили залишається обмеженою. J-20 може нести щонайменше 4 далекобійні ракети PL-15 у внутрішніх відсіках (можливо, 6 — якщо перероблені відсіки) і дві ракети меншої дальності в бічних відсіках youtube.com. За чутками, нові ракети великої дальності PL-21 або ракети з прямоточним повітряно-реактивним двигуном також можуть знаходитися на озброєнні. Щодо скритності, J-20 має стелс-дизайн у лобовому ракурсі — зрізаний нос, схоже оформлення ліхтаря кабіни до F-22, внутрішнє розміщення озброєння тощо. Але він має канард-протяги, які вважаються недоліком для стелсу, оскільки відбивають радар, хоча китайські інженери, вірогідно, налаштували їхні кути для зменшення помітності. Експерти оцінюють, що J-20 малопомітний спереду, проте можливо не настільки, як F-35 чи F-22 (деякі оцінки дають ефективну поверхню розсіювання J-20 у межах 0,01–0,1 м², проти 0,001–0,01 м² у F-35) idrw.org. Із бокових і задніх ракурсів J-20, можливо, менш стелсовий — його сопла спочатку не мали стелс-оформлення, однак нові двигуни WS-15 мають зубчасті сопла. Щодо маневровості, J-20 великий і, ймовірно, не настільки спритний у ближньому бою; джерела з Китаю визнають, що він “не такий маневрений, як F-22” 19fortyfive.com. Ймовірно, ступінь маневровості — на рівні або трохи нижчий, ніж у F-35 (на J-20 відсутній рульову тягу, але великі керуючі поверхні і канарди забезпечують непогану рухливість). З сенсорами J-20 оснащений AESA-радаром і електро-оптичною системою наведення (аналогічною концепту EOTS у F-35) 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Китайські чиновники заявляють про просунуті можливості відстеження, однак залишаються питання щодо їхньої точності та інтеграції датчиків. Ймовірно, J-20 має обмін даними і певну інтеграцію сенсорів, але чи досягає рівня комплексної інтеграції F-35 — невідомо. Бортові системи і програмне забезпечення J-20 поки що певний “чорний ящик” — Китай швидко покращує свої можливості, але в F-35 за плечима понад десятиріччя доопрацювання програмного забезпечення. Варто зазначити, що китайський льотчик-випробувач натякнув, що основне випробування для J-20 буде саме електроніка, а не аеродинаміка, фактично визнаючи відставання від Заходу 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Одна з переваг J-20 — масштаби й корисне навантаження: його описували як “бомбардувальник”, що здатен нести до 28 000 фунтів озброєння (зовнішнє + внутрішнє) 19fortyfive.com 19fortyfive.com, значно більше, ніж F-35 (18 000 фунтів) 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Звичайно, підвіска бомб зовні порушує стелс, але це дозволяє J-20 нести важкі протикорабельні або крилаті ракети у місіях без стелсу, працюючи майже як малий бомбардувальник. F-35, навпаки, не був розроблений для великих зовнішніх навантажень у режимі стелс. У разі можливого зіткнення F-35 розраховував би на свою перевагу за всесторонньою скритністю і сенсорною інтеграцією для того, щоби першим знайти й уразити J-20. Найкраще використання J-20 — це запуск великих дальнобійних ракет (типу PL-15, яким приписують понад 200 км дальності) по цінних цілях (заправники, AWACS) або спроби атакувати винищувачі на великій відстані. США протидіють, удосконалюючи тактику і розробляючи свої далекобійні ракети AIM-260. Станом на зараз J-20 проти F-35 залишається теоретичним, оскільки вони ще не зустрічалися у реальному бою. ВПС НОАК уже почали патрулювання J-20 поблизу Тайваню і в Східнокитайському морі; цікаво, що F-35 і F-16 США в регіоні вже фіксували певні зустрічі (супроводження один одного). Американський генерал Кеннет Вілсбах у 2022 році зазначив, що F-35 зустрічався з J-20 і сказав, що “контакт був цілком професійним”, що свідчить, що F-35 міг відслідковувати J-20, і пілоти отримали уявлення один про одного newsweek.com. Той факт, що Китай створив двомісний J-20 (J-20S), продемонстрований у 2023 році, може свідчити про використання другого місця для оператора озброєння або роботи у парі з безпілотниками youtube.com. F-35 має тільки одномісну модифікацію, але є значно автоматизованим. Підсумовуючи, J-20 — це серйозна платформа, — він дає Китаю далекодіючий стелс-винищувач для боротьби за домінування в повітрі регіону. Проте як нова машина він ще на етапі розвитку; світова спільнота сходиться на думці, що F-35 (і F-22) наразі зберігають перевагу у стелс-технологіях і сенсорній інтеграції над J-20 idrw.org. J-20, ймовірно, швидший та з більшим радіусом дії, подібний до F-22 за концепцією, тоді як F-35 — це більш зрілий багатофункціональний “розумний” винищувач. За кількістю Китай, за повідомленнями, вже має щонайменше 50 J-20, з амбіціями планки у понад 200, тож він стане головним опонентом F-35 у регіоні Тихого океану. Гонка модернізації F-35 і поступу J-20 стане визначальним елементом балансу повітряних сил у майбутні десятиліття.

