Відновлення України: Плани, хід виконання та перспективи (середина 2025 року)

Reconstruction of Ukraine: Plans, Progress, and Outlook (Mid-2025)

Вступ

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році спричинило колосальні руйнування та людські страждання, започаткувавши найбільшу в Європі відбудову з часів Другої світової війни. Загинуло або було поранено понад 26 000 мирних жителів, мільйони українців були вимушені покинути свої домівки. Станом на середину 2025 року близько 3,7 мільйона людей залишаються внутрішньо переміщеними, ще близько 6 мільйонів виїхали за кордон. Війна загнала в бідність близько 7 мільйонів українців, повернувши країну на 15 років назад у розвитку. Фізичні збитки інфраструктурі та будівлям вражають: на початку 2025 року прямі збитки від війни оцінювалися у $176 мільярдів, зруйновано або пошкоджено тисячі шкіл, лікарень, доріг, мостів та енергетичних об’єктів. Оновлена оцінка потреб показує, що для відновлення та реконструкції Україна потребуватиме близько $524 млрд (€506 млрд) протягом наступного десятиліття – це приблизно у 2,8 раза більше за весь ВВП країни у 2024 році. Йдеться не просто про відновлення втраченого, а про трансформацію України у сучасну, стійку європейську країну. Плани охоплюють усі сектори – інфраструктуру, економіку, енергетику, охорону здоров’я, освіту, управління, довкілля, житло та культурну спадщину; український уряд, міжнародні партнери, НУО та приватний сектор відіграють ключові ролі. У цьому звіті подано комплексний огляд цих планів і ініціатив, поточної ситуації та досягнутого прогресу, фінансових зобов’язань і термінів, а також експертних прогнозів щодо відновлення України у коротко- і довгостроковій перспективі.

Вплив війни та поточні потреби (середина 2025 року)

Після більш ніж трьох років війни Україна стикається з масштабними гуманітарними та відновлювальними потребами. Цивільна інфраструктура системно зазнавала ударів, що призвело до катастрофічних руйнувань житла, комунальних мереж і промисловості. На грудень 2024 року 13% усього житлового фонду України було пошкоджено або зруйновано, що вплинуло на понад 2,5 мільйона домогосподарств. Особливо сильно постраждали критичні комунікації – шкоди енергетичній галузі у 2022–2024 роках було завдано настільки значних, що на початку 2025 року на 70% більше енергетичної інфраструктури було зруйновано, ніж роком раніше. Загалом прямі фізичні збитки від вторгнення становили $176 мільярдів на кінець 2024 року, з яких 72% були зосереджені у прифронтових регіонах (Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Херсонська та Київська області). Найбільші довгострокові потреби у відбудові мають такі сектори: житло (потрібно $84 млрд), транспортна інфраструктура ($78 млрд), енергетика ($68 млрд), торгівля та промисловість ($64 млрд), аграрний сектор (близько $55 млрд). Надзвичайно великі суми необхідні також для розмінування і прибирання уламків – лише на розчищення завалів і знешкодження вибухонебезпечних залишків потрібно $13 млрд.

Поза масштабними руйнуваннями гуманітарна ситуація залишається критичною. У 2025 році, за оцінками, 12,7 мільйона українців – це приблизно кожен третій – потребуватимуть гуманітарної допомоги, причому найгостріші потреби у прифронтових та окупованих районах. 6,9 мільйона біженців з України офіційно зареєстровано у світі, ще 3,7 мільйони переміщено всередині країни станом на початок 2025 року. Мешканці зруйнованих територій часто не мають надійного доступу до електроенергії, води та опалення через повторні атаки на енергетичну інфраструктуру. На квітень 2025 року ООН підтвердила понад 13 100 загиблих цивільних (і, вірогідно, ще більше – не встановлено офіційно) з початку вторгнення. Військові травми поширені, катастрофічно зросла потреба у медичній допомозі, послугах психологічної підтримки та протезах для поранених. Економіка країни теж зазнала удару – ВВП України скоротився приблизно на 30% у 2022 році, що лише частково компенсувалося поверненням до помірного зростання (~5% у 2023 р.) cdn.ceps.eu. У найважчі періоди війни різко зросли безробіття й інфляція; державні фінанси залишаються значною мірою залежними від екстреної іноземної допомоги для виплати зарплат і пенсій.

Незважаючи на ці виклики, Україна продемонструвала стійкість і почала “швидке відновлення” навіть під час війни. Аварійними ремонтами відновлено базову функціональність критичної інфраструктури у відносно безпечних районах – наприклад, понад 2 000 км доріг були терміново відремонтовані у 2022–24 роках для з’єднання звільнених громад. На початок 2025 року уряд та донори вже виділили не менше $1,2 млрд на ремонт житла (наприклад, відновлення дахів, заміну вікон). Завдяки великій кількості генераторів та обладнання, наданому європейськими партнерами, енергосистема працювала навіть під час масованих російських обстрілів взимку 2022–23 років. Багато шкіл та амбулаторій знову відкрилися у звільнених районах завдяки тимчасовим приміщенням чи ремонтам. Однак ці заходи покривають лише незначну частку потреб. Швидка оцінка збитків і потреб України на 2024 рік ідентифікувала дефіцит фінансування у $9,9 млрд лише для пріоритетних проектів відновлення на 2025 рік. Гуманітарні організації намагаються задовольнити невідкладні потреби (їжа, житло, медична допомога), але мільйони українців залишатимуться залежними від допомоги щонайменше до кінця 2025 року. Отже, у середині 2025 року Україна має колосальні потреби як у відновленні, так і в гуманітарній підтримці, навіть у ході продовження бойових дій.

Національні плани відновлення і реконструкції (Уряд України)

Стратегія уряду України. Український уряд взяв на себе лідерство у плануванні відбудови, підкреслюючи, що реконструкцію слід розпочинати вже зараз, навіть до закінчення війни, і що треба «відбудовувати краще», а не просто відтворювати застарілу радянську інфраструктуру en.wikipedia.org. У квітні 2022 року уряд створив Національну раду з відновлення України для розробки комплексної стратегії відновлення. На конференції у Лугано у липні 2022 року українські лідери представили Національний план відновлення (2022–2032) на 10 років із початковою сумою у ~$750 млрд. Цей проектний план, створений за участю понад 2 000 експертів, передбачає три фази відбудови:

Надзвичайна допомога (триває) – Гуманітарна підтримка і швидкі ремонти критичної інфраструктури (відновлення водопостачання, енергетики, тимчасові мости) en.wikipedia.org. Ця фаза почалася у 2022 році і триває під час війни.
Реконструкція (2023–2025) – Початок відбудови шкіл, лікарень, житла та інших об’єктів цивільної інфраструктури en.wikipedia.org. Основна увага – територіям, що повернені під контроль уряду, з відновленням ключових послуг і житла для внутрішньо переміщених осіб.
Модернізація (2026–2032) – Трансформація України у сучасну європейську економіку, “зелену” та інноваційну, із відповідністю вимогам членства в ЄС en.wikipedia.org. Йдеться про оновлення до чистої енергетики, цифрового управління й розвитку сучасних галузей замість простої заміни старої радянської інфраструктури en.wikipedia.org.

Ключовим моментом, на якому наголошують українські посадовці, є те, що відбудова не має чекати закінчення війни. Там, де російські війська вигнані, починається відновлення, щоб оживити громади. Наприклад, уже в січні 2023 року Україна розпочала проекти з відбудови житла у київському передмісті Ірпінь через краудфандингову платформу UNITED24, що дозволило тисячам переміщених мешканців повернутися додому. У квітні 2023 року уряд оголосив про плани «повністю трансформувати і перепланувати» шість зруйнованих населених пунктів як пілотні проекти, а не просто розчищати завали і відбудовувати ті ж самі вулиці. Це демонструє орієнтацію на майбутнє: зруйновані міста переплановують із сучасними урбаністичними рішеннями, стійкою інфраструктурою та енергоефективними будівлями. Школи, лікарні та логістичні хаби є пріоритетними об’єктами для раннього відновлення, адже вони дозволяють громадам функціонувати – вже наприкінці 2022 року ці сектори посідали друге місце за обсягами збитків після житлового фонду.

Для реалізації проектів відновлення Україна створила нові установи та інструменти. Засновано Державне агентство з відновлення та розвитку, яке відповідає за масштабні проекти, працюючи разом із Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури (також відоме як Міністерство відновлення). Уряд, за участю компанії BlackRock, створює Національний інститут розвитку (фонд) під назвою Ukraine Development Fund (UDF) для залучення публічного і приватного капіталу у відбудову. Відомі інвесткомпанії BlackRock та JPMorgan Chase консультують Україну щодо створення банку/фонду реконструкції для спрямування глобальних фінансів у відбудовчі проекти – станом на початок 2024 року такий фонд вже отримав близько $500 млн початкових зобов’язань і визначив десятки перспективних проектів для повоєнного відновлення. Мета – використовувати державні та донорські кошти як «каталітичний капітал», що зменшує ризики для приватного сектору і приваблює значно більші інвестиції. З метою забезпечення прозорості та підзвітності (що критично для довіри донорів) Україна запровадила інновації у цифровому управлінні. У 2023 році запущено цифрову екосистему DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management) – відкриту платформу, яка відстежує кожен проект реконструкції від заявки до завершення. DREAM виступає єдиним цифровим потоком, де органи місцевої влади подають проекти, донори фінансують їх, а громадськість може слідкувати за реалізацією в реальному часі. Також розширюється можливості чинної системи електронних закупівель Prozorro – тепер вона охоплює усі витрати на відбудову для запобігання корупції під час укладення контрактів.

Фундаментально, стратегія відновлення України нерозривно пов’язана із програмою реформ, насамперед із курсом на членство в ЄС. У червні 2022 року Україна отримала статус кандидата в члени ЄС, і плани відбудови чітко узгоджені з «європейським шляхом». Принципи Лугано щодо відновлення підкреслюють прозорість, верховенство права та демократичну участь, що є складовими необхідних для вступу реформ управління. Президент Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Денис Шмигаль неодноразово наголошували, що відбудова України невіддільна від боротьби з корупцією і зміцнення державних інститутів. Уже в середині 2023 року Україна прискорила виконання семи рекомендацій ЄС (від реформування судової системи до законів проти відмивання коштів). Уряд призначив незалежних антикорупційних посадовців, прийняв законодавство щодо медіа і прав меншин, взяв зобов’язання повністю забезпечити ефективну роботу НАБУ та САП. Ці реформи розглядаються як необхідна умова для отримання великої допомоги ЄС і запорука того, що донорські кошти використовуватимуться доброчесно. Як підкреслює українське керівництво: «відбудова повинна базуватися на принципах належного врядування».

Залучення місцевої влади та громадянського суспільства. У плані України також акцентується децентралізація та участь громад. Національна рада з відновлення залучила до планування представників місцевої влади та голоси громадянського суспільства. Частина стратегії полягає в тому, щоб розподіляти певні кошти на відновлення безпосередньо між муніципалітетами і регіонами на конкурсній основі, продовжуючи довоєнні реформи децентралізації, які надали повноваження місцевим громадам. Такий підхід дозволяє містам, таким як Харків чи Миколаїв, пропонувати власні проекти відновлення (наприклад, відбудову муніципального транспорту чи водопостачання) і отримувати фінансування, якщо вони відповідають критеріям прозорості та ефективності. Коаліції громадянського суспільства – такі як RISE Ukraine (об’єднання ГО) – активно контролюють відбудову і пропонують пріоритети щодо прав на житло та екологічної безпеки. Є широка згода, що український народ має «володіти» процесом відбудови; тому проводяться громадські обговорення планів відновлення, а цифрові інструменти (наприклад, додаток Дія) дозволяють громадянам повідомляти про пошкодження майна і подавати заявки на компенсацію. У 2023 році Україна запустила через Дію програму єВідновлення для надання грантів або житлових сертифікатів власникам пошкодженого війною житла. До середини 2025 року понад 100 тисяч сімей отримали кошти на ремонт або сертифікат на купівлю нового житла, якщо їхнє попереднє було знищене. Ці ініціативи «знизу» ілюструють рішучість України почати відновлення життя вже зараз, навіть попри триваючу війну.

