Всередині цифрової боротьби Бурунді: правда про доступ до Інтернету та супутникове рішення

Бурунді, невелика країна без виходу до моря в Східній Африці, переживає кризу цифрової підключеності. Незважаючи на незначні покращення останніх років, вона залишається однією з найменш підключених країн світу: станом на 2023–2024 роки лише близько 11–12% бурундців користуються інтернетом ecofinagency.com datareportal.com. У цьому звіті докладно розглядається поточний стан доступу до інтернету в Бурунді — від покриття мобільних і широкосмугових мереж до появи супутникового інтернету — і аналізуються гравці, політики, виклики та можливості, що формують цифрове майбутнє країни. У регіоні, де сусіди, такі як Руанда і Танзанія, стрімко розвиваються, боротьба Бурунді за подолання цифрового розриву є й нагальною, і показовою. Нижче ми досліджуємо факти, що стоять за заголовками, і які рішення (включаючи нові супутникові сервіси) нарешті можуть підключити мільйони малозабезпечених жителів Бурунді.

Поточний стан доступу до Інтернету в Бурунді

Інтернет-ландшафт Бурунді характеризується надзвичайно низьким проникненням, сильною залежністю від мобільних мереж та мінімальною кількістю фіксованого широкосмугового доступу. Станом на початок 2025 року лише близько 1,78 мільйона людей із ~14 мільйонів були користувачами інтернету (приблизно 12,5% проникнення) datareportal.com. Іншими словами, майже 88–90% населення залишається офлайн datareportal.com ecofinagency.com. Це ставить Бурунді майже на найнижчі позиції у світі за рівнем підключення. Ті, хто має доступ до інтернету, переважно користуються мобільними телефонами: 99,6% інтернет-підписок — це мобільний широкосмуговий інтернет documents1.worldbank.org, тоді як фіксований широкосмуговий інтернет (наприклад, DSL, fiber) майже відсутній у домогосподарствах (лише ~0,3% домів мали дротовий інтернет кілька років тому documents1.worldbank.org). У 2023 році на всю країну було лише близько 3 000 підписок на фіксований широкосмуговий інтернет theglobaleconomy.com, що підкреслює рідкість кабельних/DSL/волоконно-оптичних підключень.

Мобільний інтернет: Через відсутність фіксованих ліній бурундці залежать від стільникових мереж для доступу до інтернету. Станом на початок 2025 року було близько 8,04 мільйона мобільних підключень (SIM-карт, включаючи лише голосові) – це еквівалентно 56,6% населення datareportal.com, але багато з цих підписок — це базові 2G/3G-сервіси. Високошвидкісний інтернет в основному обмежений міськими районами і меншістю користувачів. 3G було впроваджено лише у 2011 році, а 4G LTE — у 2016–2017, і покриття залишається мізерним за межами міст. Станом на 2023 рік 4G-мережі покривали лише близько 32% населення ecofinagency.com, переважно у Бужумбурі (комерційній столиці) та кількох містечках. Навіть 3G охоплював лише близько 53% людей ecofinagency.com. Для порівняння, базові сигнали 2G (добрі для дзвінків та SMS, але не повноцінного інтернету) покривають ~97% населення ecofinagency.com. Це означає, що величезні сільські території мають або взагалі не мають інтернету, або лише дуже повільний 2G/EDGE-сервіс. Для більшості бурундців у сільській місцевості — а понад 84% населення живе в селах datareportal.com — речі на кшталт потокового відео, телеконференцій або навіть завантаження сторінок із великою кількістю зображень залишаються недоступними.

Широкосмугові швидкості: Якість інтернет-підключень у Бурунді загалом низька. Середні швидкості входять до числа найповільніших у світі. Типові швидкості завантаження — лише однозначні показники (Мбіт/с). Наприклад, середня швидкість фіксованого широкосмугового доступу склала лише ~5,8 Мбіт/с у 2024 році datareportal.com. Мобільний інтернет часто ще повільніший через завантаженість 3G-мереж — згідно з вимірами, середні швидкості мобільного завантаження становили лише 2–6 Мбіт/с останніми роками pulse.internetsociety.org. Для порівняння, світовий середній показник перевищує 60 Мбіт/с. Це означає, що навіть ті, хто має доступ до інтернету в Бурунді, часто стикаються з повільним, нестабільним сервісом, що обмежує використання сучасних додатків і послуг.

Патерни використання інтернету: Враховуючи обмеження, використання інтернету здебільшого зосереджене на базових діях — месенджерах, легкому веб-серфінгу та соціальних мережах (де це можливо). Лише 7,7% бурундців користуються соціальними мережами (близько 1,09 млн користувачів у 2025 році) datareportal.com, що вказує на обмеженість сучасної онлайн-активності для незначної частини населення. Онлайн-демографія складається переважно з молоді та професіоналів у містах. Водночас переважна більшість громадян, особливо у віддалених провінціях, залишаються не підключеними. Цифровий розрив — між містом і селом, а також між Бурунді та рештою світу — різкий і стійкий.

Ключові інтернет-провайдери (ISP) та оператори

Попри низький рівень підключення, телекомунікаційний сектор Бурунді охоплює кілька гравців, які конкурують на складному ринку. Мобільний сектор є головним рушієм інтернет-послуг, і традиційно на ринку діяли чотири оператори мобільного зв’язку (MNO):

• Econet Leo: Заснований у 2003 році, Econet (дочірня компанія Econet Wireless) був піонером мобільного зв’язку в Бурунді operatorwatch.com. Він створив широке покриття 2G, впровадив 3G у 2011 році, а потім 4G LTE у Бужумбурі у 2017 році operatorwatch.com. Багато років Econet Leo мав найбільшу базу абонентів. Станом на 2020 рік на нього припадало близько 47% частки ринку мобільного зв’язку documents1.worldbank.org, що робило його лідером ринку на той момент. Пропонує голосові, SMS та дата-послуги по всій країні.
• Lumitel (Viettel Burundi): Відносно новий гравець, Lumitel з’явився у 2015 році й належить до групи Viettel (В’єтнам) operatorwatch.com. Lumitel активно розширював покриття, впровадивши першу всенаціональну мережу 4G/LTE (запуск LTE у 6 провінціях одночасно у 2016 році) operatorwatch.com. Зараз має найбільшу мережу щоглів — приблизно 591 майданчик за останніми підрахунками scirp.org — це значно більше, ніж у конкурентів, у тому числі в сільській місцевості. Lumitel швидко набрав клієнтів завдяки високошвидкісним дата-пакетам; станом на 2020 рік займав близько 42% мобільного ринку documents1.worldbank.org й обганяв Econet за впровадженням 4G. Сьогодні Lumitel часто вважають фактичним лідером у сфері дата-послуг завдяки покриттю у всіх 18 провінціях і постійним інвестиціям у інфраструктуру.
• Onatel (Onamob): Onatel — державна (раніше — монополістична) телеком-компанія, заснована у 1979 році. Була частково приватизована у 2006 році (51% акцій якийсь час належало Vivendi) operatorwatch.com. Мобільний підрозділ компанії працює під брендом “Tempo” (інколи — ONAMOB). Він надає послуги 2G GSM по всій країні та деяке 3G/4G покриття у вибраних районах. Проте Onatel відстала: станом на початок 2020-х 100% мобільних абонентів Onatel залишалися на 2G без 3G/4G, що відображає відставання у модернізації documents1.worldbank.org. Її частка на ринку мобільного зв’язку невелика (ймовірно, менше 10%). Сила Onatel — у фіксованих сервісах: компанія експлуатує фіксовану телефонну мережу та створила 200 км волоконно-оптичну мережу у Бужумбурі для бізнесу й державних клієнтів documents1.worldbank.org. Також компанія надає інтернет через ADSL і виділені лінії обмеженій кількості абонентів. Попри свою історію, Onatel важко конкурувати у сфері мобільного інтернету та зосереджується більше на оптовій інфраструктурі.
• Smart Burundi: Smart вийшов на ринок у 2013 році (офіційний старт у 2019), як частина групи Agence Smart Africa operatorwatch.com. Позиціонував себе як бюджетний оператор з інноваційними тарифами, набравши близько 5–6% мобільного ринку до 2020 року. Проте діяльність Smart була короткою — у 2022 році регулятор закрив Smart Burundi через несплату податків і закінчення ліцензії operatorwatch.com. ARCT (Agence de Régulation et de Contrôle des Télécommunications) наказала Smart припинити діяльність у серпні 2022 року, вказавши на борг у ~$3,2 млн доларів США по податках operatorwatch.com. Після закриття Smart його абоненти були змушені перейти до інших операторів. На сьогодні у Бурунді фактично три активних мобільних оператори (Econet, Lumitel, Onatel), які поділяють ринок.

