Рідкісний космічний проліт: міжзоряна комета 3I/Atlas пролетить повз Марс, а космічні апарати готуються до детального вивчення!

Відкриття та природа: Комета 3I/Atlas була вперше виявлена 1 липня 2025 року телескопом огляду ATLAS у Чилі. Це лише третій відомий міжзоряний об’єкт (після ʻОумуамуа та комети Борисова), який коли-небудь спостерігали під час проходження через нашу Сонячну систему ^[1] ^[2]. Її орбіта є сильно гіперболічною, і вона мчить зі швидкістю приблизно 219 000 км/год (близько 60 км/с) ^[3] ^[4], що підтверджує її походження з іншої зоряної системи.
Проліт повз Марс (3 жовтня 2025): 3I/Atlas здійснить дуже близьке зближення з Марсом – приблизно на відстані 30 мільйонів кілометрів – 3 жовтня 2025 року ^[5] ^[6]. Це найближчий проліт комети повз будь-яку планету. Насправді ESA повідомляє, що з 1 по 7 жовтня її марсіанські орбітальні апарати (Mars Express і ExoMars Trace Gas Orbiter) будуть спостерігати за 3I/Atlas, досягаючи мінімальної відстані (~30 мільйонів км) 3 жовтня ^[7] ^[8]. Тим часом NASA оголосило, що його марсіанські апарати на поверхні (ровери Perseverance і Curiosity) та Mars Reconnaissance Orbiter також спробують спостерігати за кометою в цей період ^[9]. (Місія NASA Psyche – на шляху до астероїда 16 Psyche – також “зазирне” на 3I/Atlas поблизу Марса ^[10].)
Місія до Юпітера (листопад 2025): Після Марса апарат ESA Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) спрямує свої інструменти на 3I/Atlas у період з 2 по 25 листопада 2025 року ^[11] ^[12]. Такий вибір часу не випадковий: 3I/Atlas досягне перигелію (найближчої точки до Сонця) наприкінці жовтня, і JUICE спостерігатиме за ним одразу після цього. У перигелії сонячне тепло викличе виверження льодів комети, утворюючи яскраву кому та довгий хвіст, і JUICE — завдяки потужним камерам — очікується, зафіксує 3I/Atlas у найактивнішому стані ^[13] ^[14]. ESA зазначає, що дані цього періоду “будуть найціннішими, розкриваючи справжній хімічний склад і активність на піку інтенсивності” (з яскравою газово-пиловою комою) ^[15].
Земна перспектива (грудень 2025): 3I/Atlas увесь час залишатиметься далеко від Землі. Він не становить для нас загрози (найближче наближення до Землі ~1,8 а.о. або близько 169 мільйонів миль у грудні 2025 року ^[16] ^[17]). Це прольотне зближення із Землею також дозволить відновити спостереження, коли комета повернеться з-за сонячного сяйва. Тим часом астрономи на Землі вже зібрали чимало даних: Hubble сфотографував комету в липні, а Webb, SPHEREx та інші телескопи спостерігали її до серпня ^[18] ^[19].
Розмір і склад: Аналіз телескопічних зображень показує несподівано велику хмару матеріалу. Спостереження Габбла встановлюють верхню межу для ядра приблизно 5,6 км у діаметрі (але воно може бути й таким малим, як ~0,44 км) ^[20]. Найбільш вражаюче, що інфрачервоні спектри з JWST та SPHEREx показують, що 3I/Atlas оточений величезним шлейфом вуглекислого газу – приблизно 95% викидів CO₂, лише сліди водяної пари ^[21]. Це контрастує з типовими кометами Сонячної системи (які зазвичай вивільняють переважно водяний лід), що свідчить про можливу дуже відмінну хімію цієї комети.
Наукова можливість: Астрономи описують 3I/Atlas як “посланця здалеку”. Як пояснює Space.com, її вивчення дозволить науковцям безпосередньо порівняти “її склад із кометами, що сформувалися у нашій Сонячній системі” – перевіряючи, чи мають інші планетні системи знайомі інгредієнти, чи містять екзотичні хімічні сполуки ^[22]. Зокрема, спостереження за 3I/Atlas у перигелії (за допомогою JUICE та інших апаратів) дозволить виміряти повний склад її газу та пилу, фактично створивши хімічний “відбиток пальця” комети. Якщо її склад збігається з відомими кометами, це свідчитиме про спільні будівельні блоки по всій галактиці; якщо ж ні, ми можемо спостерігати нові сполуки, унікальні для середовища іншої зорі ^[23] ^[24].
Дивні аномалії та теорії: Комета вже здивувала спостерігачів. Зображення Gemini South показали тьмяний «антихвіст», що тягнеться у протилежний від Сонця бік — незвична конфігурація, яка більше відповідає напрямку сонячного вітру, ніж звичайні хвости комет ^[25]. Спектри Дуже великого телескопа навіть виявили ціанід і нікель (але не залізо) у комі, дивне співвідношення, яке деякі порівнюють з промисловими процесами ^[26]. Ці дивності породили маргінальні теорії. Зокрема, гарвардський астрофізик Аві Леб був співавтором статті, в якій стверджується, що «світловий профіль і орбітальна траєкторія» 3I/Atlas «суперечать звичайним поясненням» ^[27], навіть висуваючи припущення про штучне («інопланетне») походження. Однак основна точка зору залишається такою, що 3I/Atlas — це природна комета. Девід Джуїтт з UCLA (який очолював дослідження за допомогою Габбла) сказав NPR, що 3I/Atlas демонструє «класичні ознаки кометної поведінки»: її пиловиділення та швидкість викиду «знаходяться в межах очікуваних для кометної активності» ^[28], і вона все ще далеко від Сонця (~4 а.о.), тому сильні газові викиди з’являться лише пізніше ^[29]. Коротко кажучи, більшість експертів застерігають, що 3I/Atlas, ймовірно, підкоряється фізиці комети, яка народилася у холодних зовнішніх регіонах якоїсь далекої зорі.

Що далі: чому може навчити нас 3I/Atlas

Цього тижня близьке зближення знаменує лише початок інтенсивної кампанії спостережень. Коли 3I/Atlas зануриться за Сонце наприкінці жовтня, наземні телескопи втратять його з поля зору, але супутники Марса і Юпітера (а пізніше й телескопи на Землі в грудні) продовжать спостереження. Під час проходження перигелію та на шляху від Сонця повз Юпітер (на початку 2026 року) комета має розкрити свої таємниці – або принаймні показати своє звичне кометне обличчя. Як зазначає один із коментаторів, спостереження за 3I/Atlas у цій активній фазі “дасть одні з найчіткіших на сьогодні уявлень про таємницю міжзоряних комет” ^[30]. Чи поводитиметься вона, як очікується, чи підкине ще сюрпризів, астрономи по всьому світу стежитимуть за кожною ознакою газу, пилу чи світла, які вона випромінює. Ця рідкісна космічна зустріч розгортається в реальному часі, і NASA, ESA та обсерваторії об’єднують дані в надії нарешті зрозуміти природу цього гостья з галактики ^[31] ^[32].

Джерела: Спостереження та плани місій NASA і ESA; звіти The Independent/AP ^[33] ^[34]; аналіз і експертні коментарі від Space.com ^[35] ^[36]; астрономічна преса (Sky & Telescope) ^[37] ^[38]; і опубліковані дослідження (Avi Loeb та ін., David Jewitt та ін.) ^[39] ^[40]. Усі дати та дані актуальні станом на жовтень 2025 року.