Підсумовуючи, плани українського уряду щодо відбудови амбітні й комплексні – вони враховують нагальні потреби та водночас закладають фундамент для перетвореної, європейської України. Мета – не просто відновити зруйноване, а здійснити «стрибок вперед» до майбутнього більшої стійкості, зеленого зростання та інтеграції до ЄС. Втім, Україна не може впоратися з цим самостійно. Необхідні масштаби фінансування та експертизи значно перевищують можливості країни, особливо з огляду на постійні військові видатки. Тому міжнародне партнерство – це основа кожної ініціативи з відновлення.

Міжнародні ініціативи й підтримка донорів

Міжнародна спільнота об’єдналася на підтримку відновлення України, визнаючи цю справу глобальним суспільним благом – оскільки процвітаюча, відбудована Україна посилить безпеку та демократію Європи. Була створена низка планів і платформ для координації допомоги, мобілізації коштів і залучення експертів. У цьому розділі розглядаються основні міжнародні ініціативи – від найвищого рівня координації до конкретних обіцянок і програм донорів.

Координаційні структури й конференції

Конференції з відновлення України (URC). З 2017 року Україна і партнери проводили щорічні конференції з реформ; після 2022 року вони перетворилися на Конференції з відновлення України, орієнтовані на відбудову. Основні URC – це Лугано 2022, Лондон 2023 та Берлін 2024, які закріпили принципи й заручилися зобов’язаннями:

Лугано 2022: Співорганізована Швейцарією конференція (липень 2022) була першою зустріччю після повномасштабного вторгнення, яка окреслила дорожню карту відновлення України. Підсумком стала Декларація Лугано, що підтвердила повну підтримку України та засудження російської агресії, а також визначила сім основних принципів (партнерство, орієнтація на реформи, прозорість, демократія, інклюзивність, гендерна рівність, сталість) для керування відновленням. Тут уперше представили проект Плану відновлення України на $750 мільярдів, а партнери порівняли цей підхід із «планом Маршалла для України». Були озвучені перші оцінки збитків (понад $100 млрд втрат інфраструктури станом на середину 2022 року). Лугано стало майданчиком для планування й принципів, хоча було оголошено і про негайну допомогу (наприклад, Велика Британія пообіцяла значний пакет підтримки відновлення).
Лондон 2023: Співорганізатори – Велика Британія та Україна в червні 2023 року – акцентували на конкретних зобов’язаннях і залученні приватного сектору. Участь взяли понад 59 країн і 33 міжнародні організації. Результат був значним: партнери України погодили $60 мільярдів додаткової підтримки для відновлення й реконструкції. Зокрема, ЄС оголосив про створення багаторічного фонду у €50 мільярдів (2024–2027) для відновлення, реконструкції й модернізації України. США пообіцяли ще $1,3 мільярда, з яких $675 млн – саме на модернізацію критичної інфраструктури (наприклад, енергосистеми). Велика Британія надала £240 мільйонів на нагальні потреби та $3 мільярди гарантійних позик для розблокування кредитування Світовим банком до 2027 року. Швейцарія взяла зобов’язання на 1,5 мільярда франків до 2027 р. Ці суми стали сигналом підтримки на роки вперед. На Лондонській URC-2023 також було оголошено Український бізнес-компакт, під яким на той час підписалися майже 500 світових компаній (з 42 країн, сукупна вартість яких понад $5,2 трлн), обіцяючи інвестувати у відновлення України. Значну увагу було приділено стимулюванню приватних інвестицій: було представлено механізм страхування воєнних ризиків для покриття інвестицій в Україну, а країни вже розпочали наповнювати новий довірчий фонд MIGA (Японія внесла $23 млн, Британія – £20 млн). G7 та ЄС у Лондоні підтвердили: «Росія повинна заплатити за довгострокове відновлення України», створивши Реєстр збитків (під егідою Ради Європи) для документування війни та вивчаючи правові механізми використання заморожених російських активів на відбудову. Словом, Лондон-2023 став етапом переходу від планування до реального фінансування й запуску інvestплатформ, за допомогою яких провідні країни відкрили доступ до грошей і створили додаткові інструменти (страхування, гарантії, платформи), щоб залучати і державні, і приватні інвестиції.
Берлін 2024: Організатор – Німеччина (червень 2024 р.), URC-2024 продовжила розвиток теми. Оскільки Україна вже стала кандидатом у члени ЄС, конференція акцентувала інтеграцію відновлення з євроінтеграцією. Було понад 3 400 учасників, серед яких не лише уряди та МФІ, а й представники оборонної промисловості (щоб врахувати потребу України в безпеці). У Берліні підписано 110 угод на суму понад €16 мільярдів. Серед них: серйозна підтримка енергетичної стійкості (актуально на тлі російського енерготерору), оборонної промисловості, соціальної інфраструктури та розвитку приватного сектору. Чимало зобов’язань залучили новий EU Ukraine Facility: до прикладу, €1,4 млрд гарантій і грантів ЄС підписано у Берліні для запуску Інвестиційної рамки України, що розблокує €3,2 млрд фінансування для бізнесу, муніципалітетів та держпідприємств України – переважно для ремонтів і розвитку енергетичної інфраструктури. Запроваджено SME Resilience Alliance, яка акумулювала понад €7 мільярдів (у т.ч. €4,5 млрд від нових програм EU Facility) для надання українському малому та середньому бізнесу доступу до фінансування, страхування та експертної допомоги. Ще одна ініціатива – Skills and Education Alliance (€700 млн) для перекваліфікації українців на відбудову. Multi-Agency Donor Coordination Platform (див. нижче) у Берліні провела міністерську зустріч і випустила спільний комюніке про координацію допомоги згідно з пріоритетами України. URC-2024 також зробила акцент на кліматі й зеленому відновленні, представивши Green Energy Challenge Fund та зобов’язання G7+ у рамках Clean Energy Partnership з Україною для пришвидшення переходу до безпечної та сталої енергосистеми. До закриття конференції міністерка закордонних справ Німеччини оголосила, що разом з анонсами у межах конференції було взято на себе більше €16 млрд зобов’язань (auswaertiges-amt.de) – це суттєвий ресурс для підтримки відбудови України.

Ці конференції разом із численними тематичними донорськими зустрічами формують платформу високого рівня для залучення підтримки й щорічного моніторингу прогресу. Наступна конференція (URC-2025 у Римі у липні 2025 року) продовжить цю роботу. Кожна подія не лише акумулює фінансування, а й підкреслює важливість умовності (реформ) і координації між донорами.

Платформа координації донорської допомоги Multi-Agency. Для погодження допомоги між конференціями країни G7, ЄС та Україна створили Donor Coordination Platform у січні 2023 року. Іще її називають «Платформа донорів України» або «Багатостороння платформа» – вона об’єднує 30+ партнерів (країни G7, ЄС, міжнародні фінансові інституції – Світовий банк, ЄБРР, МВФ тощо). На платформі працюють як політичний, так і технічний рівні. Її мета – забезпечити узгоджену, прозору та підзвітну підтримку і уникнути дублювання чи прогалин у фінансуванні. На практиці вона поєднує короткострокову фінансову підтримку (наприклад, для бюджету) із довгостроковим плануванням відбудови. Платформа регулярно проводить засідання: наприклад, її Керівний комітет (співголови – ЄС, США, Україна) збирався у Лондоні та Берліні разом із URC, щоб звірити обіцянки донорів із пріоритетними проектами України. Станом на 2024 рік створюється спільна база проектів та фінансування. Таким чином, платформа поєднує гуманітарну допомогу, поточне відновлення та довгострокову розвиткову підтримку. У середині 2024 року учасники прийняли комюніке про відданість координації з урахуванням пріоритетів України. Цей механізм подібний до підходу, що використовувався у великих післявоєнних відновленнях (як-от Афганістан або Балкани), але з Україною як основним драйвером і безпрецедентною відкритістю (українська система DREAM підключена до донорських систем). Платформа, найімовірніше, поступово трансформується у формальне Партнерство з відновлення з управлінням єдиним багатодонорським фондом у майбутньому.

Міжнародні експертні групи. Окрім офіційних структур, у розробці планів відновлення для України брали участь різноманітні експертні конференції й робочі групи. Наприклад, у жовтні 2022 року Німеччина та Єврокомісія організували Міжнародну експертну конференцію з відновлення України в Берліні. Ця зустріч економістів і стратегів підкреслила важливість найкращих світових практик та необхідності тривалої підтримки. Окрім того, наприкінці 2022-го створено G7+ Coordination Group on Energy для допомоги Україні у швидкій відбудові та захисті енергосистеми; заява групи з Берліна-2024 описує поточні проекти (хоча не детализує нові зобов’язання). OECD заснувала представництво в Києві і розпочала «OECD-Ukraine Country Program» із порадами щодо управління та економічних реформ для відновлення. ООН інтегрувала раннє відновлення у свої кластери гуманітарної допомоги; ПРООН та інші агентства проводять оцінки та пілотні реконструкції (розчищення завалів, відновлення інфраструктури громад тощо). Такі багатосторонні формати забезпечують участь світових експертів у питаннях післявоєнного житла, розмінування, адміністрування.

Основні фінансові зобов’язання та внески донорів

Міжнародна фінансова підтримка для виживання та відновлення України є надзвичайною. Станом на квітень 2025 року для України з моменту вторгнення було мобілізовано понад 77 мільярдів доларів іноземної фінансової допомоги. Це включає гуманітарну допомогу, бюджетну підтримку та фінансування реконструкції, зібрані від широкого кола донорів. Таблиця нижче підсумовує основні обіцянки і внески головних донорів та інституцій у відновлення та реконструкцію України (зосереджуючись на немілітарній допомозі):