Крім мобільних операторів, у Бурунді є кілька дрібніших інтернет-провайдерів і провайдерів корпоративних мереж. Серед них, зокрема, CBINET, Spidernet та USAN documents1.worldbank.org. Вони здебільшого обслуговують нішеві ринки — наприклад, надають фіксований бездротовий інтернет або супутниковий VSAT для бізнесу, неурядових організацій та державних установ у столиці. Ринок фіксованих інтернет-провайдерів мізерний: лише кілька тисяч підписок на фіксований інтернет на всю країну. Примітно, що CBINET домінує на ринку фіксованого широкосмугового доступу з часткою близько 66% цього маленького сектору documents1.worldbank.org. Деякі провайдери перепродають потужності мобільних операторів або національного магістрального каналу. Загалом жоден із цих провайдерів не має широкої присутності на споживчому ринку, й більшість бурундців ніколи не користувалися їхніми послугами. Для більшості людей інтернет дорівнює мобільному сервісу від одного з трьох основних телеком-операторів.

Інтернет-інфраструктура: Магістраль та підключення останньої милі

Одним із головних чинників проблем з інтернетом у Бурунді є стан її інфраструктури. Хоча національна комунікаційна магістраль суттєво покращилась за останнє десятиліття, підключення «останньої милі» до кінцевих користувачів залишається серйозно обмеженим – особливо поза межами міст.

Національна волоконно-оптична магістраль: За підтримки міжнародних партнерів Бурунді інвестувала у створення національної волоконно-оптичної магістралі для передачі даних через всю країну. Консорціум під назвою Burundi Backbone System (BBS) був створений у 2013 році для будівництва та управління цією інфраструктурою. Відтоді BBS проклала волоконно-оптичні лінії у всіх 18 провінціях, створивши кільцеву та відгалужувальну мережу, яка з’єднує основні міста scirp.org. Початково пропускна здатність магістралі була помірною (приблизно 16 Гбіт/с проектної потужності) scirp.org, але її поступово модернізували. Станом на 2019 рік BBS встановила сучасне DWDM-обладнання і може підтримувати до 40 Гбіт/с (з можливістю модернізації до 100 Гбіт/с) на основних лініях documents1.worldbank.org documents1.worldbank.org. Оптичні маршрути часто проходять центральними дорогами, з’єднуючи Бужумбуру, Гітегу (політичну столицю) та провінційні центри. Крім того, мобільні оператори створили власні сегменти оптичних ліній: тільки Lumitel проклала близько 3 300 км волоконної оптики для підключення власних веж та представництв у всіх провінціях documents1.worldbank.org. Onatel, як вже згадувалося, має міську волоконну мережу у Бужумбурі (200 км) documents1.worldbank.org для з’єднання урядових офісів, банків та Інтернет-провайдерів у місті.

Міжнародна пропускна здатність: Оскільки Бурунді не має виходу до моря, у країни немає прямих точок входу підводних кабелів. Натомість вона покладається на наземні волоконно-оптичні лінії для доступу до підводних кабелів через сусідні країни. Наразі Бурунді підключена до глобального інтернету через підводний кабель EASSy (East African Submarine System), який виходить на узбережжя Індійського океану. Дані йдуть сушею через Руанду та Танзанію через шість транскордонних волоконних ліній, які підключають Бурунді до мережі EASSy documents1.worldbank.org. Наприкінці 2019 року BBS також уклала 10-річний контракт з Tanzania Telecommunications (TTCL) на доступ до ще одного підводного кабелю (SEACOM) для резервування documents1.worldbank.org. Такі домовленості дають Бурунді кілька шляхів до «магістралі» інтернету і суттєво збільшили потенційну пропускну здатність. Країна вже не залежить від дорогого супутникового транспортування для міжнародного трафіку (що є великою зміною порівняно з ситуацією десятирічної давнини). Втім, наявна місткість значно перевищує фактичне використання. Станом на 2019 рік бурундські Інтернет-провайдери купили загальну міжнародну пропускну здатність близько 7,1 Гбіт/с, але реально використовували лише 2,3 Гбіт/с (32%) documents1.worldbank.org. Це означає надзвичайно низьку міжнародну пропускну здатність на душу населення – приблизно 591 біт на секунду на одну людину, що є одним з найнижчих показників у світі documents1.worldbank.org. Для порівняння, у сусідній Кенії цей показник сягав десятків тисяч біт на секунду. Той факт, що Бурунді використовує лише малу частку наявної пропускної здатності магістралі, підкреслює, що вузьке місце знаходиться на рівні «останньої милі» та попиту користувачів, а не в основній мережі. Іншими словами, хоча волоконно-оптичний кабель прокладено по всій країні, більшість громадян до нього не підключені.

Остання миля та мобільна мережа: Основний спосіб підключення «останньої милі» у Бурунді здійснюється через мобільні вежі. Три мобільні оператори разом утримують сотні базових станцій (понад 800 загалом). Лише Lumitel має приблизно 591 вежу/майданчик scirp.org, Econet Leo – близько 186 scirp.org, а у Onatel/Tempo, імовірно, ще менше. Ці вежі забезпечують 2G-зв’язок (голос/SMS) майже всюди, 3G – у багатьох районах, а 4G LTE – в основному у містах та вздовж головних трас. Однак великі ділянки країни досі не мають сучасного покриття мобільного інтернету. Недавнє опитування (2023) показало, що 67,8% населення не мають 4G сигналу, а 46,8% – не мають доступу навіть до 3G ecofinagency.com. Деякі віддалені комуни навіть позбавлені 2G (близько 3% населення перебуває за межами покриття 2G) ecofinagency.com. Низька щільність веж у сільській місцевості Бурунді пояснюється складним рельєфом (пагорби та «колліни»), високою вартістю та низьким очікуваним прибутком у малонаселених районах. Ситуацію поглиблюють проблеми з енергопостачанням: понад 85% базових станцій працюють на дизельних генераторах через відсутність або ненадійність електромережі у цих місцях scirp.org. Це значно підвищує операційні витрати й робить розширення телеком-мереж у селі економічно невигідним (пальне та обслуговування для віддалених веж дуже дорогі).

