Часті запитання про супутниковий інтернет

Вступ до супутникового інтернету

Питання: Що таке супутниковий інтернет?
Відповідь: Супутниковий інтернет – це форма бездротового доступу до інтернету, яка забезпечується за допомогою супутників, що обертаються навколо Землі. На відміну від кабельного або DSL, які передають дані через підземні дроти, супутниковий інтернет передає дані від наземних станцій до супутників у космосі, а потім – до антени на місці користувача satelliteinternet.com. Це означає, що ви можете підключитись до інтернету навіть у тих районах, де немає наземних провайдерів. Супутниковий інтернет доступний по всій країні і у багатьох віддалених регіонах, що робить його надійним способом підключення сільських домогосподарств та бізнесу онлайн (з певними компромісами у швидкості та якості, про які розповімо далі) satelliteinternet.com.

Питання: Як працює супутниковий інтернет?
Відповідь: Супутниковий інтернет працює за рахунок використання радіохвиль для передавання даних між вашим місцезнаходженням і супутником. Цей процес включає кілька етапів у релейній мережі satelliteinternet.com:

1. Ваш пристрій → модем: Коли ви виходите в інтернет (натискаєте посилання або надсилаєте електронний лист), ваш комп’ютер або інший пристрій надсилає запит на супутниковий модем/роутер у вашому будинку. Модем перетворює цифрові дані на радіосигнал.
2. Модем → супутникова антена: Модем надсилає сигнал на зовнішню супутникову тарілку (антену), встановлену на вашій ділянці, яка спрямовує сигнал до супутника.
3. Антена → супутник: Сигнал долає близько 22 000 миль вгору до супутника на орбіті (для класичних геостаціонарних супутників) satelliteinternet.com.
4. Супутник → наземна станція: Супутник приймає ваш сигнал і повертає його на наземну станцію(Network Operations Center або NOC) на Землі, яка під’єднана до основного інтернету satelliteinternet.com. Ця наземна станція – це як вузол обміну між супутниковим каналом та глобальним інтернетом.
5. Відповідь інтернету через супутник назад: Наземна станція відправляє потрібні дані (наприклад, вебсторінку або відео) назад на супутник, який передає їх до вашої тарілки. Тарілка подає дані у ваш модем, а потім – на пристрій, завершуючи коло.

Уся ця подорож до космосу і назад триває частку секунди, але, порівняно із земними мережами, додає затримку через великі відстані.

Питання: Чи доступний супутниковий інтернет всюди?
Відповідь: Покриття – одна з найбільших переваг супутникового інтернету. Він може охопити майже будь-яку точку Землі, якщо у вас є відкритий доступ до неба. Фактично у багатьох сільських або віддалених районах супутникове підключення є єдиною можливістю, оскільки воно не залежить від місцевої кабельної чи телефонної інфраструктури satelliteinternet.com. Сигнал надходить з космосу, тож якщо ви можете встановити тарілку, спрямовану на супутник, зазвичай зможете отримати послугу. Такі провайдери, як HughesNet і Viasat, покривають усі США (і навіть більше), а нові сервіси, як Starlink, розширюють покриття на більшість планети. Варто враховувати, що у крайніх полярних регіонах або місцях зі значним затіненням неба сервіс може бути обмеженим, поки не з’явиться більше супутників у цих зонах. Загалом, якщо ви поза мережею чи далеко за межами міста – супутниковий інтернет майже завжди доступний, якщо є можливість встановити обладнання.

Провайдери та доступність

Питання: Хто головні провайдери супутникового інтернету?
Відповідь: Основні провайдери супутникового інтернету для приватних осіб (станом на 2025 рік):

• HughesNet: Довгостроковий провайдер, який використовує геостаціонарні супутники. Доступний майже всюди у США. Тарифи HughesNet забезпечують швидкість завантаження близько 25 Мбіт/с (завантаження ~3 Мбіт/с) на всіх тарифах rsinc.com. Відомий порівняно малими обсягами швидких даних (наприклад, 10–50 ГБ на місяць), але часто це найдешевший варіант і він працює навіть у дуже віддалених локаціях.
• Viasat (раніше Exede): Ще один геостаціонарний супутниковий провайдер, що покриває більшість регіонів. Viasat пропонує різні тарифи зі швидкістю від близько 12 Мбіт/с до ~100 Мбіт/с у деяких регіонах rsinc.com (завантаження ~3 Мбіт/с). Зазвичай має більший обсяг даних і вищі швидкості, ніж HughesNet, але й дорожчий. Viasat гарний вибір, якщо потрібна більша швидкість або обсяг даних і ви готові платити більше.
• Starlink: Новий сервіс компанії SpaceX, що використовує велику сузір’я супутників на низькій навколоземній орбіті (LEO). Starlink забезпечує набагато вищу швидкість (зазвичай 50–200 Мбіт/с завантаження, 20–40 Мбіт/с вивантаження) rsinc.com і значно меншу затримку, ніж GEO-провайдери. Наразі немає жорстких лімітів даних. Недоліки – вищий місячний платіж (110–120 доларів США для домогосподарств) і одноразова покупка обладнання. Покриття Starlink розширюється з запуском нових супутників; це ідеально для тих, кому потрібна краща продуктивність у сільській місцевості.

(Незабаром:) Amazon Project Kuiper – Amazon працює над власною супутниковою мережею (Project Kuiper), початок роботи якої очікується найближчим часом satelliteinternet.com. Інші глобальні ініціативи включають OneWeb(ще одне сузір’я LEO, наразі орієнтоване головно на бізнес і мобільний бекхоул) та регіональні супутникові сервіси, але для приватних клієнтів головні імена – це Starlink, HughesNet та Viasat.

Питання: Що таке Project Kuiper від Amazon?
Відповідь: Project Kuiper – це майбутня супутникова інтернет-мережа від Amazon, розроблена як конкурент Starlink. Вона складатиметься з 3 236 супутників на низькій навколоземній орбіті для глобального широкосмугового покриття en.wikipedia.org. Мета Amazon – забезпечити швидкий і низьколатентний інтернет для десятків мільйонів людей, які не мають надійного широкосмугового доступу, особливо у слабообслуговуваних регіонах en.wikipedia.org. Проект отримав дозвіл FCC у 2020 році і Amazon інвестує понад $10 мільярдів у його реалізацію en.wikipedia.org. Станом на 2025 рік Amazon вже запустила кілька прототипів супутників і планує масові запуски у 2024–2025. Сервіс ще не працює, але після запуску достатньої кількості апаратів Amazon почне пропонувати супутникові інтернет-тарифи, подібні до Starlink. Коротко: Kuiper – це майбутній конкурент у сфері супутникового інтернету, для клієнтів наразі недоступний, але невдовзі з’явиться.