Порівнюючи всі ці винищувачі, слід також враховувати підготовку екіпажу та інтеграцію. F-35 є частиною високо інтегрованої мережі з AWACS, супутниками та кваліфікованими пілотами США і союзників. Як відзначає один з аналізів, “на папері Су-57 виглядає гідно… але все вирішує рівень підготовки. Американські пілоти краще підготовлені… і мають більше бойового досвіду” 19fortyfive.com 19fortyfive.com. F-22 і F-35 брали участь у реальних бойових операціях (щоправда, F-35 переважно завдавав ударів по наземних цілях, а F-22 — підтримував повітряне патрулювання у Сирії), тоді як Су-57 і J-20 майже не мають реального бойового досвіду. Крім того, важливими є технічне обслуговування та забезпечення — американські літаки зазвичай мають вищий рівень бойової готовності (незважаючи на окремі проблеми F-35, ситуація покращується), у той час як у російських питань із забезпеченням через санкції й логістику, а китайські літаки ще не довели свою здатність діяти у режимі високої інтенсивності тривалий час.

Щоб порівняти можливості у спрощеному вигляді:

• Стелс: F-22 ≈ F-35 (обидва відмінні, у F-22 можливо трошки краща лобова непомітність); J-20 ймовірно добрий у лобовому ракурсі, але загалом поступається; Су-57 суттєво менш малопомітний 19fortyfive.com 19fortyfive.com.
• Авіоніка й сенсори: F-35 має найкращу інтеграцію систем і найзручніший інтерфейс; F-22 оснащений дещо старішими, але якісними сенсорами (без 360° DAS); J-20 і Су-57 мають сучасні AESA/EO сенсори, але рівень їхньої інтеграції не зрозумілий — ймовірно, поступаються F-35.
• Повітряний бій: F-22 — найкращий у ближньому маневреному бою (маневровість, тяга, ракети AIM-9X із широким сектором наведення), також велике ракетне навантаження; F-35 дуже ефективний у бою на далекій відстані завдяки стелсу та ракетам AIM-120/AIM-260, у ближньому бою на середньому рівні (менш маневровий, але шоломна система + AIM-9X); J-20 проектувався для бою на великих дистанціях, має дальнобійні ракети й високу швидкість, але у ближньому бою маневровість середня; у Су-57 феноменальна маневровість і швидкість, але недолік стелсу може згубити до потрапляння у ближній бій.
• Ударні можливості: F-35 беззаперечний лідер — широкий спектр керованих боєприпасів, виконання місій SEAD і проникнення крізь ППО. F-22 може нести тільки дві невеликі бомби. Су-57 й J-20 також можуть нести кероване озброєння та протикорабельні ракети, але якщо роблять це зовні — втрачають стелс. У F-35 ефективність ударів підсилюється сенсорами для роботи по наземних цілях (NAP, EO-наведення); невідомо, чи мають Су-57/J-20 на такому ж рівні системи для цілевказання по землі.
• Дальність/тривалість польоту: Су-57 і J-20 мають більші розміри і, ймовірно, більший дальність польоту, ніж F-35 (F-22 — посередині). У F-35 прийнятна, але не видатна дальність серед двомоторних винищувачів — він залежить від дозаправлення у повітрі для далеких місій. J-20 розроблявся під дальню дію у Тихому океані, проте йому теж потрібні заправники для польотів далеко за межі Китаю 19fortyfive.com.
• Міжнародна кооперація і виробництво: F-35 беззаперечний переможець за кількістю й колективною розробкою. Вироблено або буде виготовлено понад 3 000, інтегровано у багатьох країнах. F-22 обмежили партією у 187, експорт заборонений. J-20 та Су-57, вірогідно, будуть зроблені у кількості лише кількох сотень і тільки для своїх країн (РФ намагається експортувати Су-57 — поки безуспішно, може, Індія зацікавиться у разі поновлення проєкту). Це означає, що F-35 має величезну екосистему обслуговування й апгрейдів.