Донор / Програма	Обіцянки та зобов’язання	Термін дії та мета
Європейський Союз (Комісія)	50 млрд євро, Механізм для України (2024–2027) – запропонована багаторічна підтримка (гранти + кредити) для фінансової стійкості України, відновлення та реформ на шляху до ЄС. 18 млрд євро макрофінансової допомоги у 2023 (кредити) – для фінансування бюджету України та життєво необхідних послуг. (Країни-члени ЄС окремо надають допомогу через двосторонню підтримку та фонди під керуванням ЄС.)	Бюджетна підтримка і реконструкція: 50 млрд євро забезпечать передбачуване фінансування до 2027 року для невідкладних проєктів відновлення і функціонування держави. Це підкреслює довгострокову відданість ЄС Україні на шляху до членства в ЄС. Раніше 18 млрд євро макрофінансової допомоги у формі кредитів 2023 року закрили бюджетний дефіцит і підтримали макростабільність. Додаткові кошти ЄС спрямовані на ремонт енергетики, житла, розмінування та гуманітарні потреби.
США	30,2 млрд доларів+ прямої бюджетної підтримки (2022–2024) – гранти через програму Світового банку PEACE для виплати зарплат, пенсій тощо. 1,3 млрд доларів допомоги на відновлення (Лондон 2023) – включає 675 млн доларів на критичну інфраструктуру (енергомережа, транспорт) та 520 млн доларів на реформування енергосистеми. Фонд відновлення США–Україна (2025) – новий фонд для довгострокового відновлення, що залучає приватні інвестиції; Україна внесок 50% від майбутніх роялті з державних активів.	Економічна підтримка та інфраструктура: Бюджетна допомога США утримувала роботу уряду України під час війни. Остання відновлювальна допомога спрямована на швидке відновлення інфраструктури та модернізацію енергомереж. У квітні 2025 року США і Україна погодили створення спільного Фонду інвестицій у відбудову для мобілізації капіталу для масштабних проєктів (та отримали доступ США до українських критичних матеріалів в обмін). США також значно сприяли гуманітарній допомозі (понад 2 млрд дол.) та надали кредитні гарантії (наприклад, гарантія Світового банку на 1 млрд дол. у 2022).
Міжнародні фінансові інституції	МВФ: 15,6 млрд доларів (2023–2027) – розширене фінансування для стабілізації економіки, підтримки реформ і впевненості донорів. Світовий банк: близько 18 млрд доларів виплачено (лютий 2022–2023) на екстрену підтримку; 77 млрд доларів мобілізовано для донорів через трастові фонди і проєкти. Ключові інструменти – програма PEACE (державні витрати для адміністративної спроможності – каналізує кошти донорів до бюджету) та інвестиційні проєкти для інфраструктури, енергетики й медицини. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР): понад 3 млрд євро інвестовано (2022–24) в підприємства, енергетику й транспорт; планується залучити 3–5 млрд євро додаткового капіталу для масштабу підтримки до 15–20 млрд на проєкти воєнного і повоєнного періоду. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ): 1,7 млрд євро кредитів за підтримки ЄС у 2022; співфінансування муніципальних і транспортних проєктів; створив EU for Ukraine Fund для об’єднання внесків країн-членів у відновлення.	Макростабільність та фінансування проєктів: Програма МВФ – перша для країни у стані війни – надає швидке фінансування і рамку реформ для відновлення боргової сталості. Світовий банк координує великі гранти для України (переважно від США, ЄС, Великої Британії, Японії) для фінансування держпослуг та управляє багатодонорським трастовим фондом для допомоги, відновлення і реформ. Він також проводить оцінку збитків, що визначає пріоритети відбудови. ЄБРР як банк розвитку підтримує приватний сектор й міста України, використовуючи інноваційні інструменти (страхування воєнних ризиків, інвестування в капітал); у разі схвалення нових коштів акціонерами планує масштабне збільшення підтримки. ЄІБ як кредитна ланка ЄС перейшов на гранти і гарантії (з огляду на ризик України) і відіграє роль у великій інфраструктурній відбудові (залізниці, дороги, прикордонні переходи) у партнерстві з Механізмом для України.
Основні двосторонні донори	Німеччина: понад 1 млрд євро допомоги на відбудову у 2022–24 (зокрема 200 млн євро на житло для ВПО, 150 млн євро на енергетику) плюс лідерство через ЄС. Провела конференцію з відновлення URC 2024, підтримала енергетичну стійкість та ініціативи для бізнесу (наприклад, посібник для інвесторів і альянс для МСБ). Велика Британія: £220 млн гуманітарної та економічної допомоги у 2022 р.; £1,5 млрд ($1,9 млрд) кредитних гарантій, що дозволили фінансування від Світового банку та ЄБРР; нові £240 млн пообіцяно на відновлення на URC 2023. Також Британія ініціювала Ukraine Business Compact і страхування воєнних ризиків. Японія: близько 6–7 млрд доларів обіцяно (станом на 2023) у вигляді кредитів, грантів та гуманітарної допомоги dentons.com csis.org. Провела конференцію з відбудови у 2023 році та оголосила $105 млн на розмінування та обладнання halifax.citynews.ca halifax.citynews.ca. Канада: близько 1,8 млрд канадських дол. фінансової допомоги (кредити й гранти) станом на 2023, включно з облігаціями для України на 500 млн євро; також створила рахунок під управлінням МВФ для донорських коштів. Франція: 470 млн євро у 2022 для невідкладних потреб; у 2023 році зосереджувалася на енергетиці (генератори, елементи мереж) та транспорті; оголосила 40 млн євро гуманітарної допомоги на URC 2023. Скандинавські країни (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія): суттєві внески грантами та обладнанням. Особливо Данія реалізує партнерство для відновлення Миколаївської водної інфраструктури та надала понад 250 млн євро на проєкти відбудови. Норвегія пообіцяла $100 млн на енергетику та $7 млрд за 5 років (частково на цивільну допомогу). Швеція і Фінляндія фінансують ремонт житла і шкіл і надають “зелені” технології для відбудови. Польща і Балтія: Польща передала матеріальну допомогу (мости, генератори), є логістичним хабом для відновлення; Балтійські країни виділяють високий % ВВП на допомогу Україні й співфінансують відбудову окремих регіонів (наприклад, Естонія опікується відновленням шкіл Житомирської області).	Гранти, кредити, гарантії та матеріальна допомога: Кожен донор має свою спеціалізацію – Німеччина у енергетиці і житлі, Британія у мобілізації фінансів і комплектах для розмінування, Японія у спецтехніці та медобладнанні, Франція у генераторах та мостах, Скандинави у “зелених” технологіях і локальній інфраструктурі. Важливо, що кілька країн “патроном” закріпились за українськими регіонами чи містами: Данія–Миколаїв, Франція–Чернігів, Естонія–Житомир, Латвія–Херсон, Литва–Луганська обл. (у майбутньому) тощо. Такий підхід гарантує сталу увагу до відбудови тих територій. Двостороння допомога часто проходить крізь міжнародні механізми (фонди Світового банку, агентства ООН) або напряму на рахунки уряду України задля прозорості.
НУО та приватний сектор	Міжнародні НУО: Сотні організацій займаються допомогою і раннім відновленням. Червоний Хрест/Червоний Півмісяць ремонтували житло та лікарні, надавали тимчасове житло. НУО Team Rubicon і Habitat for Humanity допомагають відбудовувати будинки і розчищати завали. Halo Trust та інші займаються розмінуванням полів. Фонди (напр. Howard G. Buffett Foundation) фінансували відновлення шкіл Київщини, закупівлю розмінувальної техніки. Громадянське суспільство України: Місцеві волонтери і НУО лагодили дахи, вставляли вікна, облаштовували хаби. Коаліція RISE Ukraine просуває прозору відбудову і створює інструменти як DREAM. Краудфандінг (через UNITED24) зібрав десятки мільйонів доларів для окремих проєктів (відбудова будинків, реставрація культурних пам’яток). Приватні компанії: До середини 2023 року понад 500 компаній у світі підписали Ukraine Business Compact – мають намір інвестувати у будівництво, енергетику, ІТ та фінанси. Деякі вже активно працюють: гіганти будівництва беруть участь у тендерах на мости і житло, ІТ-компанії надають цифрові сервіси (напр. Starlink для зв’язку, Microsoft – хмарні потужності для держданих). Щоб забезпечити страхування приватних інвестицій, донори створили механізми страхування військових ризиків, а у Берліні 2024 домовились про понад 350 млн доларів страхування для перших проєктів.	Гуманітарна допомога та пілотні проєкти “відбудови краще”: НУО найчастіше діють на рівні громад – так ПРООН і ЄС відремонтували 66 шкіл у 11 областях до середини 2025 року, створивши бомбосховища і модернізувавши обладнання. Це дало змогу понад 21 000 учнів і вчителів повернутись до навчання та життя. Окрема увага – культурній спадщині: ЮНЕСКО зафіксувало пошкодження 494 культурних об’єктів, разом із партнерами захищає і відновлює спадщину. Один із яскравих прикладів: Італія разом із ЮНЕСКО та Україною відновлює Одеський Спасо-Преображенський собор, серйозно пошкоджений ракетою – Італія надала перші 500 000 євро на ремонт даху і очолить масштабну реконструкцію центру Одеси. Таке державно-приватно-міжнародне партнерство відкриває шлях до великих інвестицій у відбудову після покращення безпеки. Очікується, що приватний сектор активно розвиватиметься – особливо в інфраструктурі (концесії доріг, ВДЕ) та природних ресурсах. Українські корисні копалини (літій, рідкоземельні елементи) й агроб потенціал вже цікавлять інвесторів; такі проєкти як Фонд відновлення США–Україна (прив’язані до роялті з надр) свідчать про майбутні державно-приватні альянси.

Таблиця: Основні обіцянки щодо немілітарної допомоги для відбудови та відновлення України (таблиця не є вичерпною; багато країн та організацій роблять значно більше внесків).

Ця масштабна підтримка була життєво необхідною для того, щоб уряд та економіка України вижили під час війни, а також для підготовки до відбудови. Кошти донорів пішли на виплати вчителям, лікарям і пенсіонерам, ремонт електростанцій і житла, а також розмінування сільськогосподарських земель для посіву. Попри це, потреби у фінансуванні значно перевищують доступні ресурси. За оцінкою Світового банку, лише у 2023 році для найнеобхідніших інвестицій у відновлення потрібно 14 мільярдів доларів, а у 2024 році необхідно майже 50 мільярдів доларів на бюджет та нагальні ремонти cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu. Прем’єр-міністр України попередив, що у 2024 році країні знадобиться близько 14 мільярдів євро міжнародної підтримки лише для покриття дефіциту бюджету та реалізації першочергових проектів відновлення. Станом на початок 2025 року донори ще не визначили, як повністю скоротити фінансовий дефіцит у розмірі 10 мільярдів доларів у плані відновлення України на 2025 рік. Ведуться постійні дискусії щодо інноваційних джерел фінансування – зокрема, використання заморожених російських суверенних активів (понад 300 мільярдів доларів, що знаходяться за кордоном) для фінансування відбудови. Незважаючи на юридичні перепони, країни G7 і ЄС активно досліджують шляхи спрямування цих активів на потреби України, як було підтверджено на конференціях у Лондоні та Берліні. Ще одним потенційним джерелом можуть бути репарації від Росії (що малоймовірно в короткостроковій перспективі без політичної домовленості). Тим часом Україна також випускає внутрішні військові облігації для фінансування частини відбудови і розглядає використання боргових інструментів, прив’язаних до майбутнього відновлення (наприклад, варранти на ВВП). Координаційна платформа визначає джерела фінансування для пріоритетних секторів, сподіваючись залучити більше двосторонніх донорів (наприклад, країни Затоки та Китай досі були незначними донорами, але можуть посилити підтримку гуманітарних або інфраструктурних проектів).

Підсумовуючи, міжнародні донори надали десятки мільярдів доларів на підтримку України, започаткувавши низку програм для вирішення питань від екстреного ремонту енергосистеми до довгострокової економічної модернізації. Однак ця підтримка має зберігатися – і навіть зростати – протягом багатьох років. Як відзначає МВФ, Україна потребуватиме “надзвичайної міжнародної допомоги на постійній основі”, щоб покрити витрати на відновлення і зберегти макроекономічну стабільність cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu. Колективні зусилля щодо відбудови України лише починаються, і подальша глобальна солідарність буде ключовою для її успіху.

Секторальні пріоритети відбудови

Відновлення України охоплює всі ключові сектори економіки та суспільства. У цьому розділі розглядаються основні плани та ініціативи по галузях, виділяючи як отримані пошкодження, так і те, як відновлення кожного сектору вирішується:

Інфраструктура та транспорт

Збитки і потреби: Напад Росії зруйнував інфраструктуру України. Понад 25 000 км доріг і кілька сотень мостів були пошкоджені або знищені, як і залізничні лінії, аеропорти та порти. Основні автошляхи і залізничні коридори на сході та півдні пошкоджені обстрілами. Порт Маріуполь фактично зруйнований, а порти на Чорному морі неодноразово атакувалися і блокувалися. За оцінкою Світового банку, потреби у відновленні транспортного сектору становлять майже 78 мільярдів доларів – це другий показник після житлового сектору. Відкриття і ремонт транспортних шляхів критично необхідні як для економіки (зокрема експорту зерна), так і для гуманітарного доступу.

Плани і прогрес: Україна відновлює сполучення на звільнених територіях за допомогою тимчасових рішень (понтонні мости, гравійні дороги) і планує комплексні оновлення у довгостроковій перспективі. Мости: До середини 2023 року Україна спорудила понад 50 тимчасових мостів, а будівництво постійних мостів триває на таких магістралях, як траса Київ–Харків. Укравтодор проводить в умовах війни програму з пріоритетного відновлення маршрутів, що забезпечують доставку вантажів і повернення цивільних. Дороги: За кошти донорів ремонтують ключові магістралі; наприклад, USAID та Світовий банк профінансували термінові ремонти траси М-06 до польського кордону у 2022–2023 роках. Майбутні плани передбачають не просто ремонт доріг, а й модернізацію транспорту до європейських стандартів – зокрема, розглядається можливість переобладнання деяких залізниць із радянської широкої колії на європейську стандартну для кращої інтеграції з ЄС. Ініціатива ЄС “Шляхи солідарності” вже інвестує у прикордонну інфраструктуру (розширення пунктів пропуску, збільшення перевантажувальної потужності залізниці) для полегшення експорту та подорожей, доки чорноморські порти залишаються обмеженими. ЄІБ та ЄБРР надали кредити й гранти, зокрема на ремонт залізничного рухомого складу та закупівлю модульних мостів. Польща й інші сусіди допомагають ремонтувати залізниці та дороги до своїх кордонів для посилення сухопутної торгівлі. В містах увагу приділяють відновленню громадського транспорту (наприклад, тролейбусні мережі у Харкові й Чернігові відновлюються за іноземні кошти). У довгостроковій перспективі транспортна стратегія України (згідно із національним планом відновлення) передбачає “розумну” та сталу інфраструктуру – цифрові логістичні рішення, розширення електрифікації залізниці, будівництво автомагістралей, що заповнять прогалини у європейській мережі. Ведуться обговорення щодо великих проектів, таких як новий залізничний коридор європейської колії з Польщі до Києва, у поствоєнний період. Крім того, як тільки дозволить безпекова ситуація, буде критично важливо відбудувати українські порти та судноплавні шляхи. Плани з реконструкції порту Маріуполя та мостів через Дніпро вже розробляються, імовірно, із залученням коштів від міжнародних морських організацій та партнерів, таких як Туреччина. Таким чином, відновлення транспортної інфраструктури України зосереджене на швидкому відновленні сполучення між громадами у короткій перспективі та на реінтеграції України до європейських і світових ринків завдяки модернізованій, стійкій інфраструктурі – у довгостроковій.