Обладнання та встановлення

Питання: Яке обладнання потрібно для супутникового інтернету?
Відповідь: Для підключення супутникового інтернету вам знадобляться кілька основних компонентів (зазвичай їх надає провайдер):

• Супутникова тарілка (антена): Антена, встановлена зовні вашого будинку і направлена на супутник. Зазвичай це тарілка діаметром 2–3 фути для GEO-систем (HughesNet/Viasat) або плоска фазована антена для Starlink. Тарілка надсилає і приймає сигнали на/від супутника та повинна мати чіткий доступ до неба (без дерев або перешкод у напрямку супутника).
• Супутниковий модем: Спеціальний модем, що з’єднується з тарілкою (через коаксіальний кабель) і вашою домашньою мережею. Він модулятор та демодулятор супутникового сигналу до/з інтернет-даних. Модем специфічний для мережі провайдера (слід використати той, який вони надають або схвалюють) rsinc.com. Часто модем також є й роутером.
• Wi-Fi роутер (або комбо-пристрій): Більшість сучасних супутникових модемів мають вбудований Wi-Fi роутер. Якщо ні, ви можете підключити власний, щоб забезпечити бездротовий доступ до мережі у вашому помешканні. Це дає змогу під’єднати до інтернету декілька пристроїв (смартфони, ноутбуки, телевізори тощо). (HughesNet і Viasat часто надають модеми-комбо, а комплект Starlink також містить Wi-Fi роутер.)
• Монтажні кріплення і кабелі: Антена поставляється з монтажною скобою або триногою і кабелями. Її можна закріпити на даху, на стовпі або зовнішній стіні. Якісне кріплення забезпечує надійність і правильну орієнтацію тарілки. Зазвичай також встановлюється заземлення для захисту від блискавки.

Питання: Як встановлюється супутниковий інтернет?
Відповідь: Встановлення може відрізнятися залежно від провайдера, але загалом:

• Для послуг геостаціонарних супутників, таких як HughesNet або Viasat, зазвичай до вас на місце приїжджає професійний технік для встановлення тарілки та модема. Технік знаходить оптимальне місце з відкритим оглядом на південне небо (у північній півкулі) і монтує тарілку там (наприклад, на даху або на стовпі). Потім він точно вирівнює тарілку у напрямку положення супутника на орбіті і проводить кабель до вашого будинку до супутникового модема rsinc.com. Професійне налаштування дуже важливе, оскільки навіть незначний перекіс може погіршити сигнал. Вартість встановлення часто вже врахована у стартових витратах або сплачується одноразово, а іноді її скасовують у разі укладання контракту.
• Для новіших LEO-послуг, таких як Starlink, встановлення, як правило, виконується самостійно (DIY). Starlink надсилає вам комплект, який містить тарілку, монтажний триніжок або основу, блок живлення і Wi-Fi-роутер. Ви встановлюєте тарілку на вулиці (наприклад, на землі або монтуєте на даху/стовпі за допомогою додаткових аксесуарів) із широким оглядом неба, і тарілка автоматично знаходить і відстежує супутники. Процес налаштування розроблений так, щоб бути простим — практично “встав і користуйся” — і не вимагає ручного наведення з боку користувача rsinc.com. Багато користувачів встановлюють Starlink самостійно буквально за один день. (Також існують сторонні монтажні комплекти для будинків на колесах, човнів і т.д.) Зі Starlink ви є власником обладнання, тому відсутня регулярна орендна плата, проте потрібно сплатити початкову вартість комплекту.

Незалежно від провайдера, чітка пряма видимість до супутника є дуже важливою. Під час встановлення можливо доведеться спробувати декілька місць для уникнення перешкод на кшталт дерев або будівель. Після монтажу та налаштування тарілки система конфігурується й Інтернет активується через вашого провайдера.

Продуктивність та обмеження

Питання: Яка швидкість супутникового Інтернету?
Відповідь: Швидкість покращилася з часом, але залежить від провайдера та тарифного плану:

• Традиційні супутникові провайдери (HughesNet, Viasat) пропонують швидкість від 10 Мбіт/с до 100 Мбіт/с на прийом. Наприклад, HughesNet рекламує до ~25 Мбіт/с на своїх споживчих тарифах (і приблизно 3 Мбіт/с на відправлення) rsinc.com. Viasat має декілька рівнів: приблизно від 12 Мбіт/с на базових тарифах до 50 або навіть 100 Мбіт/с на максимальних тарифах у деяких регіонах rsinc.com.
• Новітні супутники на низькій орбіті як Starlink пропонують значно вищу швидкість — зазвичай від 50 до 200 Мбіт/с на прийом і 10–40 Мбіт/с на відправлення rsinc.com. Багато користувачів відзначають реальну швидкість Starlink близько 100 Мбіт/с, що є великим проривом у порівнянні з попередніми супутниками. В ідеальних умовах місцями швидкість Starlink може перевищувати 200 Мбіт/с rsinc.com.
• Варто пам’ятати, що ці швидкості можуть змінюватися. На продуктивність впливають такі фактори, як перевантаження мережі (години пік), ваше географічне розташування відносно покриття, а також погодні умови. Затримка сигналу (latency) у супутниковому інтернеті вища, ніж у наземному (див. далі), але сама швидкість завантаження може бути порівняною з базовим кабелем або DSL, особливо для Starlink. В цілому, для старих GEO супутників планів вистачає для перегляду сайтів, електронної пошти, HD-відео, а більша швидкість Starlink дозволяє комфортніше виконувати ресурсомісткі завдання (4К-стрімінг, великі завантаження тощо).

Питання: Яка затримка у супутниковому Інтернеті та чому вона виникає?
Відповідь: Затримка (ping) у супутниковому інтернеті значно вища, ніж у дротових мережах, через велику відстань, яку має пройти сигнал. Для традиційних геостаціонарних супутників затримка зазвичай складає близько 600–800 мілісекунд (0,6 – 0,8 секунди) на один обхід rsinc.com. Це пов’язано з тим, що сигнал проходить ~22 000 миль вгору до супутника і стільки ж назад — разом майже 44 000 миль (навіть при швидкості світла це викликає затримку). Для порівняння, у дротових мереж затримка ~20–40 мс. Велика затримка на GEO-супутниках помітна у двосторонніх додатках, таких як відеозв’язок чи онлайн-ігри.