Через сукупність цих факторів доступ до інтернету «останньої милі» найбільше зосереджений у міських центрах – Бужумбура, Гітега, Нгозі, Румонге тощо. Міські мешканці мають значно більше шансів знайти сигнал 3G/4G та послуги місцевих провайдерів Wi-Fi чи оптичного інтернету в офісі. Натомість сільські жителі, буває, мусять підніматися на пагорб або йти до міста, аби спіймати навіть базовий мобільний сигнал. Уряд визнав цю проблему й інвестує у програми з розширення покриття останньої милі (про це – у розділі Політика нижче). Але доки ці зусилля не дадуть результату, волоконно-оптична магістраль Бурунді залишатиметься недозавантаженою, бо проблема «останньої милі» – підключення квартир і сіл – лишається невирішеною.

Державна політика, регулювання та стратегія цифрового розвитку

Уряд Бурунді та її регулятор чітко усвідомлюють цифрову відсталість країни і запропонували кілька політик і планів для її подолання. Проте реалізація йде повільно через фінансові, політичні й кадрові обмеження. Далі стисло окреслено регуляторне середовище та основні стратегії:

• Регуляторні органи: Агентство з регулювання та контролю в галузі телекомунікацій (ARCT) – це телеком-регулятор Бурунді. ARCT відповідає за видачу ліцензій, розподіл спектру, якість послуг і захист прав споживачів. Відомо, що регулятор активно забезпечує дотримання правил – наприклад, у 2022 році ARCT закрив Smart Burundi через несплату податків і проблеми з ліцензіями operatorwatch.com. ARCT також розпоряджається спектром країни та останнім часом готується до запровадження нових технологій, таких як 5G. Наприкінці 2023 року ARCT оголосила дорожню карту запуску 5G, виділивши діапазони (700МГц, 2.3ГГц, 2.6ГГц, 3.5ГГц, 26ГГц) для майбутнього розподілу та дозволивши операторам розпочати тестування 5G у 2024 році developingtelecoms.com. Регулятор відзначає, що обмежений спектр був однією з перешкод для 5G, однак планується провести аукціон чи розподіл частот для комерційного запуску 5G до середини 2024 року developingtelecoms.com developingtelecoms.com. Це свідчить про націленість у майбутнє, хоча 5G, ймовірно, спочатку з’явиться лише у Бужумбурі (і скептики зазначають, що у Бурунді є більш гострі проблеми з доступом до зв’язку, які слід вирішити до появи 5G).
• Національна стратегія ІКТ/цифровізації: Загальне бачення розвитку ІКТ окреслено у документах, як-от Національна політика розвитку ІКТ 2010–2025 (часто згадується як PNDTIC). Цей план містить амбіційні цілі для Бурунді щодо «перетворення на центр досконалості в цифровому розвитку» та передбачає розширення інфраструктури, електронного уряду та цифрової грамотності. На практиці успіхи невеликі: до кінця 2010-х більшість показників PNDTIC (масове відкриття телецентрів, комп’ютеризація шкіл тощо) не були досягнуті через нестабільність і нестачу ресурсів. Останніми роками цифровий розвиток виокремлений як пріоритет у Національному плані розвитку 2018–2027, що означає: уряд визнає, що покращення підключення критично важливе для соціального й економічного поступу. Для координації зусиль є спеціальне міністерство (нині Міністерство комунікації, інформаційних технологій та ЗМІ) і національний виконавчий секретаріат ІКТ (SETIC), що займається впровадженням цифрових проєктів. Проте досі у Бурунді немає повністю оновленої стратегії широкосмугового доступу чи політики універсального доступу, окрім того, що просувають ARCT і Міністерство окремими ініціативами.
• Універсальний сервіс та підключення села: Одне з промінців надії – це використання Фонду універсального доступу (USF) для вирішення проблем у віддалених районах. У 2023–2025 роках держава запустила ініціативу (за підтримки Світового банку) у межах програми «Підтримка основ цифрової економіки» для фінансування впровадження 4G у селі ecofinagency.com. USF фінансує проєкт розширення мобільного інтернету для 178 сільських громад («коллін»), які майже не мають сервісу ecofinagency.com. У травні 2025 року оголошено публічний тендер для операторів на розбудову мереж у цих областях, з метою залучити близько 786 000 додаткових сільських жителів до 4G або хоча б 3G покриття ecofinagency.com. Впровадження йтиме у кілька фаз: спочатку 17 місць із покриттям 2G без дата-сервісу, потім 69 – лише з одним оператором, і, нарешті, 92 ділянки практично без мережі ecofinagency.com. Особливо слід відзначити заохочення спільного використання інфраструктури та національного роумінгу – уряд вимагає, щоб оператор, який будує вежу, надавав доступ і іншим, щоб усі мешканці могли отримати послугу незалежно від вибору провайдера ecofinagency.com. Також мережі повинні бути забезпечені відновлюваною енергією (сонячною) та бути стійкими до кліматичних змін ecofinagency.com, що враховує питання енергетики. Ця сільська програма за підтримки ініціативи Світового банку (PAFEN) є значним кроком, щоб закрити цифрову прірву між містом і селом ecofinagency.com. Якщо вона буде успішною, це підвищить загальний рівень доступу й частку користувачів інтернету у наступні роки.
• Регулювання ринку та конкуренція: Хоча держава офіційно стимулює конкуренцію серед провайдерів, ринок залишається невеликим. Часткова приватизація Onatel у 2006 році та видача ліцензій новим гравцям (Smart, Lumitel у 2010-х) мали стимулювати розвиток конкуренції. Попри певне зниження цін, доступність послуг для населення – все ще велика проблема (докладніше – у наступному розділі). ARCT часом втручається, зокрема, впроваджує правила реєстрації SIM-карт, регулює ставки за закінчення дзвінків у мережах, але прямих обмежень на роздрібну вартість інтернету немає. Також держава не запровадила спеціальних податків (наприклад, збору за соцмережі, як в Уганді), що можна пояснити вже дуже низьким рівнем використання послуг. Однак загальні податки з телеком-доходів та мита на пристрої опосередковано збільшують витрати споживачів. З позитивного – у Бурунді створено пункт обміну інтернет-трафіком (IXP), що дає змогу залишати локальний трафік у країні. Оператором IXP і кешуючих серверів виступає BBS; завдяки цьому близько 52% найпопулярнішого веб-контенту доступно на локальних або кешованих серверах Бурунді pulse.internetsociety.org. Це підвищує швидкість доступу до Google, Facebook, YouTube і зменшує залежність від міжнародних каналів. Така «тиха» складова політики важлива для більш ефективного використання наявного підключення в країні.
• Цифрова грамотність і інклюзія: Політики розуміють, що інфраструктури недостатньо – Бурунді потрібен кадровий потенціал для користування інтернетом. Програми навчання цифровим навичкам, впровадження ІКТ в освіту та технологічні хаби лише на початкових стадіях. Наприклад, ініціативи на кшталт «BujaHub» у Бужумбурі навчають молодь і підприємців цифровим навичкам. Також звертають увагу на гендерну інклюзію, адже історично менше жінок мали доступ до інтернету. Попри те, що ці зусилля ще не стали масовими, вони вже формують комплексний підхід влади до розвитку цифрової економіки (часто за підтримки донорів). Підвищення цифрової грамотності та обізнаності вважається ключем для зростання попиту на інтернет-послуги, що, у свою чергу, може стимулювати провайдерів робити інвестиції ширше.