Енергетичний сектор

Збитки і потреби: Енергетичний сектор став одним із ключових об’єктів ударів російських ракет і дронів. Українська енергосистема зазнала сотень обстрілів по електростанціях (теплових і гідроелектростанціях), високовольтних підстанціях і лініях передачі. Цілі міста періодично залишались без світла та тепла, особливо наприкінці 2022 року, коли приблизно 50% національної енергосистеми була виведена з ладу. Знищення Каховської ГЕС у червні 2023 року стало колосальним ударом – це не тільки зруйнувало потужне джерело енергії, а й призвело до зневоднення Каховського водосховища, що вплинуло на охолодження Запорізької АЕС та зрошення аграріїв. На кінець 2024 року прямі збитки енергетичній інфраструктурі перевищили 10 мільярдів доларів, а потреби на відновлення енергетики перевищують 68 мільярдів доларів (разом із модернізацією системи). Україна також втратила доступ до вугільних шахт на окупованих територіях і Запорізької АЕС (найбільшої в Європі), яка залишається під російським контролем, що створює величезний енергетичний дефіцит.

Плани і прогрес: Україна змогла запобігти повному колапсу енергосистеми завдяки швидким ремонтам і міжнародній підтримці. Взимку 2022 та 2023 років союзники надали екстрені дизель-генератори й мільйони енергетичних пристроїв (обігрівачі, павербанки, трансформатори). Уже на початку 2023 року Україна синхронізувала свою енергосистему з континентальною мережею Європи, отримавши можливість екстреного імпорту електроенергії з ЄС en.wikipedia.org. Далі, відбудова енергетики України має два паралельні напрями: швидке відновлення й посилення наявної мережі задля стійкості зараз і створення нової, чистої енергосистеми у майбутньому. У короткостроковій перспективі триває ремонт пошкоджених електростанцій: зокрема, кілька теплових енергоблоків, які постраждали від ракетних ударів, частково повернуті до роботи завдяки заміні трансформаторів (часто – подарованих європейськими країнами: Франція, Німеччина, Литва та інші надіслали десятки трансформаторів). Щоб зменшити вразливість, Україна децентралізує виробництво енергії: встановлює тисячі промислових генераторів й мобільні газотурбінні електростанції для резервного забезпечення. Донори, як-от США, вже пообіцяли 520 мільйонів доларів спеціально для оновлення і захисту електромережі України – зокрема, на фізичне посилення об’єктів, покращення ППО для ключових станцій та переміщення деяких критичних вузлів мережі під землю чи у більш безпечні західні регіони.

У довгостроковій перспективі Україна планує “зелену” відбудову енергосектору. Це означає розширення ВДЕ (вітрова та сонячна енергія, біоенергетика), підвищення енергоефективності і поступовий відхід від старої залежності від вугілля. До повномасштабного вторгнення частка ВДЕ в електробалансі України становила близько 10%; план відновлення передбачає суттєве збільшення цієї частки до 2030 року. Міжнародні партнери започаткували Партнерство з чистої енергетики на URC-2023 для підтримки цього переходу. Уже зараз окремі донори фінансують встановлення сонячних панелей і теплових насосів у важливих соціальних об’єктах, лікарнях і школах, щоб зменшити їх залежність від мережі. Розробляються проекти нових вітроелектростанцій на заході України (де вони будуть у більшій безпеці) і сонячно-акумуляторних комплексів для децентралізованої подачі електрики. Європейський механізм для України виділяє кошти на енергетичні інвестиції, а ЄБРР інвестує у приватні компанії сектору ВДЕ для підготовки до розширення після війни. Україна також прагне відбудовувати зруйновані енергетичні підприємства із вищою потужністю та ефективністю – наприклад, при відновленні пошкоджених ТЕС їх можуть перепроєктувати для спалювання біомаси або водню у майбутньому, відповідно до кліматичних цілей ЄС. Інфраструктура природного газу (трубопроводи, сховища) теж потребує відновлення, але Україна бачить тут нові можливості: обговорюється використання її величезних об’ємів газосховищ для енергетичної безпеки Європи і навіть виробництво “зеленого водню” на експорт до ЄС. Важливо, що станом на середину 2025 року 70% пошкоджених енергооб’єктів вже частково відновлено, проте повна відбудова вимагатиме не лише відновлення “як було”, а й трансформації системи – вона повинна стати більш децентралізованою і керованою через цифрові технології, щоб її було важче вивести з ладу ворожими атаками.

Підсумовуючи, відновлення енергетики України зосереджене на розбудові стійкої, сучасної електромережі. У короткостроковій перспективі головна мета — забезпечити безперебійне електропостачання шляхом ремонту та резервних систем. У довгостроковій — створити чистіший, інтегрований із Європою енергетичний сектор, який подолає вразливості минулого (як технічні, так і геополітичні). Цю трансформацію зміцнюють міжнародні ініціативи, такі як Енергетичне партнерство G7–Україна, а також значні інвестиції з боку ЄС, США та інших у модернізацію мереж і проекти відновлюваної енергетики. Важливий приклад культурних змін: навіть під час війни Україна та ЄС започаткували програму “Зелене відновлення” 2024–28, щоб відбудувати промисловість на принципах низьковуглецевості, а ЮНІДО (Організація ООН з розвитку промисловості) допомагає українським виробникам впроваджувати чисті технології при відновленні діяльності. Усі ці зусилля спрямовані на те, щоб майбутня енергетична система України була захищеною як від фізичних атак, так і від загроз зміни клімату.

Житло та міський розвиток

Збитки та потреби: Війна завдала величезної шкоди житлу — на початок 2025 року, за оцінками, 150 000 житлових будівель (у тому числі багатоповерхівки і приватні будинки) були пошкоджені або зруйновані. Цілі райони в містах, таких як Маріуполь, Бахмут і Сєвєродонецьк, перетворилися на руїни. Навіть у передмістях Києва, як-от Ірпінь і Бородянка, стоять порожні зруйновані багатоповерхівки. Житловий сектор — це найбільша стаття відновлення, що потребує майже 84 мільярди доларів протягом наступного десятиліття. Окрім житла, міська інфраструктура (водопостачання/каналізація, теплові мережі, вуличне освітлення) також сильно постраждала, ускладнюючи переселення людей. Руйнування житла стало однією з причин масштабної кризи переміщення, оскільки мільйони людей втекли або не можуть повернутися у свої міста через їх руйнацію.

Плани і прогрес: Підхід України до відновлення житла подвійний: відремонтувати те, що можна швидко полагодити, і планувати масштабне будівництво нового житла та реконструкцію у зруйнованих районах. У короткостроковій перспективі запущені програми, як-от “єВідновлення”, що надає гранти власникам житла на заміну розбитих вікон, дверей чи дахів. До середини 2023 року понад 50 000 домогосподарств отримали невеликі гранти на такі ремонти через застосунок “Дія”. Громади, часто за підтримки донорів, встановлюють тимчасові модульні будинки для тих, хто втратив дім — наприклад, Польща передала сотні збірних модульних будинків, які зараз прихистили родини у Бучі й Львові. Це проміжні рішення. На перспективу Україна розробляє нові генеральні плани міст, що постраждали від війни. Архітектори та містопланувальники (деякі — через міжнародні конкурси) уявляють, якими можуть стати міста на кшталт Маріуполя чи Попасної: покращене планування, перенесення житлових кварталів подалі від небезпечних промислових зон, створення парків на колишніх лініях фронту тощо. Реконструкція житла орієнтуватиметься на сучасні стандарти: енергоефективне проєктування (аби зменшити споживання газу на опалення), обов’язкові бомбосховища в кожній багатоповерхівці, безбар’єрність. Ідея “Відбудувати краще, ніж було” міцно закріпилася — наприклад, коли ЄС і ПРООН відновлювали 66 шкіл, вони не лише латали стіни, а ще й підвищували теплоізоляцію, покращували вентиляцію, влаштовували укриття. Такий самий принцип буде застосовано і до житлових будинків: квартири після відновлення будуть кращими за ті, що були зруйновані, якщо дозволить фінансування.

Міжнародні партнери активізують зусилля. Європейська Комісія започаткувала ініціативу з відновлення житла для внутрішньо переміщених осіб, а такі країни, як Німеччина, спрямували кошти на житлові програми (Кредитна установа для відбудови KfW у 2022 році надала 200 мільйонів євро на фінансування доступного житла для ВПО). Японія профінансувала тимчасові модульні будинки й допомагає у плануванні відновлення лікарень і шкіл у громадах. Деякі партнери підтримують цільове відновлення міст — наприклад, Велика Британія співпрацює з Києвом, ділячись досвідом реконструкції багатоповерхівок і відновлення передмість; Франція консультує щодо відбудови історичного центру Чернігова. Крім того, уряд України готується масштабно впроваджувати компенсацію житла: у березні 2023 року (Закон №7198) ухвалено, що громадяни, житло яких зруйновано, отримають житлові сертифікати або фінансову компенсацію від держави для купівлі нового житла в іншому регіоні України. Запуск першої хвилі заявників стартував 2023-го, тисячі звернень уже обробляються. З часом ці сертифікати (по суті, ваучери) дозволять людям перейти з тимчасових притулків у постійне житло — а держава, ймовірно, буде їх “погашати”, будуючи нові житлові комплекси.

Міська інфраструктура теж у центрі уваги. Системи водопостачання й опалення у містах, таких як Миколаїв і Харків, відновлено за допомогою НАТО та ЄС (наприклад, після того як у Миколаєві через війну припинилося водопостачання, міжнародна допомога сприяла прокладанню нової магістралі від річки Буг). Йдуть роботи з модернізації тепломереж — встановлюють нові енергоефективні модульні котельні, інтегрують все більше сонячних колекторів для підігріву води. Управління відходами та переробка уламків — ще один важливий напрям: потрібно очистити мільйони тонн завалів, тому ПРООН і місцева влада закупили мобільні подрібнювачі й займаються переробкою бетону зі зруйнованих будівель для використання у відновленні доріг. Це не лише економить гроші, а й знижує негативний вплив на довкілля.

Підсумовуючи, план відновлення житлової сфери орієнтований на людей — амбітна мета, щоб кожна сімʼя-переселенець повернулася у безпечне, сучасне житло. Короткостроково — це швидкі ремонти й тимчасові притулки; довгостроково — масове будівництво і оновлення міст. На все знадобиться час: навіть при ідеальному фінансуванні звести десятки тисяч нових осель (іноді — у зовсім нових локаціях) може зайняти 5–10 років і більше. Міста на кшталт Маріуполя, ймовірно, доведеться відбудовувати із “чистого аркуша”. Утім, комбінація компенсаційних програм, міжнародної підтримки та продуманого містопланування вже прокладає шлях уперед. Символічно, що вже наприкінці 2023-го в Україні завершено першу повну реконструкцію багатоквартирного будинку в Ірпені — невелика триповерхівка, повернуті родини, й нова надія для тисяч інших.

Відновлення економіки та фінансування

Збитки і потреби: Шок від війни для економіки України був надзвичайно глибоким. Окрім фізичного знищення заводів і сільгоспугідь, економічне зростання обвалилося: ВВП у 2022 році впав приблизно на 29% cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu. Тисячі підприємств (особливо у зоні бойових дій) були закриті або релоковані, ланцюги постачання порушені, експорт драматично впав (особливо через блокування торгівлі Чорним морем). Світовий банк оцінює сукупні економічні втрати України (втрачене виробництво) у сотні мільярдів. Відновлення в цьому секторі — це не лише відбудова, а й повернення робочих місць, життєзабезпечення і макроекономічної стабільності. Сектор комерції та індустрії потребує понад $64 млрд інвестицій за даними RDNA4: це кошти на пожвавлення виробництва, сфери послуг і торгівлі. Особливо постраждали малі й середні підприємства (МСП) — їм вкрай потрібен стартовий капітал. Банківський сектор, попри стабільність завдяки міжнародній підтримці, стикається з проблемами “проблемних кредитів” і ризиків війни. Інфляція та дефіцит бюджету підскочили за роки війни — країні була життєво необхідна фінансова допомога партнерів.