Супутники на низькій орбіті мають набагато меншу затримку. Наприклад, для супутників Starlink затримка складає близько 20–40 мс, що співмірно з DSL чи кабельним інтернетом rsinc.com. Це тому, що супутники тут обертаються лише за кілька сотень миль від Землі, а не десятків тисяч. Підсумовуючи: затримка головним чином залежить від висоти орбіти — чим далі супутник, тим довший шлях сигналу. GEO = висока затримка (~0,5 секунди чи більше) telarus.com, LEO = низька затримка (кілька десятків мілісекунд) telarus.com. Позбутися цього фізичного обмеження можливо лише знижуючи висоту орбіт. (Детальніше дивіться у розділі LEO проти GEO нижче.)

Питання: Чи впливає погода на супутниковий Інтернет?
Відповідь: Так. Погана погода справді може заважати супутниковому інтернету. Найбільше впливають дощ та сніг — явище, відоме як “затухання від дощу”, коли волога в атмосфері поглинає радіосигнал. Помірний або сильний дощчи грози можуть спричиняти зниження швидкості або навіть тимчасові перебої у доступі starlink.com. Також товстий шар снігу на тарілці може повністю перекривати сигнал. Зазвичай, легкий дощ або сніг впливає мінімально, але злива або хуртовина можуть припинити з’єднання до закінчення негоди. Провайдери борються з цим завдяки потужним передавачам і стійким частотам, але під час сильної стихії швидкість може впасти або з’явитися короткочасні перебої starlink.com.

Окрім того, на сигнал впливають накопичення снігу чи обледеніння тарілки, що може повністю перервати прийом (краще обережно очищувати тарілку, якщо це безпечно). Деякі тарілки (наприклад Starlink) мають вбудовані підігрівачі для розтоплення снігу. Сильний вітер також може пошкодити або перекосити тарілку — важливо надійно її закріпити. Доброю новиною є те, що погодні перебої трапляються досить рідко й недовго: щойно негода минає, інтернет повертається у звичайний режим. Але якщо зв’язок для вас критично важливий, рекомендуємо мати запасний варіант на випадок сильного циклону чи зливи.

Використання супутникового інтернету для стрімінгу, ігор і роботи

Питання: Чи підходить супутниковий інтернет для перегляду відео (Netflix, YouTube)?
Відповідь: Стрімінг цілком можливий через супутниковий інтернет, але потрібно враховувати обмеження вашого тарифу. По швидкості більшість супутникових підключень справляється зі стрімінгом: стандартне та HD-відео вимагають орієнтовно 3–5 Мбіт/с і 5–8 Мбіт/с відповідно, що навіть базовий пакет HughesNet (25 Мбіт/с) здатен забезпечити. Новіші рішення зразка Starlink зі швидкістю 50+ Мбіт/с взагалі не мають проблем із пропускною здатністю для відео. Затримка не є суттєвим фактором для стрімінгу, оскільки буферизація компенсує затримки. Але основним обмеженням є ліміти трафіку. Стрімінг споживає багато даних — наприклад, година HD-відео витрачає 3 ГБ і більше. На традиційних супутникових тарифах із жорсткими місячними лімітами, активний перегляд відео дуже швидко призведе до перевищення трафіку і зниження швидкості до 1–3 Мбіт/с, що сильно ускладнить подальший перегляд або призведе до буферизації satelliteinternet.com rsinc.com. Тобто можна переглянути кілька фільмів — і швидкість доступу буде різко знижена.

Якщо у вашого тарифу супутникового інтернету є “безліміт”, але з політикою доцільного використання (як у дорогих пакетів Viasat або Starlink), можна дозволити собі більше стрімити без ризику різкого відключення чи обмеження. Наразі Starlink не має жорстких обмежень щодо трафіку, тож користувачі можуть стрімити досить вільно. На практиці, супутниковий інтернет цілком справляється з Netflix, YouTube тощо, особливо з новими системами — головне слідкуйте за своїм обсягом використання і за можливості вмикайте стандартну якість відео, щоб зекономити трафік. Багато користувачів у сільській місцевості, які користуються супутниковим Інтернетом, для масового перегляду шоу завантажують їх наперед (або користуються супутниковим ТБ), щоб не витрачати весь ліміт. Але для епізодичного перегляду фільмів чи серіалів супутниковий інтернет цілком підходить за умови обережного користування.

Питання: Чи можна грати в онлайн-ігри через супутниковий інтернет?
Відповідь: Онлайн-ігри — це одне з найскладніших занять для традиційного супутникового інтернету через високу затримку. Грати можливо, але у динамічних багатокористувацьких іграх (наприклад, шутери від першої особи або кіберспортивні дисципліни) буде значно страждати геймплей. Затримка у GEO супутниковому інтернеті часто становить 600 мс або більше, затримка (лаг) відчутна — ваші дії у грі можуть виконуватися із затримкою у півсекунди, що є великою перевагою для суперників rsinc.com. Ігри у реальному часі, які потребують швидкої реакції (Fortnite, Call of Duty тощо), стають дуже некомфортними на з’єднанні з високою затримкою. Водночас покрокові або повільніші онлайн-ігри (головоломки, стратегії, неактивні MMORPG) сприймаються краще, адже вони не так критичні до часу реакції.

Втім, Starlink зі своєю низькою затримкою (20–40 мс) суттєво покращив можливості ігор через супутник rsinc.com. Багато користувачів повідомляють, що із Starlink онлайн-геймінг майже не відрізняється від звичайного кабельного/DSL-з’єднання — можна грати у шутери, гонки тощо з мінімально помітною різницею. Пропускна здатність супутникового зв’язку зазвичай достатня для ігор (адже ігри споживають відносно мало трафіку), головне — це пінг. Тому, якщо у вас лише GEO супутник, ви все одно зможете насолоджуватись певними іграми (RPG, покрокові, синглплеєр-онлайн), але для швидких змагальних ігор таке з’єднання не підійде. Якщо гейминг є пріоритетом і у вас є доступ до Starlink або іншого варіанту з малою затримкою, краще обирати саме їх. В іншому випадку користувачі HughesNet/Viasat іноді обходять обмеження, завантажуючи оновлення заздалегідь або граючи у режими, не чутливі до затримок. У підсумку: ігри на старих супутникових мережах — це можливо, але із суттєвими лагами у динамічних іграх, у той час як нові LEO-супутники зробили онлайн-ігри цілком реальними навіть у сільській місцевості.