Підсумовуючи: політичне поле Бурунді поступово еволюціонує від базового забезпечення зв’язку до складніших тем (5G, кібербезпека, цифрові сервіси), але фундаментальна проблема лишається незмінною – як підключити більшість населення за розумною ціною. Останні кроки уряду – активація USF для сільської місцевості, співпраця із супутниковими провайдерами на кшталт Starlink і планування запуску 5G – вказують на багаторівневу стратегію розвитку й використання можливостей leapfrog. У наступних розділах розглядаються основні проблеми доступності та нові супутникові рішення, які викликали хвилювання як потенційні «game-changers».

Проблеми доступності, якості та доступу

Цифрова боротьба Бурунді стосується не лише сигналів і веж – вона також дуже пов’язана із економічними бар’єрами та соціальними нерівностями. Навіть там, де інтернет технічно доступний, більшість бурундійців не можуть собі дозволити регулярно виходити в мережу або зіштовхуються з іншими перешкодами (наприклад, відсутністю електрики чи необхідних знань). Тут ми детально розглядаємо основні проблеми доступу:

Висока вартість інтернет-трафіку: Вартість мобільного інтернету в Бурунді є однією з найвищих у світі відносно доходу. За визначенням Комісії ООН з широкосмугового зв’язку, “доступний” інтернет — це коли 1 ГБ мобільних даних коштує не більше 2% середньомісячного доходу. Бурунді значно перевищує цей орієнтир. За даними кількарічної давнини, ціна 1 ГБ мобільних даних становила близько 13,6% ВНД на душу населення documents1.worldbank.org – у понад 6 разів перевищуючи цільовий рівень доступності. (Для порівняння, 1 ГБ в сусідній Кенії чи Руанді коштує лише близько 3% доходу documents1.worldbank.org). По суті, базовий щомісячний пакет у 1 ГБ може поглинути двотижневий заробіток середнього бурундійця. Не дивно, що більшість людей купують маленькі інтернет-пакети (всього декілька МБ) або використовують безкоштовні базові пропозиції дуже рідко. Висока ціна спричинена низькими масштабами ринку, значними операційними витратами постачальників та податками, які перекладаються на споживачів. Навіть послуги мобільного зв’язку/текстових повідомлень, хоч і більш поширені, охоплюють приблизно лише 20% населення з підпискою ecofinagency.com, тобто 80% бурундійців навіть не мають мобільного плану, не говорячи вже про інтернет-пакети. Багато хто змушений позичати телефони або користуватись ними спільно.

Вартість пристроїв та електроенергія: Окрім тарифів на дані, купівля пристрою з доступом до інтернету – величезна перепона. Бурунді – одна з найбідніших країн у світі (ВВП на душу населення складає лише декілька сотень доларів). Навіть базовий смартфон за $40–$50 для багатьох є недосяжним. Дослідження Alliance for Affordable Internet показало, що в Бурунді пересічна людина повинна витратити 221% місячного доходу, щоб купити найдешевший смартфон (приблизно $52) itweb.africa. Тобто, телефон коштує більше, ніж двомісячний заробіток звичайного мешканця itweb.africa. Для порівняння, у таких країнах, як Ботсвана або Ямайка, смартфон коштує лише близько 4–5% місячного доходу itweb.africa. Це пояснює такий низький рівень проникнення пристроїв. Ринок заповнений вживаними телефонами та дуже простими кнопковими моделями; смартфони лише поступово з’являються в руках міської молоді та професіоналів. До того ж, навіть якщо людина отримує смартфон, постає питання зарядки – адже лише близько 11% населення має доступ до електрики (багато сіл повністю відрізані від мережі), і просто підтримувати пристрій у робочому стані вже непросто. Люди змушені йти до торгових центрів, щоб зарядити телефон (за плату), або користуватися автомобільними акумуляторами/сонячними панелями там, де це можливо. Відсутність надійної енергетичної інфраструктури особливо шкодить сільській місцевості та робить регулярне користування інтернетом ще менш імовірним.

Прірва між містом та селом: Підключення до інтернету в Бурунді сильно зосереджено в містах. Лише близько 15% бурундійців мешкають у містах datareportal.com, і саме ця меншість користується більшістю інтернет-доступу. У містах працює 4G/3G, кілька інтернет-провайдерів, публічний Wi-Fi та заможніші споживачі. На противагу, у сільських селах може бути лише нестабільний 2G та практично відсутні локальні інтернет-послуги. Це добре видно зі статистики: проникнення інтернету в Бужумбурі та ще кількох містах значно перевищує середньонаціональні 12%, а в багатьох сільських районах воно фактично дорівнює нулю. Державний проєкт покриття 4G у селах спрямований на покриття 178 сільських громад ecofinagency.com, але навіть якщо це вдасться, використання залишатиметься низьким, якщо у цих районах не знизяться ціни і не покращиться обізнаність. Жителі сіл також стикаються з мовними бар’єрами — більшість контенту в інтернеті є англійською чи французькою, тоді як селяни частіше розмовляють лише на кірунді і мають обмежену освіту. Цифрова грамотність є проблемою: значна частина населення ніколи не користувалася комп’ютером або інтернетом, тож навіть із появою покриття необхідне навчання і місцевомовний контент, щоб стимулювати залучення.

Якість послуг: Для тих, кому таки вдається підключитися, проблем із якістю мережі не бракує. Перевантаження мережі призводить до частих обривів дзвінків та повільного завантаження, особливо у години пік. У столиці користувачі відзначають, що швидкість мобільних даних коливається і часто падає майже до непридатного рівня, коли під’єднано багато людей. Частково це пов’язано з тим, що оператори мають обмежені частотні діапазони – наприклад, регулятор відкрив додатковий спектр (700 МГц тощо) лише наприкінці 2023 року developingtelecoms.com, а доти оператори мали дуже вузькі смуги для 4G. Крім того, велике покладання на супутниковий канал для бекхолу в минулому (і досі як резерв) означає високі затримки. Перехід на оптоволоконний магістраль допоміг, але “остання миля” часто працює через радіорелейний зв’язок, який залежний від погодних умов (наприклад, дощових затримок). Загалом, середній користувач інтернету в Бурунді не лише платить занадто дорого за трафік, а й отримує відносно низьку якість послуг щодо швидкості й надійності. Це знижує цінність інтернету в очах населення і може відлякати потенційних нових користувачів (чому платити так багато за так мало?).

Соціальні та гендерні розриви: Варто зазначити, що навіть серед і так низького показника користування інтернетом, певні групи ще більш маргіналізовані. Жінки в Бурунді виходять в інтернет значно рідше за чоловіків (цифровий розрив за статтю типовий для країн із низькими доходами) — через нижчий доступ до пристроїв, меншу фінансову самостійність щодо купівлі трафіку та соціальні норми. Освіченіші люди й ті, хто знає французьку чи англійську, набагато легше долучаються до цифрового світу, ніж ті, хто спілкується лише кірунді. Таким чином, цифровий розрив повторює та, подекуди, посилює наявні соціальні нерівності. Держава й НУО вже почали впроваджувати невеликі ініціативи (наприклад, програми тренінгів для жінок-підприємниць з цифрових інструментів), але це все ще на початкових етапах.