Плани і прогрес: Ключ до економічного відновлення — це макроекономічна стабілізація і реформи під егідою МВФ та донорів. Програма МВФ на $15,6 млрд (2023–27) спрямована на поповнення резервів, підтримку бюджету та структурні реформи (податкова політика, управління держпідприємствами тощо). Ця допомога — перша в історії для країни, яка перебуває у стані війни, дала сигнал довіри для решти донорів і відкрила шлях додатковому фінансуванню. Завдяки їй і десяткам мільярдів зовнішньої підтримки уряд України втримав фінансову стабільність: гривня стабільна, інфляція знизилася (з понад 20% у 2022-му до близько 10% у 2024-му), у 2023 році навіть зафіксовано скромний приріст ВВП cdn.ceps.eu. Далі очікуються реформи управління, антикорупції і правопорядку, необхідні для покращення бізнес-клімату та залучення інвестицій — ключового чинника відновлення у довгостроковій перспективі.

На мікрорівні серед пріоритетів — підтримка бізнесу і створення робочих місць. Україна за підтримки партнерів запустила низку ініціатив: SME Resilience Alliance (згадувалася вище) мобілізує €7 млрд на кредити, гарантії та експертну підтримку малому бізнесу; Ukraine Investment Platform від інституцій розвитку країн G7 для спільного інвестування у великі проекти; кредитні лінії IFC (підрозділ Світового банку) для підтримки експорту-імпорту. Держава також надає гранти для малих бізнесів, які постраждали від війни через програму “єРобота” (частково фінансується донорами) — підприємці можуть придбати обладнання чи перевезти справу з прифронтових регіонів. Щоб залучити іноземних інвесторів попри війну, створюється тимчасова програма страхування воєнних ризиків (фонд MIGA, пілот EBRD, див. вище). Деякі інвестори вже проявляють інтерес — наприклад, агропромислові компанії фінансують елеватори на заході країни, а IT-сектор нарощує хаби в безпечніших містах, таких як Львів.

Відновлення економіки також передбачає модернізацію: відхід від сировинного експорту до виробництва з високою доданою вартістю. Це відповідає стратегії майбутнього членства в ЄС — Україна прагне інтегруватися у європейські виробничі ланцюги у сферах автокомплектуючих, машинобудування, цифрових сервісів. Наприклад, планується створити нові індустріальні парки у західних і центральних областях для залучення фабрик (декілька таких парків із податковими пільгами вже схвалені у 2023 році). Айті-галузь — справжня історія успіху воєнного часу: експорт послуг ІТ під час війни навіть зріс. Державні ініціативи на кшталт Дія.Сіті (особливий правовий режим для IT-компаній) і донорське партнерство у сфері технологій (наприклад, запуск UK-Ukraine TechBridge у 2023 році) стимулюють розвиток цифрової економіки України.

Ще одним ключовим сектором є сільське господарство – історично близько 12% ВВП і головне джерело експортних доходів. Війна спустошила аграрний сектор через заміновані поля та окуповані родючі землі. Відновлення включає розмінування мільйонів гектарів, ремонт іригаційних систем (особливо після катастрофи на Каховській дамбі) і підтримку фермерів кредитами та технікою. Світовий банк і ФАО мають програми з забезпечення фермерів насінням і фінансуванням для засіву очищених територій. ЄС допомагає Україні відкривати альтернативні експортні маршрути (залізницею/вантажівками), щоби подолати проблеми з портами і підтримати агросектор до повної безпеки морських шляхів. Для відновлення сільського господарства визначені понад 50 млрд дол. США потреб (включаючи компенсації за втрачене обладнання, відновлення зерносховищ і модернізацію до санітарних стандартів ЄС). Принцип «зеленої відбудови» актуальний і тут – є зусилля щодо впровадження кліматично-розумного землеробства при відновленні господарств.

Фінансовий сектор: Банківська система України, яка пройшла реформи до війни, залишалася функціональною. Банки швидко відновили роботу після початкового шоку від вторгнення, а безготівкові розрахунки є поширеними. Відновлювальні плани для фінансової сфери включають залучення міжнародного капіталу до українських банків та потенційно створення спеціалізованого Банку відновлення (за консультацією BlackRock/JPMorgan), що поєднуватиме державне і приватне фінансування. Станом на січень 2024 року цей фонд/банк відновлення вже мав близько 1 млрд дол. стартових зобов’язань. Також українська влада розглядає використання заморожених російських активів як застави для залучення коштів – перемовини тривають у G7 і ЄС. Внутрішньо Україні після війни знадобиться оновити податкову систему (уряд тимчасово знизив деякі податки для стимулювання бізнесу під час війни), щоби забезпечити сталі доходи для відбудови.

Підсумовуючи: економічне відновлення стосується не лише грошей, а й політики та інвестиційного клімату. На короткостроковому етапі економіка України тримається за рахунок зовнішньої фінансової підтримки. У довгостроковій перспективі (наступні 5–10 років) мета – стимулювати зростання через відбудову виробничих потужностей і впровадження глибоких реформ. Експерти прогнозують: якщо бойові дії стихнуть, Україна може показати потужне відновлення: ЄБРР прогнозує зростання ВВП до ~5% або вище у перші післявоєнні роки за рахунок відновлювальних інвестицій euromaidanpress.com. МВФ обережно оцінює, що до 2029 року ВВП України може повернутися до довоєнного рівня (2021) за умови продовження реформ та значних інвестицій cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu. Досягнення цього передбачає збереження макроекономічної стабільності (низька інфляція, стабільна валюта), поліпшення управління (аби привабити інвесторів) і ефективне спрямування коштів у відновлення заводів, ферм та фабрик. Наявність платформи координації та значні західні зобов’язання свідчать, що, принаймні до кінця поточного десятиліття, Україна не йтиме цим шляхом сама.

Охорона здоров’я та система медицини

Збитки та потреби: Війна спричинила серйозні руйнування української системи охорони здоров’я. За даними МОЗ, станом на середину 2023 року щонайменше 150 лікарень та поліклінік було знищено і понад 1000 пошкоджено через атаки (включаючи цілеспрямовані удари по медичних закладах) – ці цифри з того часу лише зросли. Також втрачено медичне обладнання й карети швидкої допомоги. Окрім фізичних збитків, система перевантажена через велику кількість поранених (травми, ампутації, опіки), кризи психічного здоров’я, а також відтік чи вимушене переміщення тисяч лікарів та медсестер. Рівень вакцинації обвалився, а рутинна медична допомога в зонах бойових дій припинилася. Орієнтовно 16 млрд дол. США потрібно на відновлення й модернізацію медустанов та послуг (ця сума врахована в загальних соціальних потребах). Знакову дитячу лікарню в Києві (Охматдит) пошкодили на початку війни, і вона стала символом того, чому охорону здоров’я слід захищати; донори об’єднались, щоб допомогти цій установі (наприклад, Німеччина пообіцяла €20 млн на відбудову й розширення Охматдиту en.wikipedia.org).

Плани та прогрес: МОЗ України за підтримки ВООЗ і донорів розробило план “відбудувати краще” у сфері охорони здоров’я. Першочергово робиться акцент на забезпеченні доступу: відкриваються мобільні клініки, відновлюються пошкоджені лікарні й розширюються можливості лікування поранених. Наприклад, у звільнені території, де лікарні були зруйновані, доставили численні модульні медичні амбулаторії. Міжнародні партнери (ВООЗ, Червоний Хрест) допомогли організувати польові шпиталі й постачати критичні медикаменти. Також використовується телемедицина, що дозволяє пацієнтам на лінії фронту консультуватися з лікарями з інших регіонів.

У довгостроковій перспективі Україна планує осучаснити свою медичну інфраструктуру. План відновлення передбачає створення нових регіональних мереж лікарень із потужними «хабами». Замість того, щоби відновлювати всі малі лікарні, ідея полягає в концентрації ресурсів в оновлених закладах, які обслуговують більшу кількість людей, а маленькі клініки забезпечують первинну медичну допомогу. Це, до речі, було частиною докорінної медичної реформи, яку перервала війна. Відбудова лікарень уже стартувала в окремих регіонах: у 2023 році розпочалося будівництво нового національного реабілітаційного центру для ветеранів і цивільних із пораненнями війни (протезування, ПТСР тощо), коштом держави й донорів. Психічне здоров’я є пріоритетом, який просуває перша леді Олена Зеленська – в Україні стартувала Національна програма психічного здоров’я; донори (ЄС, Канада) фінансують підготовку психологів та створення центрів консультування щодо травм війни.

До ключових донорських ініціатив належать: USAID і ВООЗ відновлюють десятки пошкоджених амбулаторій первинної ланки; Японія надає $58 млн на нове медичне обладнання й карети «швидкої» kyivindependent.com; ЄС фінансує виїзди українських медбригад і евакуацію пацієнтів до Європи за потреби. Важливою є програма реабілітації і протезування – такі країни, як Канада й Австралія, спонсорують виїзд українців-ампутантів за кордон на протезування і навчання українських протезистів, а вдома створюються реабілітаційні центри (часто за підтримки благодійних фондів).

Емоційно знаковим моментом у медичному відновленні є: пологовий будинок у Маріуполі, який був розбомблений у березні 2022 року (світові облетіли кадри з пораненими вагітними), планується відбудувати після звільнення міста; вже готують проєкти та резервують кошти, щоби відкрити там ультрасучасний перинатальний центр. Аналогічно, Охматдит у Києві – хоч і зазнав певних руйнувань – отримує міжнародне фінансування на розширення, аби стати головним центром складної дитячої онкології та іншої медичної допомоги в регіоні en.wikipedia.org. Водночас менші районні лікарні в містах типу Тростянець чи Ізюм уже відновлені й відкриті з допомогою Франції й інших донорів.

Війна показала потребу у сильній системі екстреної допомоги. Тому медична відбудова охоплює також екстрену медичну допомогу – нові автомобілі швидкої (дебільшого подаровані від ЄС і Японії), покращення навичок надання допомоги травмованим та інфраструктуру, наприклад, гелікоптерні майданчики для медевакуації при основних лікарнях. Донори надали сучасні реанімобілі та навіть допомогли створити центр телемедичних консультацій у Києві, що консультує лікарів із прифронтових регіонів у складних випадках.

Підсумовуючи, відновлення медичної системи України спрямоване не лише на повернення до довоєнного стану, а й на створення ефективнішої, сучасної моделі надання допомоги. Орієнтир – система охорони здоров’я європейського зразка з інтеграцією до ЄС (із часом це може дати Україні доступ і до єврофондів для охорони здоров’я). Кількісно Україна прагне у найближчі роки відбудувати або збудувати близько 200 закладів охорони здоров’я. Це стане можливим за умови збереження масштабної донорської підтримки. Обнадійливо, що станом на середину 2025 року понад 300 пошкоджених лікарень і амбулаторій уже відновили або частково ввели в експлуатацію (часто в обмеженому форматі), показуючи прогрес. Однак повне відновлення – будівництво нових лікарень, їх оснащення та підготовка/залучення втраченого медперсоналу – це завдання на ціле покоління, ймовірно до початку 2030-х років.

Освіта й школи

Збитки та потреби: Російське вторгнення зруйнувало освітню інфраструктуру України й перервало навчання для мільйонів дітей. На початок 2025 року понад 3 370 закладів освіти (школи, дитсадки, університети) були пошкоджені або знищені під час війни. Це і прямі удари по навчальних закладах, і супутні руйнування. В окупованих регіонах багато шкіл закрито чи переобладнано під потреби армії РФ. Окрім фізичних збитків, війна спричинила масові закриття шкіл із міркувань безпеки; у 2022 році всі навчальні заклади України певний час переведено на дистанційне навчання. Соціальні наслідки грандіозні – діти втратили місяці або роки очного навчання, багато хто виїхав за кордон (сусідні країни прийняли близько 500 000 українських школярів). Потреби відновлення освіти полягають не лише у відбудові шкіл (оцінюються в десятки мільярдів доларів), а й у подоланні «втраченого покоління» з точки зору навчальних досягнень і психосоціальної адаптації.