Питання: Чи підходить супутниковий інтернет для віддаленої роботи (відеодзвінки та VPN)?
Відповідь: Віддалена робота через супутниковий інтернет цілком можлива — тисячі людей успішно нею користуються — але досвід залежить від типу супутникового зв’язку та ваших завдань. Для звичайних задач — електронної пошти, офісних програм, хмарних сервісів і веб-серфінгу — супутниковий інтернет (навіть із затримкою GEO) працює добре, просто з дещо довшим часом завантаження. Складності виникають із інтерактивними інструментами у реальному часі: наприклад, відеоконференції та певні VPN можуть гальмувати через традиційний супутниковий канал. Якщо у вас GEO супутник (HughesNet/Viasat), то затримка ~600 мс створює помітну паузу у двосторонньому спілкуванні. На Zoom чи Teams дзвінках доведеться уважно стежити, щоб не перебивати інших — інакше ця півсекундна затримка призведе до незручних “накладок”. Це можна “притерпіти” — люди звикають до трохи “запізнілого ритму”, але це не так плавно, як оптоволокно або кабель. VPN (віртуальні приватні мережі) також працюють повільно на високих затримках; окремі корпоративні VPN навіть можуть не підключатися або “відвалюватися” через супутниковий пінг та втрати пакетів. Існують оптимізаційні методики (HughesNet навіть пропонує пришвидшення для VPN у деяких випадках), але швидкість залишається обмеженою. Завантаження великих файлів (наприклад, великих вкладень) на класичному супутнику також відбувається повільніше через малі швидкості відправлення.

З іншого боку, широкосмуговий супутниковий інтернет Starlink із низькою затримкою значно полегшив дистанційну роботу через супутник. При затримці у десятки мілісекунд Starlink відчувається як «сухопутний» інтернет — Zoom та відеодзвінки стають набагато природнішими та “живими” rsinc.com, а VPN зазвичай працюють добре і на пристойній швидкості. Вища пропускна здатність також допомагає з хмарними додатками, синхронізацією великих файлів тощо. Багато “віддалених” працівників успішно проводять відеозустрічі, займаються розробкою ПЗ (використовуючи віддалені сервери) та іншими “важкими” для трафіку задачами на Starlink. Втім, варто бути готовим до рідкісних перебоїв — наприклад, короткого “провисання” на кілька секунд при неперфектній передачі між супутниками або тимчасових перешкод, але це трапляється нечасто. Загалом для звичайних потреб дистанційної роботи підійде будь-який супутниковий інтернет (просто враховуйте затримку), а для складних колаборативних завдань нові LEO-сервіси значно покращили якість користування.

Порада: Якщо ви працюєте через супутниковий інтернет — плануйте великі оновлення або резервні копії у хмару на ніч, а колег попереджайте, що під час дзвінків можливе невелике “запізнення” звуку. Там, де це можливо, підключайте робочий комп’ютер через Ethernet або напряму, щоб уникнути додаткової Wi-Fi затримки. У критичних ситуаціях (наприклад, “живий” вебінар), добре мати резерв — наприклад, мобільний точку доступу через телефон, про всяк випадок, якщо погодні умови саме в цей момент вплинуть на супутниковий сигнал — хоча таке буває рідко.

Тарифи та ціни

Питання: Скільки коштує супутниковий інтернет?
Відповідь: Вартість супутникового інтернету зазвичай вища, ніж у міському кабелі чи “волокні”, що зумовлено дорогою інфраструктурою. Ціна залежить від провайдера та тарифу, але приблизно: плани HughesNet стартують від $50 до $100/місяць для домашнього використання satelliteinternet.com (вартість здебільшого залежить від ліміту трафіку, адже швидкість у HughesNet фіксована — до 25 Мбіт/с на всіх планах). Плани Viasat зазвичай дорожчі — часто від $100 до $150+ на місяць для тарифів із підвищеною швидкістю чи більшим пріоритетом даних satelliteinternet.com. Starlink коштує приблизно $120/місяць за стандартний домашній тариф satelliteinternet.com (у Starlink також є преміальні послуги — для авто/кемперів чи бізнесу, від $150 до $500 на місяць залежно від рівня сервісу satelliteinternet.com). Ці ціни без урахування вартості обладнання та податків. Загалом, розраховуйте на $600–$1200 на рік за стандартну передплату на супутниковий інтернет.

Обладнання та підключення: Окрім щомісячної плати, потрібно врахувати і вартість обладнання. Традиційні супутникові провайдери часто здають у оренду антену та модем за $10-15/міс або пропонують купити їх одразу. Часом монтаж безкоштовний при підписанні контракту; інакше можлива плата за встановлення. HughesNet та Viasat зазвичай вимагають дворічний контракт (24 місяці), і обладнання часто лишається власністю провайдера (його треба повернути при розірванні договору). Starlink навпаки, продає обладнання одразу — зараз це $599 за стандартний комплект (тарілка, роутер, кабелі) — і жодних довгострокових контрактів satelliteinternet.com. Усе устаткування — ваша власність, сервіс оплачується помісячно. Отже, стартові витрати на Starlink більші, зате надалі ви платите лише абонплату. На основних супутникових тарифах не стягуються додаткові доплати за перевищення ліміту (за ГБ зазвичай не беруть, просто обмежують швидкість при перевищенні ліміту). Завжди перевіряйте акції: іноді HughesNet або Viasat пропонують знижки (наприклад, $50/міс перші 6 місяців) чи безкоштовний монтаж. Проте враховуйте стандартну вартість після акцій та можливі штрафи у разі розірвання контракту до його закінчення.