Підсумовуючи, проблема з доступом до інтернету в Бурунді є багатогранною: інфраструктури недостатньо. Потрібно паралельно покращувати доступність по гаманцю, кількість пристроїв, електрифікацію і навички користувачів. Без зниження цін і підвищення цінності доступу просто нарощувати мережі (чи навіть запускати супутники) не призведе до масового підключення. У наступному розділі розглянуто один із перспективних шляхів для вирішення частини цих проблем — супутниковий інтернет, який може обминати окремі інфраструктурні прогалини, але має свою ціну і обмеження.

Інтернет через супутник: VSAT і нові послуги LEO

З огляду на складний рельєф і інфраструктурні проблеми, супутниковий інтернет давно розглядається як можливий спосіб з’єднати віддалені й малодосяжні райони Бурунді. Донедавна супутниковий зв’язок (VSAT) у Бурунді використовували здебільшого корпорації, посольства та НУО через високу ціну. Проте поява нових низькоорбітальних супутникових сервісів (LEO) — як-от Starlink від SpaceX — дає надію на кардинальне поліпшення з’єднаності країни. У цьому розділі розглядаємо роль супутникового інтернету в Бурунді — від традиційного VSAT до останніх розробок.

Супутникова тарілка Starlink (термінал користувача). У 2024 році сузір’я Starlink стало доступним у Бурунді, пропонуючи високошвидкісний інтернет через супутники на низькій орбіті. Такі супутникові рішення мають на меті охопити сільські й віддалені райони, де прокласти оптику чи побудувати вежі 4G складно. Втім, вартість лишається бар’єром для поширення.

Класичний VSAT: У минулому VSAT (термінал із дуже малою апертурою) був одним із небагатьох способів отримати інтернет у Бурунді (особливо до появи оптики в країні). Провайдери на кшталт Viasat, GlobalTT та інші надавали покриття для Бурунді з використанням геостаціонарних супутників. Зазвичай це передбачає встановлення тарілки й модема на місці, що сполучається із супутником на висоті понад 36 000 км над екватором. VSAT здатен забезпечити з’єднання майже будь-де (навіть у горах), але основні недоліки – дуже висока затримка (~600–800 мс) і дуже високі ціни за обмежену пропускну здатність. У Бурунді VSAT здебільшого використовували банки (для мережі банкоматів), державні установи для зв’язку з Бужумбурою та НУО у віддалених постах. Вартість могла сягати сотень або навіть тисяч доларів на місяць за лічені Мбіт/сек. Тому VSAT так і не прижився для побутових користувачів, а лишився нішевим і тимчасовим рішенням. З розгортанням національної оптоволоконної магістралі у 2010-х роках чимало VSAT-підключень замінили на дротовий зв’язок із меншою затримкою. Водночас, у районах, не охоплених мережею, VSAT досі лишається варіантом — для Бурунді пропонують C- та Ku-діапазони окремі компанії, орієнтовані на критично важливий зв’язок (наприклад, для гірничих підприємств чи гуманітарних польових офісів) nt-vsat.com. Проте кількість абонентів дуже мала, а вплив на загальний рівень проникнення інтернету є незначним.

Вихід Starlink: Великою новиною у 2024 році стало те, що Starlink, супутниковий інтернет-сервіс компанії SpaceX, офіційно запустився у Бурунді. Після місяців чуток SpaceX оголосила про доступність сервісу та почала відправляти комплекти до Бурунді у вересні 2024 року techafricanews.com techlabari.com. Це стало можливим після президентського указу у травні 2024 року, який надав Starlink ліцензію на роботу у країні spaceinafrica.com. Таким чином, Бурунді стала 17-ю африканською країною, де Starlink має дозвіл на роботу techlabari.com. Starlink суттєво відрізняється від традиційного VSAT – він використовує сузір’я тисяч супутників LEO, які обертаються приблизно на висоті 550 км над Землею. Це дозволяє суттєво знизити затримку (20–50 мс, як у наземних мережах) та забезпечити високу пропускну здатність. Стандартний комплект Starlink у Бурунді складається з тарілки (термінал користувача) розміром з піцу, Wi-Fi-роутера та потребує відкритого доступу до неба. Після встановлення користувач може розраховувати на швидкість завантаження 50–200 Мбіт/с – значно більше, ніж може запропонувати будь-який місцевий провайдер поза оптоволоконними корпоративними лініями. Поява Starlink потенційно змінює правила гри для підключення: він обіцяє забезпечити широкосмуговий інтернет у будь-якій точці Бурунді миттєво, без необхідності чекати на появу вишок чи прокладання оптики.

Покриття й поширення: На кінець 2024 року Starlink покриває всю територію Бурунді зі своїх супутників – фактично, будь-хто в Бурунді може замовити комплект і підключитися, незалежно від того, знаходиться він у центрі Бужумбури чи у віддаленому селі. Така універсальність є безпрецедентною. Перші повідомлення вказували, що Starlink працює як у містах, так і в селах techafricanews.com, а місцевий електронний дистрибʼютор (Zebra Electronics) почав пропонувати комплекти Starlink, що стало сигналом до появи сервісу на ринку. Однак, швидкість впровадження наразі обмежена тими, хто може собі це дозволити. Головний барʼєр – це вартість: обладнання Starlink коштувало близько $600 за тарілку, а підписка – близько $50–$100 на місяць (точний щомісячний тариф у Бурунді знаходиться приблизно в цих рамках; аналогічний у інших країнах Африки). Хоча це дешево за стандартами VSAT (корпоративний VSAT міг коштувати $1000+ за 10 Мбіт/с), це все одно дуже дорого для пересічного бурундійця (нагадуємо: $50 – це більше, ніж місячний дохід більшості людей). Тож перші користувачі Starlink у Бурунді – це переважно бізнес, НУО та заможні особи. Наприклад, сільська лікарня або школа можуть використовувати Starlink, коли раніше взагалі не мали підключення. У Бужумбурі підприємці й техноентузіасти також тестують Starlink як альтернативу повільному DSL.

Цікавий кейс – громадський чи спільний доступ: оскільки Starlink може покривати велику площу через Wi-Fi, зʼявляється потенціал для когось встановити Starlink і ділитися/продавати інтернет сусідам (модель локальної Wi-Fi точки доступу). Деякі місцеві провайдери чи інтернет-кафе можуть так робити – фактично використовуючи Starlink як магістраль і перепродуючи інтернет кінцевим користувачам за франки. Це може поступово розширити охоплення у важкодоступних районах. Втім, масове впровадження потребуватиме або суттєвого падіння цін, або програм субсидування.