Плани і прогрес: Міністерство освіти України працює за подвійною стратегією: відновлення безпечного очного навчання там, де це можливо, і одночасно зміцнення дистанційної освіти для тих, хто не може повернутися до школи. Велика кампанія 2022–2023 років — облаштування бомбосховищ у школах: до кінця 2023-го 80% шкіл мали обладнані укриття (проти 68% на початку війни). Це дало можливість відкрити більше шкіл для гібридного чи повного очного навчання (частка шкіл, що проводили навчання в класах, зросла з 25% до 57% за 2022–2024 рр.). Донори допомагають фінансувати пристосування підвальних приміщень під укриття і мобільні модульні укриття.

Відновлення пошкоджених шкіл триває, першочергово в тих регіонах, які зараз є безпечними. Провідною ініціативою стала “EU4Schools”, що реалізується ЄС, ПРООН та Міністерством інфраструктури: до середини 2025 року відремонтовано 66 шкіл, пошкоджених війною, в 11 регіонах. Ці школи були не лише відновлені, а й “відбудовані краще” – із сучасними класами, новим обладнанням та укріпленими укриттями. Понад 21 000 учнів та вчителів отримали змогу повернутися до безпечного якісного освітнього середовища. Це стало взірцем для майбутніх шкільних проєктів. Допомога надійшла й від інших країн: Фінляндія (відомий лідер в освіті) консультує щодо інноваційних проєктів шкільного будівництва; Італія профінансувала відновлення музичної школи в Чернігові; Чехія і Литва спільно допомогли відремонтувати дитячі садки в Київській області.Відновлення стосується й вищої освіти. Кілька університетів зі сходу (зокрема Каразінський ХНУ) планують відбудову за кошти держави й донорів, а тим часом частина ВНЗ перемістилися на захід або уклали партнерства з іноземними університетами для прийому українських студентів. Згодом, у міру відбудови міст, університетські кампуси модернізуватимуть — і ймовірно інтегрують у європейські академічні мережі (розглядаються, зокрема, спільні наукові центри в межах реконструкції).Варто відзначити цифрову освіту: Україна ще до війни мала розвинуту ІТ-інфраструктуру і швидко використала її переваги. Держава розширила платформу “Всеукраїнська школа онлайн” для дистанційного навчання. Донори як-от Google надали тисячі ноутбуків і планшетів для учнів та викладачів. Цей цифровий потенціал залишиться важливим для безперервності освіти під час відновлення і надалі. Він також пов’язаний із планами поступової модернізації навчальних програм та методик до стандартів ЄС, роблячи українську освіту більш інноваційною й компетентнісно орієнтованою.Щодо конкретних проєктів: у багатьох селах і містечках уже відновлюють невеликі школи силами волонтерів і місцевих бюджетів. Але для великих міських шкіл (деякі з яких обслуговували понад 1000 учнів) Україна потребуватиме масштабного фінансування. За оцінкою Світового банку значна частка допомоги виділена саме на освітні заклади. Частину покриває перерозподіл держбюджету України (освіту старалися максимально захистити під час війни). Може бути створено Фонд відновлення шкіл для акумуляції донорських внесків виключно на освітню реконструкцію.Відновлюючи школи, Україна не лише повертає нормальне життя, а й стимулює повернення переміщених сімей. Окремим натхненням стали події в Ірпені, де в вересні 2023 року діти повернулися до відновленої початкової школи, де працюють фахівці з подолання травм для допомоги у адаптації. За наступні 2–3 роки Україна планує відбудувати щонайменше 74 школи та 20 дитсадків як пріоритетні пілотні проекти, а згодом ще кілька сотень. Враховуючи критичне значення освіти для майбутнього людського потенціалу країни, цей сектор залишиться під пильною увагою і уряду, і донорів.

Управління та інституційне будівництво

Контекст та потреби: Ще до війни в Україні тривали реформи (антикорупційна, судова, децентралізаційна). Війна загострила проблеми та водночас стала поштовхом до нових змін. Ефективне й прозоре управління — ключова міжсекторальна передумова відбудови: донори прагнуть бути впевненими у цільовому використанні коштів, а Україна потребує сильних інституцій для управління колосальним процесом відновлення. Війна також змусила внести корективи — спростити закупівлі в екстрених випадках і налагодити координацію між центром і місцевими органами.

Плани та реформи: Як зазначалося раніше, Луганські принципи та заяви донорів підкреслюють важливість принципів прозорості, верховенства права, громадянської участі. Україна реалізовує низку ініціатив, що стосуються управління й реконструкції:

Антикорупційні заходи: Протягом 2022–2025 років Україна зміцнила ключові інституції (НАБУ, САП, Вищий антикорупційний суд). На URC 2023 уряд заявив про “операційну незалежність” цих органів і жорстку боротьбу з корупцією. Яскравий приклад — у 2023 році ряд службовців було усунуто й притягнуто до відповідальності за зловживання закупівлями під час війни. Впроваджено цифрові інструменти — DREAM, розширено Prozorro для проєктів відбудови, що дозволяє відстежувати кожен контракт. До контролю активно залучене громадянське суспільство (RISE Ukraine, Transparency International Ukraine).
Реформа державного управління: Незважаючи на війну, Україна продовжує вдосконалювати держсервіс та скорочувати бюрократію. У плані відбудови — модернізація державної служби. Важливий приклад — розширений під час війни додаток “Дія”: він не лише для цифрових держпослуг, а й для подачі заявок на відшкодування пошкоджень. Це знижує ризики зловживань і прискорює надання послуг.
Децентралізація та місцеве самоврядування: Децентралізаційна реформа (2014–2020) дала громадам потужні повноваження, чия ефективність проявилась під час війни. Відбудова продовжує цю лінію: громади безпосередньо визначають потреби й реалізують проекти. Але потрібні зміни в законодавстві, щоб місцеві бюджети могли напряму брати кредити чи отримувати міжнародну допомогу на реконструкцію. Йде робота над легалізацією муніципальних облігацій та підвищенням кваліфікації місцевих рад (за підтримки ЄС і США).
Судова та юридична реформа: Справедлива судова система вкрай важлива для залучення інвестицій у відбудову. Під супроводом ЄС ухвалено закон про перезапуск Вищої ради правосуддя, і наразі реформується добір суддів. На URC 2023 ЄС відзначив “вражаючі” успіхи в судовій реформі. Подальший прогрес зробить захист контрактів і майнових прав надійнішими, що важливо для українського й іноземного бізнесу.
Інтеграція до ЄС: Реформа управління в Україні тісно пов’язана з досягненням критеріїв членства в ЄС. Наприкінці 2023 року Єврокомісія позитивно оцінила імплементацію Україною 7 рекомендацій (судова реформа, антикорупція, деолігархізація, медіазаконодавство тощо). У грудні 2023 Європейська Рада вирішила відкрити формальні перемовини щодо вступу України до ЄС: гарне управління тепер напряму обумовлює відкриття доступу до майбутньої євроінтеграційної допомоги (структурних фондів). Програму країни координує й ОЕСР, сприяючи гармонізації політик із найкращими світовими практиками.
Верховенство права і поліція: Відновлення суспільства включає реформу сектору безпеки. Нацполіцію й служби ДСНС доукомплектовують технікою (зокрема за рахунок донорської допомоги), щоб забезпечити порядок у звільнених районах. Розмінування під проводом ДСНС профінансовано США та іншими країнами на $182 млн, це дозволило посилити спроможність робити території безпечними. Відновлення правосуддя в деокупованих громадах (через мобільні суди чи європейські програми) також є в пріоритеті.

Цілком, управлінські і інституційні зміни — це “програмне забезпечення” реконструкції, що доповнює фізичне “залізо”. Саме успіх тут визначить ефективність і справедливість відновлення. Перші результати обнадійливі: Україна втримала функціонування держапарату навіть у найважчі моменти, провела демократичні вибори (декілька місцевих) навіть під час війни, та виплачувала пенсії й послуги переміщеним особам. Подальші зусилля, уважно відстежувані міжнародними партнерами, мають гарантувати, що великий притік коштів у найближчі роки буде використаний прозоро та результативно на благо громадян.

Довкілля та розмінування

Збитки й потреби: Війна в Україні нанесла гігантальні екологічні втрати — деякі експерти говорять про екоцид. Вибухи й військові відходи забруднили ґрунти й воду. Руйнування Каховської ГЕС у 2023 році спричинило катастрофічні повені долиною Дніпра, знищило екосистеми й осушило гігантське водосховище, що створює загрозу для біорізноманіття та водозабезпечення на багато років. Ліси на сході горіли від обстрілів, екосистеми Азовського моря постраждали від бойових дій. За оцінками, 20% природоохоронних територій України постраждали від війни. Надзвичайно небезпечною є й проблема нерозірваних боєприпасів. Станом на 2025 рік приблизно 174 тис. квадратних кілометрів (майже 30% країни!) можуть бути заміновані або забруднені ВОП, що виводить Україну в лідери за мінною небезпекою у світі й блокує безпечну відбудову, повернення с/г виробництва й повсякденного життя. Розмінування такої площі оцінюється в десятки мільярдів доларів і може зайняти десятиліття, якщо не збільшити темпи в рази.

Плани та прогрес: Усвідомлюючи виклики, Україна й партнери інтегрували екологічне відновлення й розмінування в плани реконструкції:

Розмінування: Це нульовий крок до реконструкції багатьох територій. ДСНС, військові сапери й міжнародні НГО з розмінування (Halo Trust, MAG, Данська рада з біженців тощо) проводять обстеження й очищення. Першочергово розміновують території, необхідні для агровиробництва та повернення населення. До середини 2025 року розміновано тисячі гектарів сільгоспугідь, частково відновлено агросектор. Донори допомагали щедро: США виділили $182 млн на розмінування у 2023–24, Японія й країни ЄС надали обладнання і тренінги. На URC 2024 додатково було анонсовано $35 млн на цілі гуманітарного розмінування. Україна нарощує власні потужності — сотні нових саперів проходять навчання за підтримки закордонних партнерів (зокрема, Хорватії, що має власний досвід розмінування Балкан). Загальна стратегія — очистити 80% забруднення до 2030 року, спочатку зосередившись на інфраструктурі, містах і сільськогосподарських землях.
Ліквідація забруднення: Плани передбачають ідентифікацію й рекультивацію забруднених снарядами та вибухами територій, зокрема українських промислових підприємств (через руйнацію хімзаводів, нафтобаз — очищення ґрунтів і водоносіїв). Міненерго разом із UNEP і ОБСЄ складає каталог екологічних збитків. Може бути створено спеціальний фонд екологічного відновлення (ймовірно, у майбутньому — за рахунок штрафів з росії чи “зелених” облігацій). На Донбасі війна загострила проблему підтоплення шахт і ризик забруднення водоносного горизонту — це вимагатиме інженерної відкачки й очищення води.
Лісовідновлення й рекультивація: Україна планує велику кампанію з відновлення лісів, спалених чи вирубаних (росія, за даними, навіть вивозила ліс із окупованих територій). “Зелена країна” — ініціатива з висадки мільярда дерев до 2025 року — через війну була призупинена, але наразі повертається як частина “зеленої” реконструкції, ймовірно, за підтримки глобальних кліматичних фондів. Побережжя, заболочені ділянки й річки також потребують екологічного відновлення, де ЄС може надати експертизу в межах виконання екологічних глав угоди про асоціацію.
Клімат і “зелений” розвиток: Попри війну Україна підтвердила дотримання кліматичних цілей. У 2023 році оновила свої цілі на 2030-й, а в 2024 започаткувала (разом із ЮНІДО) Програму “зеленої” індустріальної відбудови 2024–28, щоб нова індустрія була низьковуглецевою й енергоефективною. Ідея — будувати без “законсервованих” старих технологій. Наприклад, якщо сталеливарні комбінати Маріуполя відновлять, їх планують оснастити сучасними електродуговими печами чи навіть технологіями сталеплавлення на водні замість застарілих коксових домен. Це підвищить конкурентоспроможність у контексті Європейської зеленої угоди. ЄС підтримує гармонізацію стандартів і, можливо, в майбутньому Україна зможе залучати фінансування ЄС на кліматичні проекти як його член.
Екологічне управління: Україна рухалася до реформ (управління відходами, поліпшення якості повітря) згідно з угодами з ЄС. Війна уповільнила прогрес, але відбудова дає шанс одразу впровадити сучасні рішення. Наприклад, замість відновлення знищеної старої вугільної ТЕС — зразу будувати відновлювану енергетику з акумуляцією, що також допоможе виконати екозобов’язання. Міжнародні організації (WWF, Екодія) закликають до “зеленої відбудови”, аби принципи сталого розвитку стали обов’язковими для всіх проєктів. На URC 2024 учасники погодились: кожен проєкт реконструкції має пройти оцінку екологічного впливу.