Питання: Чи є ліміти/обмеження трафіку у тарифах супутникового інтернету?
Відповідь: Обмеження трафіку (data caps) досить поширені на супутникових тарифах, хоча кожен провайдер підходить по-своєму:

• HughesNet: Так, у HughesNet є чіткий обсяг швидкого трафіку на місяць (10 ГБ, 20 ГБ, 30 ГБ або 50 ГБ залежно від тарифу). Якщо ви витратили ліміт за місяць, вас не “відрізають” від інтернету, але швидкість зменшується до 1–3 Мбіт/с до кінця розрахункового періоду rsinc.com. Це називається політика чесного доступу. Ви можете докупити “Data Tokens”, щоб отримати більше швидкісного трафіку, або чекати наступного місяця, коли ліміт оновиться. Ще є Bonus Zone вночі, коли трафік не враховується у ліміт — це зручно для великих завантажень.
• Viasat: У багатьох тарифах Viasat діє «м’який» ліміт. Провайдер може рекламувати тариф як “Безлімітний”, але з порогом (100 ГБ, 150 ГБ тощо), після перевищення якого ваше з’єднання “знижується у пріоритеті”. Тобто, якщо перевищити норму, під час пікових навантажень можливе зниження швидкості rsinc.com. Наскільки впаде швидкість — залежить від завантаженості мережі; вночі її можете й не помітити, а ось у “час-пік” будете серед перших, кого “загальмують”. Раніше Viasat мав жорсткі ліміти як HughesNet, тепер акцентує на розподілі “пріоритетних” та “стандартних” гігабайтів.
• Starlink: Наразі стандартна домашня підписка не має жорстких лімітів rsinc.com. Спочатку Starlink був повністю “безлімітним”, станом на 2023–2024 рр. введено орієнтовний ліміт у 1 ТБ “пріоритетного” трафіку у деяких регіонах (тобто, якщо користувач спожив понад 1 ТБ на місяць, його можуть знизити у пріоритеті під час завантаженості мережі). Але для пересічних користувачів Starlink фактично “безлімітний” — жодних доплат і відключень за великий обсяг rsinc.com. Можна стрімити, качати скільки завгодно, і не рахувати мегабайти — це відчутна перевага над GEO-провайдерами. На бізнес- чи “мобільних” тарифах все ж є певна кількість пріоритетних гігабайтів, після чого — стандартний режим, але усе одно без жорстких відключень.

Підсумок: старі супутникові тарифи досить жорстко обмежують трафік, новіші — значно лояльніші. Завжди уточнюйте у свого провайдера: “Безлімітний” може містити нюанси у примітках. Якщо у вас тариф із лімітом, плануйте споживання даних продумано (скажімо, великі оновлення — на “нічні” години, або обирайте вищий тариф, якщо стабільно не вкладаєтеся у ліміт). Зазвичай перевищення ліміту тягне не додаткові платежі, а зниження швидкості, але швидкість 1 Мбіт/с сильно обмежує можливості у мережі rsinc.com. Підхід Starlink наразі найзручніший: середньостатистичному користувачу можна не перейматись щодо лімітів взагалі.

Порівняння з іншими інтернет-опціями

Питання: Як супутниковий інтернет порівнюється з DSL, кабельним, оптоволоконним і мобільним інтернетом?
Відповідь: Супутниковий інтернет проти інших інтернет-технологій: Кожен вид інтернету має свої плюси й мінуси, особливо якщо йдеться про швидкість, затримку (latency), доступність і надійність. Ось коротке порівняння:

• Супутниковий інтернет: Найбільша перевага — це доступність, оскільки він може охопити сільські та віддалені регіони, де інший широкосмуговий інтернет відсутній getinternet.com. Вам не потрібні телефонні або кабельні лінії; якщо ви бачите небо, часто можете отримати супутниковий інтернет. Це справді загальнонаціональне (й навіть глобальне) покриття. Проте, у супутникового підключення більша затримка, ніж у будь-якої дротової служби (через довгу відстань сигналу) і традиційно менші швидкості й суворі ліміти трафіку broadbandnow.com. Новіші супутникові сервіси (Starlink) значно покращили швидкість і затримку, але супутниковий інтернет все ще дорожчий на місяць і залежний від погоди. Супутник — чудове рішення там, де інше не працює, але якщо ви маєте наземний варіант, він зазвичай кращий за продуктивністю.
• DSL (цифрова абонентська лінія): DSL працює через телефонні лінії. Широко доступний у багатьох регіонах (у тому числі деяких сільських), але швидкість залежить від відстані до центрального офісу телефонної компанії. Зазвичай DSL дає від кількох Мбіт/с до ~100 Мбіт/с (на нових VDSL або коротких відрізках), але в багатьох селах може бути лише 5–20 Мбіт/с. Затримка у DSL низька (ping 20–50 мс, добре для ігор). DSL, як правило, дешевший за супутник і не залежить від погоди. Проте якість DSL сильно падає, якщо ви далеко (може ледве доходити до мінімальних широкосмугових швидкостей), а деякі віддалені райони взагалі не мають цієї інфраструктури.
• Кабельний інтернет: Кабельний широкосмуговий інтернет (від телевізійних кабельних компаній) поширений у передмістях і містах. Використовує коаксіальний кабель і значно швидший за DSL: часто 100–300 Мбіт/с, а на нових системах DOCSIS — до 1 Гбіт/с. Затримка низька (зазвичай 10–30 мс). Кабель недоступний у більшості сільських місцевостей за межами міст, бо потрібне будівництво мережі. Де він є — зазвичай перевершує супутник за швидкістю та стабільністю. З недоліків — кабельна мережа ділиться між сусідами, тому в години пік може бути просідання швидкості (менше з новими системами). Кабель має великі чи необмежені ліміти трафіку, а ціна помірна (зазвичай $50–$100 на місяць). Якщо ви можете підключити кабель — він майже завжди кращий за супутник, але кабель не доходить у справді глухі місця.
• Оптоволоконний інтернет: Волокно — золотий стандарт підключення до інтернету. Використовує оптичні кабелі для передачі гігабітних швидкостей (1000 Мбіт/с і більше, часто з однаковою швидкістю завантаження та вивантаження). Затримка у волокна надзвичайно низька (іноді <10 мс). Це також дуже надійно і не боїться електричних перешкод чи погоди. Мінус — обмежена доступність: волокно є в містах і густонаселених регіонах, а в сільській місцевості його майже немає getinternet.com. Де воно є, це найкращий вибір за якістю (і стрімінг, і ігри, і робота, і все інше). Часто ціна виправдана (є навіть муніципальні/Google Fiber тарифи в містах по $70 на місяць за 1 Гбіт/с). Але це найменш імовірний варіант для глушини. Супутник може покрити ті місця, куди тягнути волокно економічно не вигідно.
• Мобільний / бездротовий інтернет: Сюди входять 4G LTE, 5G для дому або мобільні точки доступу. Ці сервіси використовують мережу стільникового зв’язку. У деяких сільських місцевостях може бути фіксований або мобільний інтернет від Verizon, T-Mobile чи місцевих бездротових провайдерів. Швидкість дуже різна — старий 4G LTE може бути 10–50 Мбіт/с, а 5G — 100–300 Мбіт/с (або більше за сприятливих умов). Затримка низька (схожа на DSL/кабель при доброму рівні сигналу). Доступність росте, але треба бути в зоні покриття вишки з потрібною пропускною здатністю; у справжньому бездоріжжі сигналу може не бути, або тарифи обмежені. Багато мобільних тарифів мають більші обсяги трафіку, ніж супутникові, але деякі все одно знижують швидкість після певного обсягу (наприклад, 100 ГБ) або обмежують якість відео. Перевага — якщо у вас уже є мобільний зв’язок, налаштування просте (модем або точка доступу з телефону). Мінус — нестабільна якість: швидкість може падати при перевантаженні вежі або у крайових зонах покриття. Вартість порівняна чи менша за супутник (деякі домашні LTE/5G-тарифи — ~$50–$70 на місяць за «безліміт», із деталями про пріоритети). Загалом, якщо у вас хороша 4G/5G зона, мобільний інтернет — гарна альтернатива з меншою затримкою і без погодних проблем. Але у глухих куточках його доступність непередбачувана — зазвичай є ближче до міст, трас, не у степах чи лісах.