Інші супутникові сервіси (OneWeb тощо): Starlink – не єдиний гравець. OneWeb, ще одна LEO-супутникова мережа (частково належить уряду Великої Британії та Bharti Airtel), також включила Бурунді до своїх африканських планів покриття. OneWeb працює через дистриб’юторів – наприклад, деякі компанії рекламували послуги на основі OneWeb зі швидкістю до 200 Мбіт/с у Бурунді globaltt.com. На відміну від прямого підходу Starlink до споживача, OneWeb акцентує на корпоративних клієнтах та телекому. Він потенційно може співпрацювати з бурундійським мобільним оператором для підключення віддалених веж через супутник або підʼєднати школи за освітнім проектом. Також доступні старі GEO-супутники: компанії на кшталт Avanti (супутники Hylas) або Intelsat можуть пропонувати Ka-band інтернет у Бурунді, орієнтований, наприклад, на урядові потреби. Втім, жоден із них не здійняв такої хвилі інтересу, як Starlink, який завдяки бренду й технічним характеристикам прикував увагу суспільства.

Вплив та перспективи: Уряд вітає прихід супутникових операторів як частину стратегії “підключити невключених”. Насправді офіційні особи вважають Starlink доповненням до своїх 5G-планів, визнаючи, що “супутниковий інтернет Starlink – потужний спосіб підключати сільські райони, де немає наземних мереж.” developingtelecoms.com. Іншими словами, замість витрат на оптику чи вежі до кожного пагорба, Бурунді може використати “мережу з неба”, щоб стрибнути вперед. Це може стати проривом для віддалених шкіл, лікарень чи бізнесу, які до цього були повністю офлайн. Супутниковий інтернет також забезпечує резервування: у разі пориву оптоволокна чи аварій, критично важливі служби можуть перейти на супутник і залишатись онлайн.

При цьому варто зберігати тверезість: супутники вирішують проблему покриття, але не обовʼязково проблему доступності за ціною. Якщо громадяни не можуть дозволити собі навіть 4G-пакет, то $50 на місяць за Starlink і поготів. Обговорюються варіанти використання фондів універсального доступу чи донорських грантів для субсидування супутникового інтернету для громадських центрів чи ключових закладів (наприклад, обладнати цифровий центр кожної комуни Starlinkʼом й безкоштовним Wi-Fi). Такі ініціативи могли б суттєво розширити доступ до інтернету для сільського населення, якщо їх реалізують. Другий аспект – регуляторний: ARCT стежитиме за розгортанням Starlink та може визначити порядок оподаткування чи інтеграції (наприклад, щоб Starlink дотримувався місцевих правил, чи вимагати локальних шлюзів або контролю даних, хоча зараз Starlink не використовує власну наземну станцію в Бурунді, а станції інших країн).

Підсумовуючи, рішення через супутник відкриває нову захопливу главу у “саґі” цифрового підключення Бурунді. Вже зараз країна “зʼявилася на мапі” як один із піонерів новітнього супутникового інтернету в Африці spaceinafrica.com. Надалі, з ростом конкуренції (на горизонті вже Amazon Project Kuiper) та, маємо надію, зниженням цін на обладнання, ще більше бурундійців зможуть підключитися “через небо”. Супутники не замінять наземні мережі – вони закривають найскладніші “діри” і дають альтернативу. Остаточний результат залежатиме від зусиль щодо здешевлення й поширення місцевої дистрибуції інтернету (напр. через сільський Wi-Fi чи роздрібний продаж інтернету на супутникових каналах).

Бурунді та сусіди: як виглядає доступ до інтернету в порівнянні

Щоб краще зрозуміти ситуацію Бурунді, варто порівняти її з найближчими країнами Східної та Центральної Африки. На жаль для Бурунді, таке порівняння часто підкреслює, як багато ще належить зробити. Ось короткий огляд основних показників у Руанді, Танзанії та Демократичній Республіці Конго (ДРК) у порівнянні з Бурунді:

• Руанда: Її часто називають лідером ІКТ в регіоні. На початку 2024 року проникнення інтернету сягало близько 34,4% freedomhouse.org – майже втричі більше, ніж у Бурунді. Уряд Руанди інтенсивно інвестував в оптоволоконний магістральний інтернет і навіть у національну 4G-мережу (спільно з Korea Telecom), щоб охопити всю країну. Внаслідок цього 4G-покриття в Руанді перевищує 90% населення, і країна вже тестує 5G у Кігалі. Інтернет у Руанді не тільки доступніший, а й значно дешевший, ніж у сусідів. Середня місячна вартість фіксованого інтернету у 2024 році становила лише $43 – один із найнижчих показників в Африці thecitizen.co.tz thecitizen.co.tz. У Руанді сильний фокус на цифрову грамотність і е-уряд (цифрові платежі, онлайн-послуги тощо), а це створює попит на інтернет. Підсумовуючи: Руанда далеко попереду Бурунді, хоча і їй треба ще “дотягнути” сільських мешканців.
• Танзанія: Це значно більша країна (населення ~65 млн), у якій станом на січень 2024 року було 21,8 млн користувачів інтернету (31,9% проникнення) ippmedia.com. Танзанія має кілька підводних кабелів на узбережжі та конкурентний телеком-ринок (Vodacom, Airtel, Tigo, Halotel тощо). Хоча проникнення там нижче, ніж у Руанді, все ж воно втричі перевищує показник Бурунді. У головних містах (Дар-ес-Салам, Аруша) широко поширені 4G й навіть запущено декілька пілотів 5G. Покриття 3G/4G у сільській місцевості краще, ніж у Бурунді, хоча великі розміри країни означають, що віддалені райони залишаються непокритими. Сервіс коштує недорого – Танзанія традиційно входить до лідерів за дешевизною інтернету; звіт Cable за 2023 рік називає середню вартість фіксованого інтернету $43,44/місяць thecitizen.co.tz thecitizen.co.tz, це схоже до руандійських цифр. Завдяки наявності складання пристроїв у країні й великому ринку, телефони тут трохи доступніші. Тож порівняно з Бурунді, Танзанія має вищу проникність і більш розвинений ринок, хоча цифровий розрив між містом і селом зберігається.
• Демократична Республіка Конго (ДРК): ДРК, західний сусід Бурунді, теж дуже “недопідключена” країна. На 2023 рік проникнення мобільного інтернету становило приблизно 20% (ITU фіксує 20,4%) developingtelecoms.com. Якщо у відсотках це мало, то в абсолютних цифрах – 29 млн людей, просто тому що населення ДРК перевищує 100 млн developingtelecoms.com. Проблеми ДРК схожі з Бурунді – розміри, конфлікти, бідність, тільки масштаби більші. Проте в ДРК більше інвестицій у телеком – там працюють Vodacom, Orange, Airtel, є покращення у ключових містах. За ціною: у середньому фіксований інтернет обходиться у $171/місяць (після нещодавнього зменшення), thecitizen.co.tz що все ще дуже дорого, але це вже близько половини від середнього тарифу у Бурунді. Це показово: навіть ДРК із війною має відносно дешевший інтернет, ніж Бурунді. Що добре вдається ДРК – це мобільні гроші й базові цифрові сервіси для тих 20% підключених, і цьому Бурунді могла б повчитися.

Підсумовуючи порівняння з сусідами: Бурунді відстає від усіх найближчих країн за доступом до інтернету. Руанда й Танзанія набагато краще підключають власне населення (понад третина онлайн проти приблизно однієї восьмої у Бурунді), навіть ДРК – попри всі свої проблеми – має більшу частку і абсолютну кількість під’єднаних. До того ж, у Бурунді найвищі ціни на інтернет у регіоні: згідно зі звітом, середня вартість фіксованого інтернету тут складає $304,57/місяць – найдорожче у Східній Африці thecitizen.co.tz. Для порівняння: Руанда, Танзанія, Кенія, Уганда тощо — усі вони мають середню вартість підключення нижче $50 thecitizen.co.tz thecitizen.co.tz. Ця разюча різниця підкреслює, наскільки ізольованим і нерозвиненим залишався телеком-ринок Бурунді.