У реальних умовах, експерти загалом вважають, що F-35 у взаємодії (і разом із F-22) будуть надзвичайно складною ціллю для противника, оскільки вони можуть помітити і відкрити вогонь першими. Пілот Су-57 чи J-20 може навіть не знати про присутність F-35 на небі, поки не отримає ракету AMRAAM або Meteor на зустріч. Однак, якщо правила бою чи інші фактори змусять вступити у ближній маневрений бій, тоді результат залежатиме від підготовки й конкретних обставин.

Варто також зазначити про розробки шостого покоління: США, Китай і Росія всі працюють над винищувачами наступного покоління, які в 2030-х можуть перевершити як F-35, так і нинішніх конкурентів. Американські NGAD для ВПС і F/A-XX для ВМС оповиті таємницями, але мають забезпечити якісну перевагу поза межами F-35. До того часу F-35 разом із F-22 залишаються еталоном. Як зазначено в одному огляді 2025 року: «Я ставлю на F-22 і F-35. Вони довели свою ефективність у бою… а американські пілоти кращі. Су-57 (і, за аналогією, J-20) ще мають довести, що можуть зрівнятися з ними.» 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Глобальна присутність F-35 і його підхід до мережевої війни дають йому перевагу, що виходить за межі самої платформи — це частина великої системи систем, з якою Китай і Росія лише намагаються наздогнати конкурентів.

Майбутні перспективи

F-35 Lightning II має стати основою авіаційної могутності Заходу на десятиліття вперед, але ця історія ще далеко не завершена. В майбутньому на F-35 впливатимуть декілька тенденцій і планів:

• Безперервне виробництво і зростання парку: Виробництво F-35 триватиме принаймні до 2030-х. Завдяки появі нових замовників і розширенню замовлень існуючими, випуск може утримуватись на рівні 120 літаків на рік і більше до кінця 2020-х. Навіть у 2035-му США та інші країни, ймовірно, розглянуть подальші закупівлі, щоб замінити старіші F-35 перших партій чи оснастити додаткові ескадрильї. Близько 2030 року флот F-35 (у всіх користувачів) має перевищити 1 500 літаків, а до 2040 року — потенційно близько 3 000. США та союзники планують експлуатувати F-35 як мінімум до 2070-х en.wikipedia.org, тому ця програма розрахована на півстоліття служби. За цей час літаки, що будуть вироблені у 2035-му, стануть значно досконалішими порівняно з тими, які випускали у 2015-му, завдяки блоковим модернізаціям.
• Широкий шлях модернізації: Як вже згадувалося, оновлення Block 4 будуть впроваджуватись аж до кінця поточного десятиліття. Після цього вже опрацьовуються Block 5 і 6. Хоча деталі ще не затверджені, Lockheed і JPO аналізують майбутні потреби, як-от просунута силова установка, оптимізація малопомітності, нові сенсори та можливо новітнє озброєння. Архітектура F-35 дозволяє адаптувати з’явлені технології. Наприклад, якщо буде створено революційного AI-або тактичного автопілота, F-35 зможе інтегрувати його для допомоги пілоту в складних бойових ситуаціях. З огляду на стрімкий розвиток дронів і ШІ, вже до 2040-х F-35 може регулярно працювати з дронами-веденими або мати onboard machine learning для оптимізації сенсорів у реальному часі. Спрямована енергетична зброя (лазери або мікрохвильові системи) — ще один напрям; якщо їх вдасться зменшити в розмірі, F-35 одного дня може отримати лазер для захисту (перехоплення ракет). Пентагон вже розглядав лазер для F-35 Block 4, але на сьогодні це ще поза можливостями; це реальніше для Block 5+, якщо дозволять енергетика і охолодження.
• Інтеграція із шостим поколінням: Очікується, що американський винищувач Next Generation Air Dominance (NGAD) з’явиться у 2030-х для ВПС, і схожі 6-поколінні проекти реалізуються (британський Tempest, японсько-італійсько-британський GCAP тощо). Ймовірно, нові літаки не замінять F-35 повністю, а діятимуть пліч-о-пліч із ним у змішаному парку. ВПС бачать NGAD (більш дорожчий та обмежено вироблений винищувач переваги в повітрі) у тандемі з F-35, який буде «робочою конячкою» ударних і багатоцільових місій. Вже видно зміни у бюджетах — USAF скоротили невелику кількість F-35 у плані на 2025–2026 роки, щоб профінансувати R&D NGAD airandspaceforces.com airandspaceforces.com. Але закупівлі F-35 триватимуть і надалі. ВМС також планує використовувати F-35C разом із майбутнім концептом F/A-XX. Тож F-35 доповнюватиме 6-поколінні системи: наприклад, F-35 можуть виконувати малопомітні удари для знищення ворожої ППО, відкриваючи шлях для менш «стелс»-дронів або класичних літаків, чи — передавати цілевказання NGAD з ультрадальнім озброєнням. Масове розгортання F-35 стане свого роду «містком» — будь-яка шоста генерація буде мережевою, а існуюча мережа вже є: тисячі F-35 як сенсори.
• «Віддані ведені» та автономія: Одна з найцікавіших перспектив — спільна робота F-35 з ударними дронами. Тест Valkyrie у 2024-му 19fortyfive.com став першим кроком. До 2030-х пілоти F-35 матимуть під своїм керуванням один чи кілька дронів «Відданий Ведений» у місіях. Вони можуть нести додаткові ракети, здійснювати розвідку (літати наперед у небезпечний простір для картографії загроз), чи навіть діяти як приманка. Оновлена комунікаційна система F-35, особливо після TR-3, дозволить стикувати безпілотники. Програма Skyborg та подібні американські проекти створюють для дронів «мозок» на AI — F-35 стане основною платформою керування ними. У складних зонах F-35 може відправити дрон обійти загрозу й атакувати з іншого боку, чи віддати боротьбу з винищувачами дрону, залишаючись невидимим. Це багаторазово примножує силу без ризику для пілотів. Росія і Китай теж заявляють про те ж у своїх проектах (Су-57, J-20), але США інвестують у цей напрямок найбільше.
• Еволюція ролі в мережевій війні: F-35 стартував як ударний винищувач, але дедалі більше цінується як «сенсорний вузол» і пункт командування у мережі. Генерали називають його «літаючий сенсор-комп’ютер, який, до речі, ще й стріляє», акцентуючи на ролі C4ISR. Завдяки таким розробкам як ABMS (Advance Battle Management System) для ВПС США або JADC2, F-35 стає частиною мультимедійної мережі повітря-суша-море-космос-кіберпростір. Наприклад, F-35 може виявити крилату ракету та напряму передати цілевказання сухопутному ракетному підрозділу для перехоплення — такі сценарії вже тестуються. У майбутніх війнах із рівними суперниками F-35 відіграватиме ключову роль у пошуку, передачі ідентифікаційних даних не лише про повітряні, а й морські/наземні цілі, тобто функціонуватиме в «бойовій хмарі». Зібрані дані F-35 також слугуватимуть для тренування AI (наприклад, для поліпшення алгоритмів ідентифікації загроз).
• Умови експлуатації та тактика: З удосконаленням систем ППО у противників (передові S-400/500, китайські HQ-9B та HQ-22, майбутні інтегровані мережі із «за-горизонтними» радарами), F-35 адаптує тактику. Один з майбутніх підходів — «stand-in» стратегія: використовувати F-35 у щойно «забороненій зоні», використовуючи стелс для збереження живучості, і передавати дані назад. Також будуть розвиватись електронні засоби боротьби — стелс F-35 може поєднуватися з досконалішим подавленням (уже зараз F-35 здатен глушити певні радари; оновлення розширять спектр). Крім того, США працюють над самообороною F-35: зокрема, планується інтеграція DIRCM (Directed Infrared Countermeasure) — лазерів, що зсліплюють теплові ракети, або удосконалення пасток. Завдяки Block 4 EW-модернізаціям F-35 має стати практично недосяжним навіть у разі виявлення.
• Життєвий цикл і наступник: Збройні сили США планують залишати F-35 на озброєнні принаймні до 2070-х en.wikipedia.org. За цей час F-35 кілька разів пройде через глибокі апгрейди і ремонт (заміна авіоніки орієнтовно в 2040-х тощо). Очікується, що приблизно у 2040-х почнеться обговорення винищувача наступного покоління, який замінить F-35 (аналогічно до того, як F-35 у 1990-х прийшов на заміну F-16 1970-х). Але це ще далеке майбутнє, яке залежить від технологічних і небезпечних новацій. З огляду на інвестиції та факт, що багато союзників довго ще літатимуть на F-35, США зосереджуватимуть зусилля, аби зберігати F-35 неперевершеним. Можливий варіант розвитку — нові модифікації чи спеціальні версії. Поки що офіційно не планують F-35D, але цілком імовірно, що після Block 4/5 з’явиться суттєво оновлений варіант (як свого часу F-16 отримав F-16V із новим радаром). Наприклад, F-35 із опціональною двомісною кабіною для спеціальних місій (малоймовірно, але ідеї є), або F-35 зі збільшеним запасом пального (конформними баками, які не шкодять стелсу). Сучасне командування більше зосереджене на нових платформах, але якщо бюджети обмежать нові розробки — доведеться модернізувати існуючі.
• Експорт і геополітика: Доступність F-35 може змінити авіаційні баланси світу. Можуть приєднатись додаткові країни — Іспанія (для авіаносців), Індія (якщо змінить геополітичні пріоритети і відмовиться від російських зв’язків; наразі Індія робить ставку на вітчизняні літаки) чи нові члени НАТО. Якщо війна в Україні змінить європейський оборонний ландшафт, у майбутньому навіть Україна чи сусіди Польщі можуть отримати F-35 у рамках інтеграції із Заходом. З іншого боку, масштабне поширення F-35 стимулює протидію: Росія і Китай імовірно прискорять розробку сенсорів проти стелсу (квантові радари, довгохвильові радари + AI). Противники працюватимуть і над електронним виявленням випромінювання F-35 (наприклад, радара чи дата-лінків). Тому F-35 ймовірно отримає оновлення контролю випромінювання (частіше працюватиме у пасивному режимі, використовуватиме LPI-сенсори із малою імовірністю перехоплення тощо). Гра у «кішку-мишку» між стелсом і засобами пошуку триватиме. F-35 майбутнього доведеться діяти у конкурентному середовищі з повсюдними сенсорами та, можливо, ворожим AI. Але, завдяки програмно-керованій архітектурі, платформа адаптуватиме тактику (наприклад, у зоні високої загрози F-35 може вимикати радари та орієнтуватись на зовнішнє цілевказання через захищений канал — своєрідний «мовчазний снайпер»).