Отже, попри видиму відбудову вулиць і будівель, Україна не меншою мірою зосереджується на “невидимій” відбудові природи і забезпеченні сталого розвитку. Розмінування — справжня задача №1: без безпечного простору неможлива інша відбудова. Тому донори вважають фінансування розмінування одним з найбільш ефективних напрямів — це буквально готує шлях для усього іншого. Безпечне й чисте довкілля покращить здоров’я людей та допоможе знову зробити природні ресурси (родючі ґрунти, ліси, воду) основою української економіки. Це грандіозне завдання, однак тут міжнародна солідарність (від фінансування саперів до інтеграції з європейською екополітикою) реально змінює ситуацію на краще.

Культурна спадщина та відновлення громад

Збитки та значущість: Багата культурна спадщина України – історичні церкви, театри, музеї, пам’ятники – не оминула війна. За даними ЮНЕСКО станом на квітень 2025 року, 494 об’єкти культури були пошкоджені, зокрема 149 релігійних споруд (церкви, мечеті), 34 музеї, 33 пам’ятники, 17 бібліотек та багато інших. Деякі втрати невідновні: на початку 2022 року згорів Іванківський краєзнавчий музей (з роботами народної художниці Марії Примаченко); у Карпатах пожежа, спричинена під час повітряної тривоги, знищила дерев’яну церкву XVIII століття. Однак Україна має рішучість відновити якомога більшу частину своєї культурної спадщини — як з огляду на її власну цінність, так і тому, що культура розглядається як “душа” громад, ключ до післявоєнної ідентичності та зцілення.

Плани та дії: Заходи зі збереження почалися ще під час війни – працівники музеїв та волонтери евакуювали тисячі експонатів із фронтових регіонів у більш безпечні місця на заході України або за кордон. Наприклад, експозиції Херсонського художнього музею вдалося таємно вивезти до захоплення росіянами. ЮНЕСКО і партнери надали матеріали для захисту пам’яток (мішки з піском, вогнезахист, цифрове сканування скульптур). Ці екстрені заходи у мирний час перейдуть у повномасштабні проєкти реставрації.

Вже реалізуються або плануються декілька проєктів реставрації:

Старе місто Одеси та Спасо-Преображенський собор: У липні 2023 року російська ракета влучила в історичний Спасо-Преображенський собор в Одесі, завдавши йому значної шкоди. ЮНЕСКО оперативно направило експертів, а в жовтні 2023 року Італія підписала угоду з ЮНЕСКО та Україною щодо допомоги у відновленні одеської спадщини, включаючи собор. Італія надала початковий внесок у розмірі 500 000 євро на невідкладний ремонт даху і займе провідну роль у комплексній реставрації собору XIX століття. ЮНЕСКО також внесло історичний центр Одеси до Списку об’єктів всесвітньої спадщини, які перебувають під загрозою, що підвищує рівень міжнародної допомоги. До середини 2025 року роботи зі стабілізації собору (розбір завалів, накриття даху) були виконані, і тепер можливе повне відновлення.
Пам’ятки Харкова та Чернігова: Харківський “Держпром” (пам’ятка конструктивізму) та інші об’єкти зазнали незначних ушкоджень; їх відновлюють за рахунок внутрішнього фінансування. Чернігів (середньовічне місто з давніми церквами) зазнав руйнувань деяких барокових церков та історичної бібліотеки. Латвія та Німеччина заявили про зацікавленість у допомозі з реставрацією чернігівських архітектурних пам’яток. Польське місто Краків “всиновило” львівську спадщину під опікою ЮНЕСКО – хоча Львів переважно уникнув фізичних руйнувань, але приймає архіви й мистецтво з інших регіонів, які потребують збереження.
Музеї та культурні установи: Іванківський музей (колекція Примаченко) буде відбудований за підтримки приватних донорів – врятовані твори повернуться до нової будівлі. У Херсоні місцевий художній музей, пограбований росіянами, планують реконструювати, а вкрадені твори – повернути, якщо їх вдасться знайти (тривають міжнародні юридичні зусилля із пошуку та повернення культурних цінностей). Також приділяється увага сучасній культурній інфраструктурі: Міністерство культури прагне будувати нові культурні центри у містах, що постраждали від війни, як символи відродження (багатофункціональні зали, бібліотеки тощо).
Міжнародна культурна допомога: Окрім ЮНЕСКО, Міжнародний альянс із захисту спадщини в умовах конфлікту (ALIPH) профінансував захисні заходи й очікується, що профінансує відновлення. Програма ЄС “Креативна Європа” надала спеціальні гранти українським культурним організаціям у вигнанні, ймовірно фінансуватиме відновлення культурної інфраструктури. Також допомагають відомі установи – наприклад, Лувр у Парижі прийняв окремі експонати з українських музеїв для реставрації.

Культурна реставрація — це не лише питання стін і даху, а передусім відновлення соціальної тканини і ідентичності. Наприклад, місцеві жителі долучаються до відновлення меморіалів і пам’ятників. Надихаючий приклад: у місті Бородянка улюблену статую лелеки (символ дому в Україні), простріляну росіянами, відновили селяни після звільнення – це символ стійкості. У ширшому масштабі Україна планує меморіалізувати місця трагедій (наприклад, Маріупольський драмтеатр, де внаслідок бомбардування загинули сотні людей, які там ховалися). Яким чином — відбудова із пам’ятною дошкою чи збереження руїн як меморіалу — вирішуватиметься разом із громадою.

Культурне відродження також включає підтримку артистів, письменників і музикантів, багато з яких зазнали переселення. Діють програми з надання стипендій чи замовлень на створення творів, що осмислюють війну та відновлення, як спосіб пережити колективну травму. Культурні столиці Європи регулярно приймають українські концерти і виставки, щоб тримати українську культуру у світовому контексті.

Отже, культурна відбудова України знову збереже та пошиє разом полотно національної спадщини — це важливо для морального духу не менше, ніж для туризму й економіки у довгостроковій перспективі. Міжнародні партнери це розуміють: певна частина допомоги завжди спрямовується на культуру (наприклад, на URC 2024 німецький фонд оголосив про підтримку тренінгів із охорони спадщини для українців). Термін повної реставрації найбільших пам’яток перевищує 5 років, і, скоріше за все, триватиме до 2030-х. Але крок за кроком Україна зберігає пам’ять і готується святкувати культурне відродження одночасно з фізичним відновленням країни.

Фінансові перспективи та часові рамки відбудови

Відбудова України — це грандіозний виклик, що триватиме етапами. Виходячи з аналізів експертів та нинішніх планів, можна окреслити очікувану хронологію подій у короткостроковій (наступні 1–2 роки) та довгостроковій (5–10 років) перспективі:

Період	Основні напрями та очікувані результати
Короткостроково (2024–2026) 1–2 роки	Основний акцент: Продовження аварійного ремонту та якнайшвидше відновлення у районах, де немає бойових дій. Пріоритет — повертати електропостачання та опалення кожної зими, ремонтувати ключові транспортні вузли (мости, залізницю) для гуманітарного й економічного сполучення, а також розпочати відновлення житла для переселенців en.wikipedia.org. Державні сервіси й надалі залежатимуть від іноземної бюджетної підтримки до стабілізації економіки. Акцент на “зимівлі” інфраструктури (наприклад, мобільні котельні, ремонт дахів) й масштабування розмінування для повернення земель у сільськогосподарське користування. Очікувані результати: До 2025 року більшість українських домогосподарств повинні отримати надійне електро- та теплопостачання, незважаючи на атаки, завдяки ремонтам мереж та резервним рішенням. Тисячі пошкоджених квартир і будинків буде підлатано або відбудовано — значна частка переселенців зможе повернутися додому (Україна планує забезпечити житлом та сервісами щонайменше 0,5 млн тих, хто повернувся до кінця 2025 року). Можливо, буде заново зведено або капітально відремонтовано 50–100 шкіл і 20 лікарень, що дасть змогу багатьом дітям знову вчитися очно у безпечних умовах. Основні автомагістралі та залізниці заходу і центру країни працюватимуть на близькій до повної потужності, хоча шляхи до сходу й півдня можуть ще бути обмежені. Якщо великі наступальні дії стихнуть, економіка може зрости на ~5% у 2024–2025 роках (з низького “дна”) cdn.ceps.eu. Проте ВВП, ймовірно, буде на 20–25% нижчий за довоєнний рівень у 2025 році. Рівень безробіття почне знижуватися завдяки появі нових робочих місць із запуском проєктів. Програма МВФ утримає інфляцію у межах (нижче 10%) й стабілізує гривню cdn.ceps.eu. Реформи триватимуть: у 2024 році можна очікувати виконання ще низки критеріїв вступу до ЄС (судова система, антикорупційні кадрові призначення) та потенційно відкриття офіційних переговорів про вступ. Основний “джокер” цього періоду — динаміка війни: якщо активна фаза завершиться до 2025 року, притік інвестицій та повернення біженців різко прискориться; якщо війна затягнеться, відновлення фокусуватиметься на безпечних регіонах, а гуманітарна допомога й надалі буде суттєвою. Загалом, короткостроковий успіх вимірюється відсутністю гуманітарної катастрофи (щоб ніхто не замерз взимку), уникненням економічного колапсу (за підтримки донорів) та створенням дієвих інституцій (координаційна платформа, фінансування) для масштабного відновлення далі.
Довгостроково (2027–2035) 5–10 років	Основний акцент: Масштабне будівництво і модернізація після досягнення стійкої безпеки. Цей етап втілює трансформаційне бачення України як заможної європейської демократії. Інфраструктура: До 2032 року практично всі пошкоджені війною дороги, залізниці, мости і громадські споруди буде відбудовано. Сучасні автомагістралі з’єднають українські міста між собою та із країнами ЄС; основні залізничні коридори буде реконструйовано і, можливо, переведено на євро-колію. До ключових проєктів належатимуть новий порт у Маріуполі та гідроспоруда (гадається, нова Каховська ГЕС або альтернативна система водопостачання), які можуть запрацювати вже у 2030-х. Житло: До 2030 року абсолютна більшість зруйнованого житла буде замінена або компенсована. Нові житлові квартали з’являться замість стертих з лиця землі міст (частина — на місці, частина — на нових майданчиках). Такі міста, як Маріуполь, Сєвєродонецьк, Попасна, ймовірно, постануть як нові сучасні міста на руїнах старих вже на початку 2030-х з якіснішою інфраструктурою та плануванням. Енергетика: Через 10 років енергосектор країни буде “зеленішим” та стійкішим – очікується значний приріст сонячних, вітроенергетичних парків, можливо – запуск малих модульних АЕС та інтеграція в європейську енергомережу для двосторонньої торгівлі електроенергією. Залежність від російського палива буде нульова. Мета ~50% чистої енергії до 2030 року є амбітною, проте можливою з великими інвестиціями. Економіка: Якщо мир і реформи зберігаються, експерти прогнозують стрімке зростання ВВП у післявоєнні роки. Двозначні темпи – реальні завдяки масштабному фінансуванню відбудови та доступу до ринку ЄС. За прогнозом МВФ, Україна може повернутися на рівень ВВП 2021 року приблизно у 2029 cdn.ceps.eu, а далі – перевищити його. До 2035 Україна може стати прикладом економічного дива, досягнувши рівня у 1,5–2 рази вище за довоєнний. Локомотивами експорту залишаться агросектор та ІТ, а нові промислові інвестиції (автозапчастини, машинобудування) можуть з’явитися завдяки участі в європейських ланцюгах виробництва. Членство в ЄС: За оптимістичним сценарієм Україна може виконати всі умови і вступити до ЄС на початку 2030-х, що відкриє структурні фонди для менш розвинених регіонів і ще посилить оновлення інфраструктури та наближення стандартів. Соціальний розвиток: Якщо умови будуть безпечними і з’являться робочі місця, більшість біженців зможе повернутися додому – побачимо стабілізацію населення. Соціальні індикатори (рівень бідності, тривалість життя) мають суттєво покращитися порівняно з найгіршими воєнними роками завдяки відновленню медицини і освіти. Відновлені лікарні та школи, які відповідають європейським стандартам, обслуговуватимуть тисячі громадян (наприклад, до 2030 року усі 3 000+ пошкоджених шкіл буде заново побудовано/капітально відремонтовано, а доступ до медицини – не гірший за довоєнний рівень). Державне управління: Довгострокове відновлення — це також зміцнення інституцій: Україна через 5–10 років прагне відомого прозорого врядування і верховенства права, подолання старої “корупційної” слави. Основна маса послуг надаватиметься через цифрові сервіси, що мінімізує побутову корупцію. Якщо пощастить — до того часу Росія сплатить репарації або міжнародні юристи спрямують частину заморожених активів на відбудову, що стане додатковим фінансовим джерелом. Відновлення довкілля: До 2035 року більшість мінних полів буде очищено (хоча деякі глибоко забруднені зони залишаться під забороною для відвідування). Ліси й річки ще довго пам’ятатимуть війну, проте програми з відновлення лісів, очищення водойм за підтримки глобальних кліматичних фондів відновлять багато територій. Викиди СО2 можуть бути значно меншими за довоєнний рівень за рахунок “зеленої” енергетики та енергоощадних технологій – тобто з’явиться шанс стати зразком зеленої післявоєнної трансформації. Отже, довгострокове бачення: починаючи з початку 2030-х, Україна завершує основне фізичне відновлення, виходить на шлях вступу до ЄС, зростає та формує стійке громадянське суспільство. Безумовно, все це — за умови сталої міжнародної підтримки і відсутності ескалації війни. Але якщо ці фактори будуть збережені, Україна зможе перетворити руйнацію війни на шанс відбудуватися краще, зеленіше і більш єдиною із Європою, ніж будь-коли.