Втім, ці порівняння також дають надію: вони показують, чого може досягти Бурунді, якщо впровадить реформи та інвестиції, подібні до своїх сусідів. Наприклад, підхід Руанди із сильною роллю держави, державно-приватним партнерством у сфері інфраструктури та акцентом на доступності може стати взірцем. Регіональна інтеграція також може допомогти – Бурунді є частиною Східно-Африканської спільноти (EAC) та Smart Africa Alliance, завдяки яким просуваються ініціативи, як-от трансграничне ціноутворення на дані та роумінг, спільні IXPs та регіональні магістральні зв’язки. З часом, коли регіональні проєкти (на кшталт One Area Network для телекомунікацій) набуватимуть форми, бурундці можуть отримати вигоду — нижчі витрати та кращу підключеність, якщо країна зуміє наздогнати своїх ровесників.

Ключові статистичні дані одним поглядом

Щоб підсумувати інтернет-ландшафт Бурунді, ось короткий огляд ключових статистичних показників:

• Інтернет-проникнення (2024): ~11–12% населення datareportal.com ecofinagency.com (приблизно 1,5 млн користувачів у січні 2024 року, зросте до 1,78 млн до січня 2025 datareportal.com). Приблизно 88% бурундців досі офлайн.
• Мобільне покриття: ~97% населення мають покриття 2G; ~53% — 3G; лише ~32% — 4G LTE ecofinagency.com. Більшість сільських територій не мають високошвидкісного покриття.
• Мобільні абоненти: ~7,8 млн мобільних підписок (multi-SIM) на трьох операторів operatorwatch.com. Унікальна частка власників мобільного — ~37% (багато людей не володіють телефоном) documents1.worldbank.org.
• Основні оператори і частки ринку: Econet Leo (~47% у 2020) documents1.worldbank.org, Lumitel (~42%), Onatel (~10%), Smart (5%, наразі не працює). Lumitel має найбільшу мережу, а Econet — міцну абонентську базу; після виходу Smart у 2022 залишилося 3 оператори.
• Використання міжнародної пропускної здатності: ~2,3 Гбіт/с використаної пропускної здатності станом на 2019 documents1.worldbank.org (доступно набагато більше). Пропускна здатність на душу населення надзвичайно низька (~591 біт/с на особу) documents1.worldbank.org, що свідчить про недовикористання.
• Середні швидкості інтернету: ~5–6 Мбіт/с медіанної швидкості завантаження на фіксованому ШСД datareportal.com; мобільний інтернет часто <3 Мбіт/с у 3G-мережах (офіційних даних немає, але дуже повільно). Висока затримка на застарілих мережах, хоча новий сервіс Starlink пропонує 50+ Мбіт/с з затримкою <50мс.
• Ціни на інтернет: 1 ГБ мобільних даних коштує ~13,6% місячного доходу documents1.worldbank.org (одні з найвищих у світі). Середній пакет фіксованого інтернету коштує понад $300/міс (найдорожче серед країн EAC) thecitizen.co.tz. Для порівняння, у сусідніх країнах — близько $40–$50.
• Проникнення смартфонів: Точна частка низька; ймовірно менше 10% населення має смартфон. Базовий смартфон коштує ~2,2 середньомісячної зарплати itweb.africa, що суттєво стримує поширення.
• Проекти універсального обслуговування: Діє проект розширення 4G до 178 сільських громад, орієнтований на ~786 тис. людей ecofinagency.com, через субсидії операторам (терміни 2025–2026).
• Супутниковий інтернет: Starlink доступний з IV кварталу 2024 techafricanews.com, ліцензія отримана spaceinafrica.com. Ще ~15 африканських країн також мають Starlink spaceinafrica.com. Вартість ~$600 обладнання + ~$50–100/міс абонплата (перші користувачі — НКО, бізнес).
• Регіональне проникнення: Руанда ~34% freedomhouse.org, Танзанія ~32% ippmedia.com, ДРК ~20% developingtelecoms.com — усі показники вищі за ~12% у Бурунді. Бурунді прагне не відставати безнадійно від сусідів.

Ці показники разом створюють уявлення про країну, де цифрова підключеність далека від повсюдності, але є значний простір (і плани) для зростання.

Останні події та майбутні перспективи

Наступні кілька років будуть вирішальними для цифрової траєкторії Бурунді. Є кілька позитивних зрушень на горизонті, які можуть змінити ситуацію з інтернетом у країні:

• 5G та новий радіочастотний спектр: Бурунді амбітно рухається до впровадження 5G мобільних технологій, навіть коли 4G лише розгортається. Держава через регулятора ARCT планує надати спектр 5G у 2024 році і ймовірно побачити комерційний запуск 5G з липня 2024 року developingtelecoms.com. Графік виглядає оптимістичним, але принаймні один оператор (швидше за все Lumitel) виявив інтерес розгорнути 5G у міських осередках. Якщо з’явиться 5G, це дасть можливість ультрашвидкісного бездротового інтернету в частині Бужумбури чи Гітеги — корисно для бізнесу й держави та як “вітрина” для інвесторів. Але ширший вплив залишиться обмеженим, доки більшість населення не використовує 4G-смартфони. Практичніше, що регулятор відкриває додатковий спектр для 4G LTE (наприклад, у діапазоні 700 МГц) developingtelecoms.com, що вже найближчим часом покращить покриття та ємність 4G. Тобто наявні мережі стануть швидше й охоплюватимуть більше людей, що напряму вигідно більшості користувачів.
• Розширення сільського покриття: Проєкт за рахунок Фонду універсального обслуговування із запуску 4G (або хоча б 3G) у сільських “мертвих зонах” просувається вперед. До середини 2025 оператори вже подаватимуть заявки й розпочнеться будівництво першої черги. У 2024 іде підготовка: визначення майданчиків для веж, діалог із громадами. Якщо мету буде досягнуто за 1–2 роки, сотні тисяч селян уперше отримають мобільний інтернет ecofinagency.com. Навіть якщо питання вартості не вирішать негайно, просто поява сигналу — необхідна передумова (у майбутньому можливі субсидійовані тарифи чи загальні точки доступу). Проєкт робить акцент на відкритому доступі та живленні веж від ВДЕ ecofinagency.com, — це може стати моделлю сталого й економного нарощування мережі. Фактично, це спроба Бурунді наздогнати у 3G/4G-покритті базову інфраструктуру сусідів.
• Міжнародна підтримка та інвестиції: Складнощі Бурунді привернули увагу міжнародних агенцій розвитку. Проєкт Digital Foundations від Світового банку (схвалений близько 2021) вклав десятки мільйонів доларів у реформи, посилення цифрових навичок і розбудову ШСД documents1.worldbank.org documents1.worldbank.org. Також є регіональні проєкти під егідою САС, що можуть тісніше з’єднати Бурунді з регіональними фібровими мережами й ринками даних. Приватні інвестори раніше були обережні, та за стабільної політичної ситуації можна очікувати, що такі компанії, як Viettel (материнська компанія Lumitel), чи регіональні інтернет-провайдери почнуть вкладати кошти. Наприклад, Viettel може просувати мобільні фінансові сервіси, що підштовхне до масовішого користування смартфонами. Ще один напрям — публічні точки доступу: з допомогою донорів можуть створюватися громадські інтернет-центри або безкоштовний Wi-Fi, наприклад, із супутниковим каналом, щоб бодай частково охопити тих, хто не може дозволити собі індивідуальні тарифи.
• Зростання супутникового інтернету (Starlink і не тільки): Успішний запуск Starlink у 2024, ймовірно, лише початок ролі супутника. До 2025 Starlink може запропонувати доступніші пакети або громадські комплекти (SpaceX тестувала community Starlink в інших країнах). Також конкуренція з боку інших низькоорбітальних супутникових систем може сприяти падінню цін. OneWeb, як зазначено, може співпрацювати з мобільними операторами для розширення охоплення. Amazon Project Kuiper теж має розпочати запуски і виходити на африканські ринки із конкуретними цінами. Для Бурунді (нечисленне, важкодоступне населення) такі служби — шанс: вони не вимагають значних вкладень від держави, окрім користувацьких терміналів. Держава може вести переговори з провайдерами про спеціальні тарифи для шкіл чи лікарень. Якщо Starlink або інші системи зменшать вартість обладнання (наприклад, до $100) і запропонують гнучкі пакети даних, це стане відчутною опцією для середнього класу або кооперативів. Отже, за супутниковим сегментом варто стежити: наступні пару років тут очікується вибухове зростання, і саме Бурунді з наземними проблемами може стати яскравим учасником супутникової революції.
• Підвищення доступності: Зростає усвідомлення потреби у стимулюванні попиту. Можливі такі підходи, як скасування мит на імпорт смартфонів (для зниження ціни пристрою), запуск програм фінансування “смартфон для кожного”, чи адміністративне примушення до зниження цін на інтернет-дані під тиском конкуренції. Наприклад, якщо один оператор (наприклад Lumitel) суттєво знизить ціни заради долі ринку, інші послідують — і цінова “війна” піде на руку користувачам. На рівні САС вже обговорюють гармонізацію роумінгу й навіть тарифів на дані; якщо Бурунді до цього приєднається, ціни почнуть спадати. Альянс за доступний інтернет та інші фонди продовжать лобіювати реформи (шеринговий доступ до спектру, стимули для спільної інфраструктури, зниження податків), аби зробити інтернет дешевшим. Навіть часткове зниження (наприклад, з 13% до 5% від доходу на 1 ГБ) суттєво розширить користування.
• Локальний контент і сервіси: У міру зростання підключень зростатиме контент і сервіси державною мовою (кірунді). Це природна динаміка: після досягнення критичної маси населення підприємці створюють додатки, сайти, YouTube-канали для місцевих потреб (новини, агроінформація, електронна комерція тощо). Держава планує цифровізувати адміністративні послуги — це стимулює попит (наприклад, якщо реєстрація іспитів чи держформ переходить онлайн, з’являється мотивація підключатися). У перспективі багатший цифровий простір робить інтернет кориснішим для пересічних громадян, утворюючи “порочне коло” зростання проникнення. Бурунді лише на початку, але вже формується цифрова економіка (хоч як скромно) — саме це виправдовує всі зусилля щодо розбудови мережі.

Перспектива: Отже, інтернет-доступ у Бурунді найближчими роками має поступово покращуватися з нинішнього вкрай низького рівня. Ймовірно, проникнення інтернету щороку зростатиме — можливо, досягнувши 20% і більше наприкінці 2020-х, якщо поточні проєкти реалізуються. Місько-сільський розрив поступово звужуватиметься, коли в сільській місцевості з’явиться 4G, а села з’єднають супутниковим зв’язком. Якість послуг покращиться завдяки новим спектрам і, можливо, 5G у містах, що розвантажить перевантажені мережі. Супутниковий інтернет стане і конкурентом, і доповненням, створюючи тиск для мобільних операторів підвищувати якість.

Однак важливо зазначити, що цифрова боротьба Бурунді далека від завершення. Країна стикається з серйозними економічними труднощами — без загального зниження рівня бідності для багатьох доступ до інтернету залишатиметься розкішшю. Важливу роль відіграють політична стабільність і належне врядування; будь-яке повернення до заворушень може зірвати прогрес у сфері телекомунікацій (як це сталося у 2015 році, коли політична криза призвела до економічної стагнації, що вплинуло на всі сектори). Якщо подібних ускладнень не буде, траєкторія повільно йде вгору. Є надія, що вже за кілька років історії про школярів у віддалених провінціях, які отримають доступ до онлайн-навчання через супутник, чи фермерів, які дізнаються ринкову інформацію через смартфони, стануть реальністю. Тоді Бурунді може перейти від майже повної темряви на цифровій карті до хоча б слабкого мерехтіння, крок за кроком скорочуючи розрив із рештою Східної Африки.

Висновок

Шлях Бурунді до підключення до інтернету був сповнений труднощів, але правда за цифрами полягає в тому, що прогрес — хоч і повільний — відбувається. Від 4G-хотспотів у столиці до пагорбів, де селяни можуть невдовзі побачити свою першу стільникову вежу, до супутників, які вже пролітають над країною, транслюючи інтернет: всі ці елементи складаються в єдину картину, що поступово виводить Бурунді з цифрової ізоляції. Країна залишається одним із найскладніших місць для підключення у світі, з жорсткою реальністю: більшість людей не мають змоги вийти онлайн, послуги залишаються дорогими й повільними, а інфраструктура має чималі прогалини. Тим не менш, такі ініціативи, як розширення мереж у сільській місцевості, підтримка з боку держави й передові рішення на кшталт Starlink, безпосередньо вирішують ці проблеми.

У серці цифрової боротьби Бурунді — історія нації, що намагається здійснити стрибок у XXI століття, незважаючи на всі перепони. Країна відстає від сусідів, але має рішучість не залишатися позаду остаточно. “Супутникове рішення” пропонує особливо захопливу перспективу: навіть там, де майже немає кабелів і обмежене електропостачання, у селі можна під’єднати ноутбук до глобального інтернету через космос. Якщо додати до цього вдосконалення наземних мереж і підвищення доступності, мрія про цифрово спроможне Бурунді поступово стає досяжною. Протягом найближчих років буде видно, наскільки ці зусилля дають результат. На сьогодні Бурунді вчить нас про виклики підключення на краю — і про те, як інновації, інвестиції й наполегливість поступово рухають країну від офлайн-нації до більш підключеного майбутнього.

Джерела: Інформація в цьому звіті взята із різноманітних актуальних, надійних джерел, включаючи дані Міжнародного союзу електрозв’язку, звіти Світового банку, релізи регулятора Бурунді ARCT, новинних агентств Ecofin і Developing Telecoms, а також спеціалізованих техно-медіа. Ключові статистичні дані, такі як 11,1% проникнення інтернету ecofinagency.com, пропуски в покритті ecofinagency.com, порівняння цін thecitizen.co.tz і подробиці запуску Starlink spaceinafrica.com супроводжуються відповідними посиланнями в тексті для додаткового ознайомлення. Це комплексне резюме має слугувати фактичною основою для розуміння проблеми доступу до інтернету у Бурунді у 2025 році та надалі.