Підсумок: Головна перевага супутникового інтернету — це доступ у ті куточки, куди інші опції не доходять getinternet.com. За якістю: оптоволокно > кабель > мобільний > DSL > супутник (історично); хоча Starlink вже зрівнявся зі швидкостями DSL/мобільного й у деяких випадках підходить до кабелю. Супутниковий варіант все ще має більшу затримку та жорсткіші умови щодо трафіку. Коли це можливо — завжди перевірте наявність наземних сервісів (волокно, кабель, DSL, фіксований бездротовий), адже вони дають кращий користувацький досвід за схожі гроші. Але якщо супутник — ваш єдиний вибір, це вже потужне рішення, котре з кожним роком стає все кращим.

Історія та майбутнє супутникового інтернету

Питання: Коли винайшли супутниковий інтернет і як він розвивався?
Відповідь: Супутниковий інтернет як концепція з’явився в середині-другій половині 20 століття. Експерименти з використанням супутників для передачі даних почались у 1970-х, коли супутники стали частиною телеком-мереж rsinc.com. Перші спроби обмежувалися високою вартістю й малою пропускною здатністю. Перші масові супутникові інтернет-сервіси з’явились у 1990-х. Зокрема, у 1996 році Hughes Network Systems представила DirecPC — перший у світі супутниковий інтернет для дому hughesnet.com. Ті перші сервіси були вельми повільними — часто для завантаження використовували супутник, а для вивантаження (upload) звичайний dial-up, швидкість ледь досягала сотень Кбіт/с. До кінця 90-х супутниковий інтернет залишався нішевим продуктом із низькими швидкостями й дорогим обладнанням, а з появою кабелю/DSL супутник став варіантом на крайній випадок.

Попри це, технології розвивалися. До початку 2000-х з’явились кращі супутники спеціально для інтернету (Hughes DirecWay, пізніше Spaceway, WildBlue / Viasat). Швидкість зросла до кількох Мбіт/с. Знаковою стала подія 2007 року: європейський супутник Astra зміг дати 20 Мбіт/с — уперше супутник дістався рівня broadband broadbandnow.com. У США ViaSat-1 (2011 р.) та HughesNet Jupiter 1 (2012 р.) — це потужні супутники з тарифами 12–15 Мбіт/с. До кінця 2010-х Jupiter 2/Echostar XIX та ViaSat-2 і далі пропонували більше. Фактично, у 2018 HughesNet Gen5 (супутник Jupiter 2) вже дав 25 Мбіт/с — рівень, визнаний у США справжнім широкосмуговим інтернетом broadbandnow.com. Ліміти трафіку теж росли, але залишалися стримувальним фактором.

Ключова еволюція супутникового інтернету відбувається у 2020-х роках із появою низькоорбітальних супутникових систем і нових GEO-супутників великої пропускної здатності. Starlink від SpaceX (публічна бета — з 2020 р.) запускає тисячі LEO-супутників для покриття планети. Цей підхід уже дав швидкості понад 100 Мбіт/с із меншою затримкою, що докорінно змінило ставлення до супутникового інтернету telarus.com. Інші гравці, такі як OneWeb (LEO для бізнесу) та майбутня сузір’я Amazon Kuiper, розвивають швидкий супутниковий інтернет із малою затримкою у великому масштабі. Серед GEO — Viasat запустила ViaSat-3 (ультрапотужний супутник), а Hughes готує Jupiter 3, які теж пришвидшують та збільшують трафік (можливість тарифів 100+ Мбіт/с із лояльнішими лімітами навіть на GEO).

Підсумовуючи, супутниковий інтернет пройшов шлях еволюції від дуже повільних початків (сервіси 1990-х років були лише трохи кращими за dial-up) до сучасних систем, які у деяких випадках можуть зрівнятися зі швидкістю DSL чи кабельного інтернету. Ключові історичні моменти: перша споживча послуга в 1996 році hughesnet.com, поступове покращення протягом 2000-х років досягло двозначних значень Mbps, і нещодавня революція низькоорбітальних супутників (LEO) принесла якісний широкосмуговий інтернет із супутників telarus.com. Це була історія подолання величезних технічних викликів – затримки сигналу (latency), обмеженої пропускної здатності, високих витрат на запуск – і кожне десятиліття приносило покращення. Сьогодні користувачі мають доступ до рішень, які у часи зародження супутникового інтернету здавалися науковою фантастикою, а тенденція зорієнтована на більшу пропускну здатність, менші затримки та ширше поширення, допомагаючи ліквідувати цифровий розрив для тих, хто далеко від будь-яких дротових підключень.