На завершення, майбутнє F-35 — це довгострокове домінування через адаптивність. У нього широка й зростаюча база користувачів, зацікавлених зберігати його актуальність. Безперервні оновлення Block 4/5, вдосконалення двигунів та інтеграція у мережі наступного покоління і концепції взаємодії гарантують, що Lightning II залишатиметься центральним активом. Складнощі на шляху — тиск на бюджет, поява нових ворожих можливостей, поява конкурентів шостого покоління — реальні, але екосистема навколо F-35 потужна і гнучка. Літак, який колись вважався проблемним, зараз доводить свою ефективність на службі, і з кожним оновленням програм і обладнання стає ще смертоноснішим. Якщо не трапиться несподіваного технологічного прориву, який зробить пілотовану авіацію застарілою (наприклад, агресивний прорив дронів з AI), F-35 залишатиметься в строю і битвах як «наріжний камінь союзницької повітряної переваги» принаймні до середини XXI століття en.wikipedia.org. Майбутні пілоти, ймовірно, згадуватимуть F-35 так, як ми F-16 сьогодні — платформу, що починалася зі скандалів, але стала легендою завдяки безперервним удосконаленням і перевірці в боях.

У кінцевому підсумку спадщина Lightning II залежатиме від його результатів у майбутніх конфліктах. Усі показники свідчать про те, що він чудово підготовлений до домінування в небі – непомітно, розумно та у взаємодії зі своїми товаришами по крилах, як людьми, так і роботизованими, ще багато років поспіль.

Джерела: Інформація в цьому звіті взята з офіційних оборонних публікацій, державних доповідей і авторитетних ЗМІ в сфері оборони. Основні джерела включають звіти GAO США та Міністерства оборони про вартість і розробку F-35 gao.gov gao.gov, оновлення Служби дослідження Конгресу sgp.fas.org sgp.fas.org, заяви військових посадовців і керівників програми airandspaceforces.com airandspaceforces.com, а також дані Lockheed Martin і брифінгів країн-партнерів f35.com f35.com. Дані щодо бойового застосування і практичного досвіду підтверджені такими джерелами, як прес-релізи Міноборони США та заяви військових підрозділів (наприклад, про перший бойовий виліт F-35B Корпусу морської піхоти США defense.gov, операції ударної групи британського авіаносця royalnavy.mod.uk, і дебют F-35C морської піхоти у бойових діях marinecorpstimes.com). Порівняльні оцінки ґрунтуються на аналізах експертів з оборони і спеціалізованих видань (Air Force Magazine, Defense One, 19FortyFive), які порівнювали F-35 із закордонними винищувачами 5-го покоління 19fortyfive.com 19fortyfive.com. Ці джерела у сукупності відображають всебічну і актуальну картину стану та перспектив F-35 на 2025 рік.