Період

Основні напрями та очікувані результати

Короткостроково (2024–2026)
1–2 роки

Основний акцент: Продовження аварійного ремонту та якнайшвидше відновлення у районах, де немає бойових дій. Пріоритет — повертати електропостачання та опалення кожної зими, ремонтувати ключові транспортні вузли (мости, залізницю) для гуманітарного й економічного сполучення, а також розпочати відновлення житла для переселенців en.wikipedia.org. Державні сервіси й надалі залежатимуть від іноземної бюджетної підтримки до стабілізації економіки. Акцент на “зимівлі” інфраструктури (наприклад, мобільні котельні, ремонт дахів) й масштабування розмінування для повернення земель у сільськогосподарське користування. Очікувані результати: До 2025 року більшість українських домогосподарств повинні отримати надійне електро- та теплопостачання, незважаючи на атаки, завдяки ремонтам мереж та резервним рішенням. Тисячі пошкоджених квартир і будинків буде підлатано або відбудовано — значна частка переселенців зможе повернутися додому (Україна планує забезпечити житлом та сервісами щонайменше 0,5 млн тих, хто повернувся до кінця 2025 року). Можливо, буде заново зведено або капітально відремонтовано 50–100 шкіл і 20 лікарень, що дасть змогу багатьом дітям знову вчитися очно у безпечних умовах. Основні автомагістралі та залізниці заходу і центру країни працюватимуть на близькій до повної потужності, хоча шляхи до сходу й півдня можуть ще бути обмежені. Якщо великі наступальні дії стихнуть, економіка може зрости на ~5% у 2024–2025 роках (з низького “дна”) cdn.ceps.eu. Проте ВВП, ймовірно, буде на 20–25% нижчий за довоєнний рівень у 2025 році. Рівень безробіття почне знижуватися завдяки появі нових робочих місць із запуском проєктів. Програма МВФ утримає інфляцію у межах (нижче 10%) й стабілізує гривню cdn.ceps.eu. Реформи триватимуть: у 2024 році можна очікувати виконання ще низки критеріїв вступу до ЄС (судова система, антикорупційні кадрові призначення) та потенційно відкриття офіційних переговорів про вступ. Основний “джокер” цього періоду — динаміка війни: якщо активна фаза завершиться до 2025 року, притік інвестицій та повернення біженців різко прискориться; якщо війна затягнеться, відновлення фокусуватиметься на безпечних регіонах, а гуманітарна допомога й надалі буде суттєвою. Загалом, короткостроковий успіх вимірюється відсутністю гуманітарної катастрофи (щоб ніхто не замерз взимку), уникненням економічного колапсу (за підтримки донорів) та створенням дієвих інституцій (координаційна платформа, фінансування) для масштабного відновлення далі.

Довгостроково (2027–2035)
5–10 років

Основний акцент: Масштабне будівництво і модернізація після досягнення стійкої безпеки. Цей етап втілює трансформаційне бачення України як заможної європейської демократії. Інфраструктура: До 2032 року практично всі пошкоджені війною дороги, залізниці, мости і громадські споруди буде відбудовано. Сучасні автомагістралі з’єднають українські міста між собою та із країнами ЄС; основні залізничні коридори буде реконструйовано і, можливо, переведено на євро-колію. До ключових проєктів належатимуть новий порт у Маріуполі та гідроспоруда (гадається, нова Каховська ГЕС або альтернативна система водопостачання), які можуть запрацювати вже у 2030-х. Житло: До 2030 року абсолютна більшість зруйнованого житла буде замінена або компенсована. Нові житлові квартали з’являться замість стертих з лиця землі міст (частина — на місці, частина — на нових майданчиках). Такі міста, як Маріуполь, Сєвєродонецьк, Попасна, ймовірно, постануть як нові сучасні міста на руїнах старих вже на початку 2030-х з якіснішою інфраструктурою та плануванням. Енергетика: Через 10 років енергосектор країни буде “зеленішим” та стійкішим – очікується значний приріст сонячних, вітроенергетичних парків, можливо – запуск малих модульних АЕС та інтеграція в європейську енергомережу для двосторонньої торгівлі електроенергією. Залежність від російського палива буде нульова. Мета ~50% чистої енергії до 2030 року є амбітною, проте можливою з великими інвестиціями. Економіка: Якщо мир і реформи зберігаються, експерти прогнозують стрімке зростання ВВП у післявоєнні роки. Двозначні темпи – реальні завдяки масштабному фінансуванню відбудови та доступу до ринку ЄС. За прогнозом МВФ, Україна може повернутися на рівень ВВП 2021 року приблизно у 2029 cdn.ceps.eu, а далі – перевищити його. До 2035 Україна може стати прикладом економічного дива, досягнувши рівня у 1,5–2 рази вище за довоєнний. Локомотивами експорту залишаться агросектор та ІТ, а нові промислові інвестиції (автозапчастини, машинобудування) можуть з’явитися завдяки участі в європейських ланцюгах виробництва. Членство в ЄС: За оптимістичним сценарієм Україна може виконати всі умови і вступити до ЄС на початку 2030-х, що відкриє структурні фонди для менш розвинених регіонів і ще посилить оновлення інфраструктури та наближення стандартів. Соціальний розвиток: Якщо умови будуть безпечними і з’являться робочі місця, більшість біженців зможе повернутися додому – побачимо стабілізацію населення. Соціальні індикатори (рівень бідності, тривалість життя) мають суттєво покращитися порівняно з найгіршими воєнними роками завдяки відновленню медицини і освіти. Відновлені лікарні та школи, які відповідають європейським стандартам, обслуговуватимуть тисячі громадян (наприклад, до 2030 року усі 3 000+ пошкоджених шкіл буде заново побудовано/капітально відремонтовано, а доступ до медицини – не гірший за довоєнний рівень). Державне управління: Довгострокове відновлення — це також зміцнення інституцій: Україна через 5–10 років прагне відомого прозорого врядування і верховенства права, подолання старої “корупційної” слави. Основна маса послуг надаватиметься через цифрові сервіси, що мінімізує побутову корупцію. Якщо пощастить — до того часу Росія сплатить репарації або міжнародні юристи спрямують частину заморожених активів на відбудову, що стане додатковим фінансовим джерелом. Відновлення довкілля: До 2035 року більшість мінних полів буде очищено (хоча деякі глибоко забруднені зони залишаться під забороною для відвідування). Ліси й річки ще довго пам’ятатимуть війну, проте програми з відновлення лісів, очищення водойм за підтримки глобальних кліматичних фондів відновлять багато територій. Викиди СО2 можуть бути значно меншими за довоєнний рівень за рахунок “зеленої” енергетики та енергоощадних технологій – тобто з’явиться шанс стати зразком зеленої післявоєнної трансформації. Отже, довгострокове бачення: починаючи з початку 2030-х, Україна завершує основне фізичне відновлення, виходить на шлях вступу до ЄС, зростає та формує стійке громадянське суспільство. Безумовно, все це — за умови сталої міжнародної підтримки і відсутності ескалації війни. Але якщо ці фактори будуть збережені, Україна зможе перетворити руйнацію війни на шанс відбудуватися краще, зеленіше і більш єдиною із Європою, ніж будь-коли.

Таблиця: Короткострокові vs. довгострокові перспективи відбудови cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu.

Експерти наголошують, що ці часові рамки залишаються під значною невизначеністю, головним чином пов’язаною з перебігом війни. Припинення вогню чи мирна угода в найближчій перспективі значно прискорило б зусилля з відбудови (дозволивши роботи у нині спірних районах та підвищивши довіру інвесторів), тоді як затяжний конфлікт відкладе реалізацію проєктів на сході та змусить і далі спрямовувати ресурси на оборону. Тим не менш, планування відбувається за обома сценаріями – відбудовується те, що можливо зараз, і готується масове нарощування робіт, щойно мир стане повноцінним.

Одна з основних тез експертів полягає в тому, що відбудова буде марафоном, а не спринтом cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu. Навіть за ідеальних умов повноцінне відновлення «триватиме близько десяти років або більше» cdn.ceps.eu. Десятиріччя 2025–2035 років стане для України періодом відбудови, подібно до «плану Маршалла» для Західної Європи після Другої світової війни. До кінця цього періоду очікується, що Україна в основному залікує фізичні рани війни – відбудує міста, оновить інфраструктуру, хоча людські рани загоюватимуться довше. Успіх України залежатиме від подальшої міжнародної солідарності, ефективного управління фінансами, а також стійкості і винахідливості українського народу, який вже довів неймовірну витривалість. Завдяки всебічним планам у всіх секторах і безпрецедентній глобальній підтримці є обережний оптимізм щодо того, що Україна вийде із цього темного розділу сильнішою, сучаснішою і остаточно закріпиться у демократичному світі.

Висновок

Підсумовуючи, відбудова України – це завдання історичного масштабу, і чіткі плани вже формується в усіх сферах. Поточна ситуація залишається складною – гуманітарна криза триває, ключові ремонти виконуються під тінню війни – та прогрес вже помітний. Український уряд, керуючись принципами відбудови кращої країни та інтеграції з Європою, окреслив комплексну дорожню карту відновлення en.wikipedia.org. Міжнародні партнери об’єднали зусилля, пообіцявши сотні мільярдів допомоги і безпрецедентну довгострокову підтримку. У найближчі 1–2 роки акцент робиться на збереженні життів та екстрених ремонтах, одночасно із запуском інституцій та фінансування для масштабної відбудови cdn.ceps.eu. Упродовж наступного десятиліття, за умови миру й реформ, Україна має всі шанси пройти глибоку трансформацію – від зруйнованої війною до відродженої, із сучасною інфраструктурою, динамічною «зеленою» економікою та міцними інституціями для захисту демократії. Викликів не бракуватиме – від пошуку достатнього фінансування щороку до координації багатьох проєктів і забезпечення інклюзивності у відновленні. Та імпульс і відданість, зафіксовані станом на середину 2025 року, вселяють впевненість. Як заявив президент Зеленський, відбудова України – це не лише завдання українців, а й «спільна справа всього демократичного світу», і вона вже триває. Прийдешні роки випробують цю відданість, але якщо плани втіляться, феніксоподібне відродження України стане символом світової солідарності й нескоримого духу її народу.

Джерела:

Результати та зобов’язання Ukraine Recovery Conference 2022–2024
Швидка оцінка збитків і потреб Світового банку 2023–2025
План відновлення уряду України та заяви en.wikipedia.org
Заяви співголів, Лондон 2023 та Берлін 2024 (Велика Британія, Німеччина)
Звіт United24 Media щодо відновлення шкіл
Звіт Сполучених Штатів про фінансування та фонд реконструкції (квітень 2025)
Єврокомісія – інформація про Ukraine Facility та платформу донорів
Звіти Reuters і ЮНЕСКО про руйнування та відновлення культурної спадщини
CEPS Explainer щодо відновлення України (2024) cdn.ceps.eu cdn.ceps.eu
Додаткові деталі з джерел, наведених вище cdn.ceps.eu

Tags: Відновлення, Перспективи, Україна