Питання: Як покращити швидкість чи зменшити затримку супутникового інтернету?
Відповідь: Є кілька кроків, які ви можете зробити для оптимізації вашого досвіду користування супутниковим інтернетом (з урахуванням обмежень цієї технології):

• Оптимізуйте налаштування антени: Переконайтесь, що ваша супутникова антена правильно встановлена і налаштована. Якщо монтаж здійснював професіонал, вона повинна бути вже вирівняна, але з часом вітер чи бурі можуть її зсунути. Переконайтесь, що антена має вільний прямий огляд на небо (за потреби обріжте гілки дерев, які можуть її затуляти). Добре налаштована антена забезпечить найсильніший сигнал, що допоможе зберегти найкращу швидкість. Якщо підозрюєте проблеми з вирівнюванням (наприклад, з’єднання стало гіршим з часом), зверніться до свого провайдера – можливо, вони зможуть переналаштувати антену.
• Мінімізуйте «вузькі місця» у домі: Використовуйте дротове Ethernet-підключення для тих пристроїв, де потрібна максимальна швидкість або найменша затримка (наприклад, при відеодзвінках або іграх на комп’ютері). Це допоможе уникнути додаткової затримки та перешкод від Wi-Fi. Якщо використовуєте Wi-Fi, розміщуйте роутер ближче до основної робочої зони та зменшуйте перешкоди (наприклад, не ховайте його у металевій шафі).
• Обмежте непотрібні пристрої і використання: Пропускна здатність супутникового інтернету обмежена, тому якщо декілька пристроїв одночасно стрімлять чи завантажують, швидкість для кожного впаде. Вимикайте або відключайте від мережі ті пристрої, які не використовуєте satelliteinternet.com. Уникайте завантаження великих файлів або оновлень під час важливих для вас задач. Багато роутерів дозволяють пріоритизувати певний трафік або пристрої – використовуючи налаштування QoS (якість обслуговування), можна, наприклад, надати пріоритет робочому ноутбуку над дитячим відеострімом у робочий час.
• Слідкуйте за використанням трафіку: Якщо у вашому тарифі є ліміт або поріг трафіку, контроль за використанням дуже важливий для підтримки швидкості. Як тільки ви перевищите обсяг пріоритетного трафіку, швидкість різко падає satelliteinternet.com. Щоб цього не сталося, регулярно перевіряйте свої місячні витрати трафіку через застосунок або лічильник провайдера. Якщо постійно доходите до ліміту – можливо, слід обрати тариф з більшим обсягом даних, або перевірити чи пропонує провайдер “бонусні періоди” (безкоштовний трафік у непіковий час) для великих завантажень. У крайньому випадку, такі провайдери як HughesNet і Viasat дозволяють докупити додатковий трафік для відновлення максимальної швидкості, якщо ви були обмежені satelliteinternet.com – це додаткова витрата, але у критичній ситуації допоможе. (Для користувачів Starlink наразі лімітів трафіку немає, але користувачам інших тарифів слід заздалегідь планувати стрімінг і резервні копії в хмарі.)
• Зниження затримки (latency): Реально неможливо радикально зменшити вроджену затримку на геостаціонарних супутниках (GEO) – закони фізики не обійти. Використання прискорювачів TCP чи proxy-серверів (деякі провайдери вбудовують їх у модеми) може трохи покращити завантаження сторінок, але базова затримка 600+ мс залишиться. Якщо низька затримка критична (наприклад, онлайн-ігри чи торгівля в реальному часі), єдине рішення – перейти на провайдера низькоорбітальних супутників (LEO) (наприклад, Starlink), які природно мають набагато менший пінг. На локальній мережі слідкуйте, щоб великі завантаження не перевантажували канал (що додасть затримку). Деякі протоколи VPN додають додаткове навантаження – якщо мусите використовувати VPN через супутник, виберіть пришвидшений протокол (наприклад WireGuard), це може трохи допомогти.

Коротко: правильно виконайте встановлення, усуньте усі додаткові джерела повільної роботи і працюйте у межах вашого тарифу. Хоч ви і не зможете зробити відгук GEO-супутника таким же швидким, як у волоконної мережі, ви можете вичавити максимум зі свого сервісу. А з появою нових видів супутникового інтернету подумайте про оновлення на них для кращої швидкості та затримки, якщо це для вас важливо.

Питання: Чи можна отримати супутниковий інтернет безкоштовно?
Відповідь: Ні, наразі не існує справжнього безкоштовного супутникового інтернету для споживачів. Всі великі провайдери вимагають платної підписки та спеціалізованого обладнання – запуск і обслуговування супутників та земної інфраструктури дуже дорогий, тому таку послугу не можуть надавати безкоштовно. Остерігайтеся тих, хто рекламує “безкоштовний супутниковий інтернет” – це, скоріше за все, шахрайство або дезінформація discussions.apple.com. Мінімум, вам доведеться придбати обладнання і тарифний план. Найбільш “безкоштовним” супутниковим інтернетом можна назвати окремі випадки: до прикладу, під час війни в Україні SpaceX безкоштовно надала термінали та послугу Starlink в регіонах, які були відрізані від інтернету discussions.apple.com, а в деяких випадках супутниковий інтернет фінансувався для постраждалих громад урядами чи благодійними чинниками. Це – особливі випадки. Є також сервіс Outernet/Othernet, який транслює певні дані через супутник безкоштовно (в односторонньому порядку, наприклад, новини чи освітній контент), але це не повноцінне інтерактивне підключення до інтернету. Тож у реальності, якщо ви хочете мати супутниковий інтернет для дому, ви повинні розраховувати на звичайні щомісячні витрати. Якщо вартість є бар’єром – перевірте, чи маєте право на державні субсидії для інтернету, або розгляньте варіант мобільної точки доступу (з дешевшим тарифом на стільникові дані). Але на даний момент жодна компанія не надає супутниковий інтернет безкоштовно для загалу – тільки обладнання коштує сотні доларів, а запуск супутників – мільйони, тому це окупають через підписки.

Питання: Чи можу я використовувати супутниковий інтернет в автодомі (RV) чи на човні?
Відповідь: Так, отримати супутниковий інтернет у дорозі можна – особливо з сучасними технологіями – але є кілька нюансів. Традиційно супутниковий інтернет був лише для стаціонарного використання. Такі сервіси, як HughesNet і Viasat, вимагають вказати адресу обслуговування і «дивитися» на конкретний супутниковий промінь; якщо ви виїхали з цієї зони, інтернет не працюватиме без перенастроювання (а антену важко переорієнтувати “на ходу”). Деякі автотуристи перевозили портативні антени для встановлення на стоянці, але це вимагало ручного налаштування щоразу і було недоступно під час руху satelliteinternet.com. Аналогічно і для човнів: традиційно це були дуже дорогі стабілізовані антени для роботи з геостаціонарними супутниками – здебільшого лише для великих кораблів з чималими бюджетами.

Сьогодні мобільний супутниковий інтернет став набагато доступнішим завдяки Starlink та суміжним інноваціям. Starlink пропонує сервіс спеціально для RV/роумінгу (тепер називається “Starlink Roam”). Ви можете брати антену з собою і мати інтернет будь-де в зоні покриття – тут немає такого поняття, як “бути прив’язаним до одного променя”. Поставили Starlink на стоянці – і воно під’єднається автоматично. Також з’явилася плоска антена Starlink підвищеної продуктивності, яку можна монтувати на авто чи човен і використовувати під час руху (вона відслідковує супутники “на ходу”). Користувачі повідомляють про вдалу роботу (включно з потоковими відео та роботою онлайн) навіть під час руху автошляхами чи під парусом. Слід враховувати, що мобільне обладнання і тарифи дорожчі (рухома антена коштує близько $2,500, а морські тарифи – до кількох сотень доларів на місяць), але звичайні RV-тарифи (для стаціонарного використання) зазвичай наближаються до стандартних $120/міс.

Для автодому/RV тепер є можливість зупинитися будь-де і мати широкосмуговий інтернет – це справжня революція для цифрових кочівників! Однак варто пам’ятати: перешкоди, як-от дерева чи стіни каньйону, можуть заблокувати навіть Starlink – тому огляд на небо потрібен завжди. Для човнів (особливо на узбережжі чи озерах) Starlink працює до ~160 км від берега (для океанських суден Starlink має окремий морський тариф). Класичний морський супутниковий інтернет (Inmarsat, KVH тощо) теж існує, але дуже повільний і дорогий (зазвичай використовується лише для базових листів чи голосового зв’язку). Starlink стрімко стає основним способом мати справжній інтернет на воді.

Підсумок: використання супутникового інтернету в автодомах і на човнах – цілком реально:

• Якщо вам потрібен інтернет у нерухомому стані (на стоянці чи якорі), ви можете використовувати побутові супутникові рішення (дехто просто бере звичайну “тарілку” Starlink в кожну подорож).
• Якщо хочете підключення на ходу, потрібне спеціальне обладнання (наприклад, рухома антена Starlink або автонаводна професійна антена для геостаціонарних супутників).
• Завжди фіксуйте антену та дотримуйтесь правил провайдера (наприклад у Starlink Roam є правила перетину кордонів – якщо ви покинете “домашню країну” на довго або заїдете в недозволену, діятимуть певні обмеження).

Головне: епоха надійного інтернету в автодомі чи на човні вже тут – значною мірою завдяки низькоорбітальним супутниковим рішенням нового покоління. Тепер це не лише для стаціонарного використання і більше не коштує захмарних грошей. Для всіх, хто подорожує «поза мережею», супутниковий інтернет дозволяє вам залишатись на зв’язку, якщо грамотно підійти до обладнання і підписки.

Питання: У чому різниця між супутниками LEO та GEO для інтернет-сервісу?

• Схема, що порівнює розміщення супутників на низькій навколоземній орбіті та геостаціонарній орбіті.
  Геостаціонарні (GEO) супутники обертаються приблизно на висоті 22 000 миль над екватором Землі та залишаються фіксованими відносно певної точки на поверхні (їхня швидкість обертання збігається з періодом обертання Землі). GEO-супутник фактично «паркується» над певним місцем. Завдяки великій висоті кожен GEO-супутник покриває величезну площу — лише три GEO можуть охопити майже всю Землю (окрім полярних районів). Наприклад, один GEO охоплює всю континентальну частину США. Тому для глобального покриття потрібно небагато супутників (історично компанії використовують лише кілька великих супутників) telarus.com. Мінус — відстань: сигналу потрібно ~0,25 сек., щоб піднятися або спуститися, що дає ~500–700 мс затримки на повний обіг telarus.com. Також пропускна здатність (bandwidth) одного GEO-супутника ділиться між усіма користувачами в цій великій зоні покриття, тому швидкість на одного користувача традиційно була низькою (однак нові супутники з високою пропускною здатністю мають значно більше можливостей, ніж старі). Приклади: HughesNet і Viasat використовують GEO-супутники, як і супутникове телебачення. Ваша антена для GEO завжди спрямована на фіксовану точку на небі. GEO-супутники великі, дорогі (понад $100 млн кожен), але для роботи всесвітньої мережі треба лише кілька штук (проте є обмеження по ємності, оскільки кожен із них обслуговує багато користувачів).
• Супутники на низькій навколоземній орбіті (LEO) обертаються набагато ближче до Землі, зазвичай на висоті від 300 до 1 200 миль broadbandnow.com. Вони не залишаються на одному місці, а швидко рухаються по небу. Для користувача один LEO-супутник видно лише кілька хвилин, потім сигнал переходить до наступного. Для безперервного покриття LEO-системи потребують сузір’я з багатьох супутників, які координовано обертаються telarus.com. Головна перевага — менша відстань: затримка може доходити лише до 20–40 мс, що майже вирівнює їх із наземним інтернетом telarus.com. Також кожен супутник покриває меншу площу, що може дати більшу швидкість на одного користувача (мережа може просторово перевикористовувати частоти). LEO-супутники передають з’єднання по мірі того, як один виходить із зони видимості, а інший входить – цим всім керує ПЗ та антени користувача, які відстежують рух супутників. Приклади: SpaceX Starlink (який планує розгорнути понад 12 000 супутників), OneWeb (планується 648 супутників) — це LEO-сузір’я для інтернету. LEO-супутники менші та дешевші за GEO, але їх потрібно дуже багато. Також потрібна щільна мережа наземних станцій і складне програмне забезпечення для управління рухомою мережею. Складність вища, але показники кращі (низька затримка, висока швидкість) й покриття згодом може стати по-справжньому глобальним (включаючи полярні області, які GEO погано охоплюють).

Підсумовуючи, GEO проти LEO: GEO-супутники = дуже велика висота, стаціонарні відносно Землі, потрібно лише кілька супутників і прості фіксовані антени користувачів, але затримка висока, а ємність може бути обмеженням. LEO-супутники = низька орбіта, рухаються по небу, потребують багато супутників і трекерних антен, але забезпечують низьку затримку й можливість обслуговувати більше користувачів із високою пропускною здатністю на кожного. Існують також системи середньої навколоземної орбіти (MEO) на проміжних висотах (наприклад, 5 000–12 000 км), які намагаються збалансувати ці фактори — прикладом є мережа O3b на ~8 000 км висоти, із затримкою близько 150 мс, яку застосовують для телеком-бекхолу у віддалених районах. Але для споживчого інтернету в 2025 році основні підходи — це GEO (традиційний) і LEO (новий). Кожна орбіта має свою нішу: GEO перевірений і надійний для масштабного покриття (і чудово підходить для трансляцій ТБ тощо), а LEO — це передова технологія для низької затримки й високої швидкості. Майбутні мережі, ймовірно, будуть гібридними, щоб поєднати переваги обох рішень telarus.com telarus.com.